Постанова № 25552932, 27.07.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 5023/2572/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача: Фесенко І.І. за довіреністю б/н від 20.05.2012 р.

відповідача: Романова М.В. за № 7 від 30.07.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу відповідача (вх. №2175 Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 21.06.12 у справі № 5023/2572/12

за позовом ТОВ "ВТК-Трейд", м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2011р. ТОВ "ВТК-Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому позивач просив суд стягнути з ТОВ "ПП "Фоліо Плюс" грошові кошти в сумі 1000,00 грн. за порушення відповідачем господарських зобов'язань та законодавства про грошовий і валютний обіг, а також просив визнати дійсним договір від 01.03.2012 р. № 010312-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на ст.ст. 16, 203 ЦК України та зазначив, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес особи способом, що встановлений договором або законом. Спосіб захисту оспорюваного права шляхом визнання угоди дійсною передбачений п. 7.7. договору, укладеного між сторонами. Позивач зазначає, що вказані договори відповідають вимогам діючого законодавства України та зобов'язання за ними були виконані сторонами у повному обсязі. Виконання умов договорів підтверджуються документами наявними в матеріалах справи. Таким чином, як стверджує позивач, зазначені договори спричинили реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені і є дійсними.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.06.12 р. у справі № 5023/2572/12 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково. Визнано укладений між ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" договір від 01.03.2012 р. № 010312-1 дійсним. Стягнуто з ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс" на користь ТОВ "ВТК-Трейд" 1073,00 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "ВТК-Трейд" на користь державного бюджету України - 1588,50 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення грошових коштів у сумі 1000,00 грн. відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 21.06.2012 р. по справі № 5023/2572/12 в частині визнання договору № 010312-1 від 01.03.2012 р. дійсним, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ "ВТК-Трейд" повністю. Так, в своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при укладанні спірного договору сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, зокрема, сторони не визначили асортимент, кількість, найменування, та вартість поліграфічних матеріалів, які поставлялись за вказаним договором. Крім того, сторонами не було визначено порядку та умов погодження предмету договору. Також відповідач стверджує, що під час виконання договору не було дотримано вимог ч. 2 ст. 524 ЦК України про встановлення ціни товару в національній грошовій одиниці -гривні з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.07.2012 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 23.07.2012 р.

18.07.2012 р. позивач на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2012 р. надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, в силу чого просить залишити його без змін.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 21.06.2012 р. підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем був укладений договір від 01.03.2012 р. №010312-1.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору сторони домовилися про те, що позивач продає, а відповідач придбаває поліграфічні матеріали. Сторони домовилися визначати найменування, кількість та вартість товару в видаткових накладних.

Під час дії вказаного договору позивач продав (передав у власність), а відповідач купив (прийняв та сплатив вартість товару) поліграфічні матеріали на загальну суму 1 194 884,17 грн. Факт постачання товару підтверджується видатковою накладною від 30.03.2012 № ВД-0002018 на суму 1 194 884,17 грн.; товарно-транспортною накладною № 300306 від 30.03.2012 р.; товарно-транспортною накладною № 300304 від 30.03.2012 р.; товарно-транспортною накладною № 300303 від 30.03.2012 р.; товарно-транспортною накладною № 300302 від 30.03.2012 р.; товарно-транспортною накладною № 300301 від 30.03.2012 р., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

03.05.2012 р. позивач отримав лист від 27.04.2012р. №151/1 яким відповідач повідомив позивача про наявність сумнівів з боку відповідача щодо дійсності договору від 01.03.2012р. №010312-1 і про те, що цей договір відповідач виконувати не буде.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку шляхом визнання договору дійсними та стягнення з відповідача вказаних у позові грошових коштів.

Колегія суддів, вирішуючи спір, опирається на такі приписи законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір від 01.03.2012 р. № 010312-1 недійсним судом не визнавався.

Нікчемність правочину, яка за своєю суттю не вимагає визнання правочину недійсним в судовому порядку, передбачена рядом норм діючого законодавства, зокрема ст.ст. 219, 220 (порушення приписів закону щодо нотаріального посвідчення правочину), 228 (правочин, який порушує публічний порядок).

Підстави, на які відповідач посилається, обґрунтовуючи свою правову позицію -відсутність зазначення конкретної ціни у договорі, а також відсутність зазначення еквіваленту вартості імпортованого товару в іноземній валюті, не передбачені законом як підстава нікчемності угод.

Так, щодо порушення ч. 2 ст. 524 ЦК України, на яке посилається позивач (відсутність зазначення ціни товару в іноземній валюті), колегія суддів зазначає наступне.

Ціна товару визначена сторонами, як свідчать матеріали справи, у гривнях. Жодна норма законодавства України не зобов'язує резидентів при укладенні угод в господарському обороті України зазначати ціну товару у валюті. Відтак, твердження відповідача про наявність у спірних договорах порушень чинного законодавства України про валютний обіг є безпідставною.

Оцінюючи волю сторін, закріплену в договорі, та правові наслідки, які потягло виконання договору, колегія суддів не вбачає підстав кваліфікувати його як такий, що порушує публічний порядок.

Згідно ч.1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Спірний договір є договором поставки.

У відповідності до положень ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки положення договору не суперечать законодавству, його зміст не може біти визнаний таким, що порушує публічний порядок.

Договір був виконаний з боку позивача, про що свідчать оформлені сторонами товарно-транспортні накладні № ВД-0002018, № 300306, № 300304, № 300303, № 300302 та № 300301.Товар за зазначеними накладними прийнятий відповідачем без застережень та рекламацій.

Жодних порушень прав третіх осіб або держави при виконанні договору не встановлено.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав кваліфікації спірного договору як нікчемного.

Оцінюючи належність та обґрунтованість обраного позивачем способу захисту у вигляді визнання угоди дійсною, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7. договору передбачений такий спосіб захисту оспорюваного права, як визнання угоди дійсною.

Враховуючи факт оспорювання дійсності договору відповідачем, що, зокрема, зазначено в листі останнього від 27.04.2012 р. №151/1, колегія суддів вважає обраний позивачем спосіб захисту свого права належним та відповідним тим правовідносинам, що склалися між сторонами.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення 1 000,00 грн. за порушення господарських зобов'язань та законодавства про валютний обіг, оскільки така господарська санкція не передбачена ані договором сторін, ані приписами законодавства.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Поліграфічне підприємство "Фоліо Плюс", м. Харків на рішення господарського Харківської області від 21.06.2012 р. у справі № 5023/2572/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського Харківської області від 21.06.2012 р. у справі № 5023/2572/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 27.07.2012 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Шевель О. В.