Постанова № 25556121, 06.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5437/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкових повідомлень -рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар'єр» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень: від 04.04.2012 року № 0000491530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 266618 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 133309 грн.; від 07.05.2012 року № 0000941520, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66092 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 33046 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно поданих податкових декларацій, позивачем було заявлено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2012 року в сумі 266618 грн., та за лютий 2012 року в сумі 66092 грн. На підставі проведених перевірок, відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 266618 грн. за січень 2012 року та в розмірі 66092 грн. за лютий 2012 року та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000491530 від 04.04.2012 року із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 133309 грн., та № 0000941520 від 07.05.2012 року із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33046 грн. Позивач вважає, що орган державної податкової служби не має правових підстав зменшувати заявлену ним суму бюджетного відшкодування з ПДВ та застосовувати штрафні санкцій на підставі відсутності результатів зустрічних звірок щодо порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань. Несплата продавцем сум податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку якщо він виконав усі умови отримання такого відшкодування.

Від представника відповідача надійшло письмові заперечення, у яких Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби, просить відмовити у задоволені позову, у зв'язку з тим, що за результатами проведених перевірок позивача було встановлено невідповідність критеріям визначеним пунктом 200.14 ст.200 ПК України, про що повідомлено товариство, а в ході проведення позапланової виїзної перевірки позивача були надіслані запити на проведення зустрічних перевірок постачальників товариства з метою встановлення фактичних обставин здійснення операцій. Станом на момент перевірки відповіді по надісланих запитах не отримані. Отже заявлену позивачем суму до відшкодування не можливо підтвердити за відсутністю результатів зустрічних перевірок його контрагентів -постачальників.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві. Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з неукомплектованістю штату юридичного відділу Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, при цьому, жодних доказів поважності причин перенесення розгляду справи представником відповідача не надано. У зв'язку з чим, суд ухвалив розглядати справу без участі відповідача.

У відповідності до ст. 122, ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» зареєстровано Нікопольською райдержадміністрацією Дніпропетровської області 15.01.1998 року та перебуває на обліку платників податків в Нікопольській ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Судом встановлено, що ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» були подані податкові декларації з ПДВ: 17.02.202012 року за січень 2012 року, відповідно до даних якої позивачем заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок ПДВ у сумі 266618 грн. та 19.03.2012 року за лютий 2012 року, відповідно до даних якої позивачем заявлено до відшкодування на розрахунковий рахунок ПДВ у сумі 66092 грн.

Відповідно до ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноваження виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні

перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Так, Нікопольською ОДПІ були проведені: документальна позапланова виїзна перевірка та камеральна перевірка ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по деклараціям з ПДВ за січень 2012 року та лютий 2012, яка виникла за рахунок від'ємного значення, що декларувалася у листопаді - грудні 2011 року, за результатом яких складені акти № 48/153 від 26.03.2012 року та № 160/152/00292304 від 19.04.2012 року. Згідно висновків вказаних актів перевірки встановлено, що оскільки п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, не передбачено часткового підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ з Державного бюджету України, за результатами проведених перевірок неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за січень 2012 року у розмірі 266618 грн. та по декларації з ПДВ за лютий 2012 року у розмірі 66092 грн.

На підставі вищевказаних актів перевірок податковим органом винесені податкові повідомлення - рішення: № 0000491530 від 04.04.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 266618 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 133309 грн., № 0000941520 від 07.05.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66092 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 33046 грн.

Суд вважає прийняті податковим органом податкові повідомлення - рішення протиправними, та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені положеннями ст. 200 Податкового Кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п.200.6 ст.200 ПК України).

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. (п.200.7, 200.8 ст.200 ПК України).

Аналіз наведених норм ст.200 ПК України, дає підстави вважати, що участь у бюджетному відшкодуванні приймає та частина від'ємного значення податку, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах або постачальникам таких товарів/ послуг або до Державного бюджету.

Судом встановлено, що згідно з поданою ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» до Нікопольської ОДПІ податкової декларації з ПДВ за січень 2012 року (звітна вх. № 9006159191 від 17.02.2012 року) та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 266618 грн., яка виникла за рахунок від'ємного значення, яка декларувалася у листопаді - грудні 2011 року. Від'ємне значення, що декларувалося у листопаді - грудні 2011 року перевірено в ході проведення виїзної позапланової документальної перевірки (акт перевірки № 248/233.00292303 від 03.03.2012 року). Порушень з даного питання не встановлено. При цьому, податковим органом не встановлено у відповідних податкових накладних, на підставі яких, позивачем сформований податковий кредит, невідповідність вимогами, визначеним ст.201 ПК України.

Крім того, згідно з поданою ПАТ «Новопавлівський гранітний кар'єр» до Нікопольської ОДПІ податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 66092 грн. Аналізом наявної інформації щодо експортних операцій, здійснених платником у періоді, що підлягає перевірці, за даними АРМ «Митниця», ВМД, податкових декларацій не встановлено відхилення з АРМ «Митниця», те саме стосується й імпортних операцій. Аналізом результатів опрацювання податкової звітності за листопад - грудень 2011 року, січень - лютий 2012 року порушень правомірності ставок оподаткування ПДВ у звітних періодах не виявлено.

Щодо висновків відповідача про відсутність матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу придбання товарів (робіт, послуг) до виробника (імпортера), суд зазначає наступне.

Положеннями ст.73 ПК України, визначено права податкових органів на проведення зустрічних звірок з метою отримання податкової інформації. Однак використання такого права податковою службою має відбуватись на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, обґрунтовано та своєчасно. Як вбачається з копій запитів, направлених до податкові органів з метою проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, заходи щодо проведення зустрічних звірок вчинені відповідачем наприкінці законодавчо встановленого строку для проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, що унеможливило своєчасне отримання відповідей на них.

Крім того, суд зауважує на тому, що Податковий кодекс України не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування в залежність від обов'язкової наявності матеріалів зустрічних звірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника. Отже, відсутність висновків зустрічних звірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару до виробника не впливає на право платника податків - позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем дотримані вимоги п.200.1 - п.200.4, 200.6, 200.8 ст.200 ПК України, ознак існування обставин, визначених п.200.5 ст. 200 ПК України, які б свідчили про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, судом не виявлено, матеріалами справи підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у січні - лютому 2012 року, відповідає сумі податку фактично сплаченій ним у попередніх періодах постачальниками товарів, доказів невірного формування податкових зобов'язань відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставне зменшення позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями суми бюджетного відшкодування з ПДВ та нарахування йому штрафних санкцій.

Згідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 2146 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 900 від 14.05.2012 року.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 2146 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 128, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.04.2012 року № 0000491530, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 266618 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 133309 грн.; від 07.05.2012 року № 0000941520, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 66092 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 33046 грн.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар'єр» з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 2146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв