Постанова № 25552754, 31.07.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р.Справа № 5024/434/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача 1: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача 2: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року

по справі № 5024/434/2012

за позовом Приватного підприємства „Комплектавтодор", м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км

до 1) Дочірнього підприємства „Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Рівне, вул. Остафова, 7;

2) Приватного підприємства „Інтерзнак", м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км

про стягнення 52 343, 04 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Приватне підприємство "Комплектавтодор" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" суму основного боргу 41903 грн. 78 коп., суму інфляційних нарахувань в розмірі 293 грн. 33 коп., пені в розмірі 5740 грн. 82 коп., штрафу в сумі 2933 грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 471 грн. 85 коп. та стягнення з Приватного підприємства "Інтерзнак" 1000 грн.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнав, з підстав викладених у відзиві на позов від 20.04.2012 року.

Відповідач-2, не направив свого представника в судове засідання суду першої інстанції, надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнав та просив розглянути справу без участі його представника.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року по справі № 5024/434/2012 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено частково у сумі 42 108 грн. 08 коп., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Дочірнє підприємство „Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року по справі № 5024/434/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідача-1, але його представник в судових засіданнях апеляційної інстанції апеляційну скаргу вважає необґрунтованою.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення та розписки, а матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представників сторін, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 17.05.2012 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Від сторін, представники яких не з'явились у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких клопотань не надходило.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, між Приватним підприємством "Комплектавтодор" та Філією "Колоденська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 03 жовтня 2011 року був укладений договір поставки № 39.

Цей договір узгоджений та підписаний начальником Філії "Колоденська ДЕД" Якимюком В.І. на підставі положення про філію та доручення №18-11 від 04.01.2011 р. від імені Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Положення Філії "Колоденська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" погоджено Головою правління ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та затверджено наказом ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України".

З метою забезпечення виконання зобов'язань по укладеному договору між ПП "Комплектавтодор" (кредитор) та ПП "Інтерзнак" (поручитель) був укладений договір поруки № 4 від 04 жовтня 2011 року, відповідно якого поручитель зобов'язався частково відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника. Відповідно до п. 1.2 договору обсяг відповідальності поручителя (відповідача-2) в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань становить 1000 грн.

За вищенаведеними договорами сторони взяли на себе відповідні зобов'язання, зокрема: позивач зобов'язується поставити товар, а саме дорожні знаки та кріплення для дорожніх знаків (п. 1.1. договору, специфікація №1 до договору, додаток №1 до договору) загальною вартістю 40 402 грн. 93 коп., а відповідач-1 за умовами п. 6.2 договору проводити оплату за товар протягом 30-ти календарних днів з дати отримання цього товару.

Суд першої інстанції правильно послався ст. ст. 173, 193, 198, 199 ГК України, ст. ст. 509, 510, 526 ЦК України та встановив, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином, товар був доставлений транспортом позивача відповідачу-1 в повному обсязі на загальну суму 41 031 грн. 85 коп., що підтверджено видатковою накладною №461 від 03.10.2011р. Вартість транспортних послуг складає 1 871 грн. 93 коп. (додаток № 1 до договору, акт виконаних робіт №140 від 03.10.2011р.).

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума основного боргу складає 42 246 грн. 17 коп.

Відповідач-2 визнав позовні вимоги про стягнення за договором поруки суми боргу 1000 грн.

Відповідно до п. 3.6 договору № 39 продавець надає покупцю при передачі товару наступні документи: видаткову накладну; податкову накладну; рахунок; товаротранспортну накладну та акт виконаних робіт у разі транспортування товару. Документи передаються на момент отримання товару.

Згідно п. 6.1 договору № 39 визначено, що продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг ( у разі транспортування товару транспортом продавця) рахунок на виконані транспортні послуги.

Відповідно до п. 6.2 договору № 39 покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця: попередня оплата за товар у обсязі 30 % від суми фактичної заявки на кожну партію товару; остаточний розрахунок за отриманий товар та плата наданих транспортних послуг (якщо транспортування товару здійснювалось транспортом продавця) покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

Поставлений позивачем товар відповідач-1 не оплатив.

Таким чином встановлені обставини справи свідчать, що суд першої інстанції обґрунтовано і правомірно задовольнив позовні вимоги ПП "Комплектавтодор" в частині стягнення з відповідача-1 основного боргу.

Крім того господарський суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції про задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача -2 (ПП "Інтерзнак") боргу за договором поруки №4 від 04.10.2011 року, оскільки відповідачем -2 позовні вимоги в цій частині визнанні і не заперечуються.

Твердження апелянта про те, що позивачем в порушення п. 3.6 договору не надано йому супровідні документи, а в матеріалах справи відсутні докази такої передачі, крім того позивач не надав доказів отримання відповідних рахунків, а отже у відповідача -1 не виникло юридичного обов'язку перед позивачем щодо оплати товару, що свідчить про відсутність у відповідача-1 зобов'язань у сплаті боргу не заслуговують на увагу в зв'язку із наступним.

Апелянт посилається на те, що позивачем не було надано, а судом першої інстанції не досліджені товаротранспортні накладні, акти наданих транспортних послуг, документи на якість товару та докази виставлення і отримання відповідачем рахунків, які передбачені п. 3.6, 3.4, 5.3, 6.1 та 6.2 договору, також позивачем не було надано до позову документів, які підтверджують факт отримання покупцем рахунків на оплату товару та наданих послуг, у зв'язку з чим у відповідача не настало обов'язку оплати товар, а отже у позивача не виникло права на нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Однак зазначені доводи суперечать умовам укладеного сторонами Договору.

Так, п.3.6 Договору сторони домовились, що при передачі товару Продавець передає покупцю наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок, товаротранспортну накладну та акт виконаних робіт (уразі транспортування товару транспортом Продавця) та податкову накладну до нього. При цьому, як домовились сторони, документи передаються на момент отримання товару.

До матеріалів справи приєднано позивачем двосторонній акт здачі-приймання виконаних робіт надання транспортних послуг на суму 1 871, 93 грн., видаткова накладна № 461 від 03.10.2011р. на суму 41 031, 85 грн., підписані представниками обох сторін без зауважень, тобто, документи, які передбачені п. 3.6 договору. При цьому, сторони не домовлялись підтверджувати передачу документів у письмовій формі, разом з тим, домовившись про обов'язковість їх передачі на момент отримання товару. Таким чином, з Договору витікає, що у разі не передання документів, передбачених п.3.6 Договору, Покупець не повинен був би одержувати товар.

Крім того, факт передачі супровідних документів ніяким чином не впливає на виникнення у відповідача-1 грошових зобов'язань, оскільки така умова не передбачена у п. п. 6.1, 6.2 договору № 39, які регулюють між сторонами порядок розрахунків.

Оглядом умов порядку розрахунків, визначених у п. п. 6.1, 6.2 договору № 39 суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підставою для оплати вартості товару та транспортних послуг є рахунок. Однак, за умовами вказаних пунктів не визначено сторонами порядок передачі рахунку.

За п. 3.6 договору № 39 зазначено, що супровідні документи і в тому числі рахунок мають передаватися на момент отримання товару, однак, яка зазначено вище, сторони не визначили яким чином має бути підтверджена така передача.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист №9/1850 від 23.11.11 відповідача-1, згідно якого останній гарантує погашення заборгованості по оплаті за надані дорожні знаки наступним чином 432500 грн. до 30.12.11 та 432600 грн. - до 28.02.12.

Суд першої інстанції правильно послався на ст. 639, 654 ЦК України, ст. 181 ГК України, п. 11.3 договору № 39 та вірно зазначив, що між сторонами було укладено за поставками аналогічного товару договори №21,25,32,36,37,39,40,41,42,43,44 на загальну суму 890264 грн. 07 коп. За вказаними договорами надано транспортних послуг на суму 41478 грн.75 коп. Таким чином., всього за вказаними договорами сума вартості товару та наданих транспортних послуг складає суму 931742 грн. 82 коп. Позивач надав інформацію, що відповідач-1 сплатив за вказаними договорами 10 000 грн. таким чином, заборгованість склала суму 921742 грн.82 коп.

Згідно наданого гарантійного листа відповідач-1 запропонував нові терміни погашення заборгованості за усіма договорами, у тому числі і договором № 39, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, а саме 1/2 частини боргу за усіма договорами у сумі 432500 грн. зобов'язався сплатити 30.12.11, решту - 432500 грн. - до 28.02.12.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що надані докази свідчать про домовленість сторін про зміну термінів та порядку розрахунків за усіма згаданими договорами, у тому числі у за договором №39, а домовленість сторін у такий спосіб не суперечить вищенаведеним нормам права та умовам договору № 39.

Щодо стягнення з відповідача трьох відсотків річних, пені, 7% штрафу та інфляційних втрат, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося вище, згідно наданого гарантійного листа відповідач-1 запропонував нові терміни погашення заборгованості за усіма договорами, у тому числі і договором № 41, на підставі якого ґрунтуються позовні вимоги, а саме 1/2 частини боргу за усіма договорами у сумі 432500 грн. зобов'язався сплатити 30.12.11 р., решту - 432500 грн. - до 28.02.12 р.

Позивач надав мовчазну згоду таким змінам, оскільки до матеріалів справи не надано сторонами доказів непогодження позивача на запропоновані зміни строків розрахунків.

Таким чином, господарський суд дійшов до вірного висновку, що надані докази свідчать про домовленість сторін про зміну термінів та порядку розрахунків за усіма згаданими договорами, у тому числі у за договором № 39.

Відповідач-1 не надав доказів виконання змінених умов договору, а саме сплати вартості отриманого товару за договором № 39 станом на 29.02.12 або на день розгляду справи.

Одеський апеляційний господарський суд погоджується з господарським судом першої інстанції про невірне визначення позивачем дати з якої має нараховуватися інфляційні втратити, пеня, 3% річних, та 7% штрафу, оскільки як вже зазначалося раніше гарантійним листом №9/1850 від 23.11.2011 р. було змінено строк виконання зобов'язань і продовжено його до 28.02.12 р., то право на нарахування інфляційних витрат у позивача виникає з березня 2012 року.

Суд першої інстанції правильно застосував приписи ст.ст. 611, 625 ЦК України та враховуючи вищенаведене обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у цій частині частково за період з 29.02.12 по 20.03.12 у сумі 72 грн.33 коп.

Окрім того підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення пені, але слід зазначити, що господарським судом першої інстанції правомірно зменшений розмір пені до 131 грн. 97 коп. за період з 29.02.12 по 20.03.12 із розрахунку подвійної ставки НБУ.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що позовні вимоги про стягнення штрафу заявлені позивачем передчасно, оскільки, як зазначалось вище, останній день сплати боргу 28.02.12, позивач звернувся до суду 28.03.12, тобто на 29 день, право на нарахування штрафу у позивача виникає з 30.03.12, позивач до суду звернувся 26.03.12, в зв'язку з чим обґрунтовано в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив. Тому твердження апелянта в цій частині взагалі не заслуговують на увагу.

Оскаржуючи рішення, апелянт послався на те, що Філія "Колоденська ДЕД", укладаючи вказаний договір, не мала повноважень юридичної особи та відповідних повноважень, наданих юридичною особою - ДП "Рівненський облавтодор", позивачем під час розгляду справи не були надані документи, які б підтверджували наявність повноважень у директора філії на укладення договору та письмову згоду підприємства.

Данні посилання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, гарантійним листом ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" № 9/1850 від 23.11.2011р., в якому саме підприємство, а не філія, гарантувало позивачу погашення заборгованості, а з умов договору № 39 від 03.10.2011р. вбачається, що договір укладений начальником Філії "Колоденська ДЕД" Якимюком В.І. на підставі положення про філію та доручення №18-11 від 04.01.2011 р. від імені Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Як вже зазначалося вище, положення Філії "Колоденська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" погоджено Головою правління ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" та затверджено наказом ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України".

Отже даний договір узгоджений і підписаний обома сторонами та ніким не оскаржувався. Тобто виходячи з викладеного, сторони при підписанні договору погодили факт підписання договору начальником Філії "Колоденська ДЕД" Якимюком В.І., яким підтверджувалися належні повноваження.

Крім того, ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" не надало до суду примірник або копію вказаного доручення для підтвердження доводів щодо відсутності повноважень у начальника філії повноважень на укладення договорів від імені підприємства.

Судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем -1 не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позицію відповідача -1 у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач -1.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", м. Рівне, на рішення господарського суду Херсонської області від 20 квітня 2012 року по справі № 5024/434/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 06 серпня 2012 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов