Постанова № 25556145, 25.06.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року 11:20 Справа № 0870/4890/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області

до Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20)»

про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 травня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області (далі – позивач або УПФУ) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№20)», правонаступник - Державне підприємство «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20)» (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача недоїмку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 133871,82 грн.

Ухвалою суду від 28 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 12 червня 2012 року.

Розгляд справи відкладався до 25 червня 2012 року.

19 червня 2012 року від позивача надійшло клопотання (вх.№26488) про здійснення процесуального правонаступництва відповідача по справі №0870/4890/12, з Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№20)» на його правонаступника - Державне підприємство «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20)».

Відповідно до вимог ст.55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

На підставі викладеного суд вважає клопотання позивача про здійснення процесуального правонаступництва обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судом розглядаються вимоги до Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20)».

Представник позивача в судове засідання, не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в друге в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи..

Відповідно до п. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до положень статті 128 КАС України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України, не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі – Закон №2464-VІ), платниками єдиного внеску є роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач, відповідно до вимог Закону №2464-VІ, є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 6 Закону №2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 5 та 15 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності та розподіляються за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування пропорційно до сум єдиного внеску (у відсотках).

В статті 9 Закону №2464-VІ зазначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст.9 Закону №2464-VІ).

Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування (ч. 5 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць (…). (ч. 7 та ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464-VІ).

Як свідчать матеріали справи, відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 133871,82 грн.

Зазначена заборгованість виникла на підставі наступного.

Відповідачем подавалися відповідна звітність (в електронному вигляді):

- за грудень 2011 року, згідно рядку 8 відповідачем визначено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у розмірі 24140,83 грн., у зв’язку з частковою сплатою залишок несплаченої суми по даному звіту становить 18755,46 грн.

- за січень 2012 року, згідно рядку 8 звіту відповідачем визначено суму єдиного внеску підлягає сплаті у розмірі 35549,47 грн.;

- за лютий 2012 року, згідно рядку 8 звіту відповідачем визначено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у розмірі 38333,16 грн.;

- за березень 2012 року, згідно рядку 8 звіту відповідачем визначено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у розмірі 41233,73 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 Закону №2464-VІ, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VІ, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

УПФУ направляло відповідачу вимоги від 06.03.2012 за №ю79у (вручено 09.03.2012) та від 06.04.2012 за №ю79у (вручено 10.04.2012).

Станом на час розгляду справи зазначені вимоги не оскаржені, сума боргу в добровільному порядку не сплачена.

Докази іншого в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 7 ч. 4 ст.25 Закону №2464-VІ, передбачено право звернення територіального органу Пенсійного фонду до суду з позовом про стягнення недоїмки.

У зв’язку із наведеним вище суд дійшов висновку про те, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 133871 грн.82 коп., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Вільнянської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№20)» (код ЄДРПОУ 08680069) на користь Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області (7002, м.Вільнянськ, вул. Бочарова, 6; р/р 25601301001091 у філії Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України, МФО 313957, код ЄДРПОУ 20508597) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у розмірі 133871 (сто тридцять три тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 82 (вісімдесят дві) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ю.П.Бойченко