Постанова № 25556362, 02.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 року Справа№2а-2559/12/1070

Київський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого- судді Брагіної О.Є.,

при секретарі - Будз Б.Б.,

за участю:

представника позивача -Віноградова С.О. (довіреність б/н від 12.03.2012 р.),

представника відповідача- Шевчук С.А.(довіреність №71/10/10-005 від 06.03.2012 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діском"

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Діском»звернулося до Київського окружного адміністративного суду пред?явивши позовні вимоги до Фастівської об?єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112302 та №0000122302 від 06.03.2012 р., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що висновки перевірки податкового органу зроблені на підставі припущень, заздалегідь побудовані на безпідставних підозрах, фактично означають пред?явлення у незаконний спосіб засновникам та службовим особам підприємства звинувачення у нібито скоєнні злочину. Вказує, що в основу перевірки покладено постанову старшого слідчого з ОВС СУ ПМ ДПС України, відповідно до якої органи досудового слідства звинувачують посадових осіб підприємства у скоєнні злочину, тому вважає дії податкового органу похідними від слідчих дій, а відтак упередженими, поверховими та необ?єктивними, а прийняті податкові повідомлення-рішення незаконним.

У судовому засіданні представник позивача наведені позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, з викладених у позовній заяві підстав, надати пояснення з приводу конкретних обставин виконання спірних правочинів та навести докази здійснення фінансово-господарської діяльності між позивачем та його контрагентами не зміг.

Представником відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи містяться заперечення на позов, у яких вказано на їх безпідставність. В судовому засіданні представник відповідача пояснила, що Фастівською об?єднаною державною податковою інспекцією у Київській області на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ ПМ ДПА України Осипчука С.В. від 02.08.2011 р. по кримінальній справі №69-126, а також на підставі п.п.78.1.11 п.78, п.82.2 статті 82 ПК України була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансо-господарської діяльності ТОВ «Діском»за результатами якої встановлено нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал»у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

З посиланнням на норми статтей 203, 215, 228 ЦК України відповідач стверджує про укладання вказаних правочинів без мети настання правових наслідків та їх економічного змісту, тому за результатами перевірки було складено акт №84/16/2302-32599432 від 21.02.2012 р. та ухвалені податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 р. №0000122302 та 0000112302, якими позивачу було визначено грошове зобов?язання з податку на прибуток у сумі 59550,00 грн.; штрафні (фінансові) санкції 14887,50 грн. та з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 43375 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10843,75 грн.

Вважає дії податкового органу правомірними та законними, просила у задоволенні позову відмовити.

З наявних у справі письмових доказів та пояснень представників сторін судом встановлено, що в період з 01.01.08 р. по 31.12.10 р. Фастівською об?єднаною державною податковою інспекцією Київської області було проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача на предмет дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Інформконсалт», ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008 р», ТОВ «Торгстрім плюс», наслідком якої стало складання акту перевірки №84/16/2302-32599432 від 21.02.2012 р. і ухвалення податкових повідомлень-рішень №№ 0000112302 та 0000122302 від 06.08.2012 р.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем було завищено податковий кредит у сумі 43375 грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту у розмірі 43375 грн., а також занижено податок на прибуток у сумі 59550,00 грн.

Із змісту позовних вимог вбачається, що предметом доказування в даній справі є встановлення факту реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами -ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008»,ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал».

В обгрунтування зроблених в акті перевірки висновків відповідач посилається на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7, п.п.7.2.3 п.7.2 статті 3, п.п.7.2.1 п.7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств, вказує, що оскільки укладання вищезазначених угод визнано такими, що порушують публічний порядок, при перевірці не прийнято до уваги видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт (наданих послуг) та інші документи, оформлені підприємствами-контрагентами позивача, встановленим визнано факт відсутності господарських операцій між позивачем та його котрагентами.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що між позивачем та вищевказаними підприємствами у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. були укладені договори на виконання ремонтно-будівельних робіт (№1 від 01.01.2009 р. з ТОВ «Укрінжпроект»; №3 від 01.07.2009 р. з ТОВ «Біг Кепітал»), а також договори купівлі-продажу.

На підтверження виконання вказаних угод позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт та платіжні доручення. Проте, інформація по вказаним угодам щодо осіб, які отримували товари та спосіб транспортування товарів відсутня. Крім того, згідно договору з ТОВ «Дерикторія»витрати на транспортування товару було покладено на продавця (постачальника). Перевіркою встановлено, що всі фінансово-господарські документи (податкові накладні, акт прийому-здачі робіт, тощо) виписані на ТОВ «Діском»від імені ОСОБА_3, який в процесі дачі пояснень у якості свідка по кримінальній справі № 69-110 пояснив про свою непричетність до підписання фінансо-господарських документів ТОВ «Дерикторія»та його діяльності. За даними поданої звітності до ДПІ у Шевченківському районі м.Києва та даних інформаційно-аналітичної звітності ДПА України ТОВ «Дерикторія»здійснювало господарську діяльність. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Дерикторія» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов?язань по взаємовідносинах з ТОВ «Діском».

За період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. встановлено перерахування коштів позивачем на рахунок ТОВ «Торгстрім плюс»за отримані послуги. В процесі перевірки було встановлено, що всі фінансово-господарські документи (договір, акт прийому-здачі робіт, податкова накладна, тощо) виписані ТОВ «Торгстрім плюс»та підписано особою ОСОБА_11.), який, будучи допитаний у якості свідка пояснив, що ТОВ «Торгстрім плюс»він не реєстрував, банківські рахунки підприємства не відкривав та ними не користувався, не мав на меті здійснювати підприємницьку діяльність. Договори, первинні бухгалтерські документи та інші будь-які документи, які стосуються даного підприємства не формував та не підписував. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Торгстрім плюс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов?язань по взаємовідносинах з ТОВ «Діском».

За даними проведеної перевірки встановлено, що фінансово-господарські документи при виконанні угоди позивача з ТОВ «Укрінжпроект»від імені керівника останнього підписано гр. ОСОБА_5 Директором ТОВ «Укрінжпроект»зазначено ОСОБА_6, згідно протоколу допиту останній показав, що таке підприємство як ТОВ «Укрінжпроект»він не реєстрував, не мав на меті займатися підприємницькою діяльністю, договори, первинні бухгалтерські, банківські документи, які стосуються даного підприємства він не підписував.

Аналогічні покази були надані свідками по кримінальній справі №69-110 директором ТОВ «Гарант-Техноресурс»ОСОБА_7, ТОВ «Інформконсалт плюс»ОСОБА_8 та директора ПП «Біг Кепітал»ОСОБА_9, директором ТОВ «Елітсервіс 2008»ОСОБА_10

Відповідно до постанови слідчого з ОВС СУ ПМ ДПА України Осипчука С.В. від 17.06.2011 р., яким було розглянуто матеріали кримінальної справи №69-110 по обвинуваченню певного кола осіб у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 статті 28, ч.2 статті 205, ч.5 статті 27. ч.3 статті 212 КК України під час слідства було встановлено, що впродовж 2008-2010 р.р. група осіб, з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на території м.Києва та Київської області організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов? язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному ухиленні від сплати податків та розкраданні державних коштів. Для функціонування даної схеми особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов?язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності було створено та придбано ряд суб?єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал».

Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд виходив із наступного:

загальними принципами податкового законодавства, що закріплені в Податковому кодексі України є обов'язковість оподаткування -кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені законом податки та збори, платником яких вона є; рівність усіх платників податків перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; соціальної справедливості -установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платника податків; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р.№509-XII визначено коло обов?язків та прав податкового органу вказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

До функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій відповідно до статті 10 Закону України №509-XII, належить здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків та зборів; забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильністю обчислення і своєчасністю надходження цих податків, платежів; контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, що були допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Відповідно до пунктів 3-6 статті 9 Закону України №996-XII інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Діловодство на підприємстві представляє собою діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами в процесі управлінської діяльності, має вестись з дотриманням таких стандартів як ГОСТ 9327-60, ДСТУ 2732-94, ДСТУ3843-99, ДСТУ 3844-99, ДСТУ 4163-2003. Дотримання цих стандартів дає можливість створювати на підприємстві первинні документи, які відповідають за своєю формою та змістом типовим формам первинно-облікової документації та підготувати автоматизовані системи до роботи в умовах електронного документообігу.

Відповідно до Положення № 88 з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву. Наявність форм первинної облікової документації є умовою необхідною, але не достатньою. Достатність організації документообігу забезпечується нормативами чисельності працівників бухгалтерського обліку та встановленням норм на виконання бухгалтерського обліку. Вирішення цього завдання досягається за допомогою Нормативів № 269. Нормативи № 269 містять в собі норми часу на виконання робіт із бухгалтерського обліку та розрахунки нормативу чисельності працівників бухгалтерського обліку установ, організацій, підприємств.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх

повноважень, передбачених законами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Обов'язковими ознаками господарської діяльності, за визначенням статті 3 ГК України, є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, результат якої -продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків, тому така ознака результатів господарської діяльності як цінова визначеність наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливає на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування грунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (чатина 1 статті 207 ГК України).

Пунктом 3 статті 5 та пунктом 1 статті 7 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства. Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативними актами.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини у співставленні з фактичними обставинами справи та наданими доказами, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі, оскільки, на думку суду, в даному випадку мало місце відстуність реального характеру операцій, зокрема, відсутність надання послуг та одержання товару позивачем від його контрагентів ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал»у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р.

Такого висновку суд дійшов, зокрема, і з огляду на аналіз документів, наданих представником позивача у якості підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами. Судом встановлено, що податкові накладні від імені ТОВ «Укрінжпроект», «Елітсервіс 2008», «Дерикторія» (накладна від 21.01.2010 р. №210109), ТОВ «Гарант-Техноресурс», складені та підписані особами без зазначення прізвища, ім?я по батькові, так само як і видаткові накладні.

Судом прийнято до уваги покази свідків -номінальних директорів зазначених підприємств, про їх непричетність до підписання бухгалтерських та фінансово-господарських документів ТОВ «Гарант-Техноресурс», ТОВ «Укрінжпроект», ТОВ «Дерикторія», ТОВ «Елітсервіс-2008», ТОВ «Торгстрім плюс», ПП «Біг Кепітал», які в розумінні статті 65 КПК розцінюються як докази.

Судом не встановлено факт надання послуг зазначеними підприємствами позивачу за договорами на виконання будівельних робіт та поставку товарів за договорами купівлі-продажу, а надані представником позивача бухгалтерські документи вважає такими, що не відповідають вимогам статті 9 Закону України №996-XII «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні.

На підтвердження фактичного характеру здійснених господарських операцій позивачем не було надано: документів, що підтверджують факт одержання товару, довіреності на одержання товару, обсяг та об?єм виконаних робіт; реєстри податкових та видаткових накладних, документи, які свідчать про оприбуткування товару (робіт послуг) та їх використання у господарській діяльності позивача.

Отже, у судовому засіданні не встановлено факт надання послуг (постачання товару) контрагентами позивача, а відтак висновки податкового органу щодо нікчемності вказаних правочинів підтверджено фактичними обставинами справи.

При ухваленні рішення, судом враховано роз'яснення, надане в листі ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому вказано, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Досліджені у справі докази не підтверджують товарність укладених позивачем угод, таким чином, за відсутності факту здійснення певних господарських операцій та підтвердження використання придбаних товарів (наданих послуг) у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70.71,72,86,94,159-163,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову,-відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 серпня 2012 р.