Рішення № 25552540, 26.03.2012, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2012 р. Справа № 5027/22/2012.

За позовом прокурора Шевченківського району м.Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України До державного підприємства «Лужанський експериментальний завод»смт.Лужани Кіцманського району, Чернівецької областіПро стягнення заборгованості -1892,37 грн. Суддя Гушилик С.М. За участю представників:від позивача -Клімчук Є.П. -представник (дов. від 21.11.2011р. № 1036)від відповідача -Зінчук П.Ф. -представник (дов. від 31.12.2010р. № 492) від прокурора -Козлова Ю.Г. прокурор відділу облпрокуратури Рішення винесено 26.03.2012 року в зв'язку з оголошеною на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України перервою. СУТЬ СПОРУ: Прокурор Шевченківського району м.Чернівці звернувся з позовом в інтересах держави в особі Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України до державного підприємства «Лужанський експериментальний завод»смт.Лужани Кіцманського району, Чернівецької області про стягнення заборгованості за договором на аварійно-рятувальне обслуговування в сумі 1892,37 грн., з яких 1765,80 грн. сума основного боргу та 126,57 грн. сума пені за несвоєчасне виконання умов договору.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що відповідно до договору на постійне та обов'язкове обслуговування від 01.08.2006 року № 47, укладеного між ДП «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності» та ДП «Лужанський експериментальний завод», позивач надав відповідачу послуги з аварійно-рятувального обслуговування, проте останній, в порушення взятих на себе зобов'язань, вартість отриманих послуг за період з січня по грудень 2011 року не сплатив, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 1765,80 грн. за невиконання умов договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 126,57 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2012 року порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 30.01.2012 року.

Відповідач в своєму відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, посилаючись на наступне:

- прокурором не зазначено, які конкретно інтереси держави порушено в даному випадку;

- у відповідача розпочалась процедура припинення юридичної особи та станом на 15.04.2011р. всі основні засоби відповідача передані на баланс ДП «Укрспирт»;

- договір № 47 від 01.08.2006р. припинив свою дію 31.07.2008р.

Представник позивача в усній формі проти відзиву на позов заперечив, посилаючись на те, що державна реєстрація відповідача не завершена і він протягом 2011 року користувався послугами позивача та підписував акти приймання виконаних робіт, договір свою дію не припинив, так як згідно із п.6.1 договору жодна із сторін не заявляла про його припинення.

Ухвалою суду від 30.01.2012 року розгляд справи було відкладено на 30.01.2012 року.

В судовому засіданні 30.01.2012 за клопотанням відповідача розгляд справи було перенесено на 28.02.2012 року.

До початку судового засідання, яке відбулося 28.02.2012 року від відповідача надійшло ряд клопотань, в яких відповідач просить:

- виключити докази зі справи, як неналежні і недопустимі докази та винести окрему ухвали на адресу прокуратури;

- позивачем та прокурором не подано доказів правонаступництва позивача, тобто договір № 47 від 01.08.2006р. був укладений з іншою особою;

- зменшити розмір штрафних санкцій в зв'язку з тим, що підприємство припинило свою фактичну діяльність;

- визнати пункти 3.11, 4.1, 4.4. договору від 01.08.2006 року № 47 нікчемними;

- визнати неукладеним абзац 2 п.6.5 договору.

Ухвалою суду від 28.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 12.03.2012 року за усним клопотання позивача.

Ухвалою суду від 12.03.2012 року було задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи на 15 днів та задоволено клопотання позивача про збільшення позовних вимог, а відтак розглядається спір про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2209,54 грн. з яких 149,44 грн. пені, цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено на 20.03.2012 року.

В судовому засіданні 20.03.2012 року за клопотанням позивача оголошено перерву до 26.03.2012 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2006 року між ДП «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності»(правонаступником якого є позивач - Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін, що підтверджено наказами/розпорядженнями, підписаними міністерством з надзвичайних ситуацій України та Чернівецькою обласною адміністрацією) та відповідачем -ДП «Лужанський експериментальний завод»укладено договір № 47, згідно якого позивач зобов'язувався надавати відповідачу послуги з аварійно-рятувального обслуговування, а останній -зобов'язався оплачувати вартість цих послуг.

Доказів визнання договору недійсним не надано, а відтак договір є чинними.

Пунктом 4.1. Договору, який сторони узгодили в протоколі розбіжностей, визначено, що вартість обслуговування складає 1765,80 грн. на рік.

Згідно пункту 4.2 Договору плата за обслуговування «Об'єкта»«Аварійно-рятувальною службою»проводиться шляхом перерахування коштів в розмірі 1/12 річної суми на розрахунковий рахунок «Аварійно-рятувальної служби»кожного 20 числа поточного місяця, згідно актів виконання умов договору.

ДП Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, відповідно до умов Договору і чинного законодавства.

Позивачем на адресу відповідача за період з січня по грудень 2011 року були надіслані акти виконання умов Договору № 47 від 01.08.2006р. Частина актів була підписана керівником відповідача, скріплена печаткою підприємства та повернута позивачу, акти виконаних робіт за березень, квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року відповідач не підписав і позивачу не повернув.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач акти виконаних робіт за надані послуги з аварійно-рятувального обслуговування за січень, лютий, травень, червень, липень та серпень 2011 року підписав без заперечень, що підтверджено копіями цих актів, проте в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані послуги не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості за цей період у сумі 883 грн.(з розрахунку 147,15 грн. за один місяць х на 6 місяців).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо оплати наданих послуг за січень, лютий, травень, червень, липень та серпень 2011 року, а тому з нього слід стягнути 883 грн. боргу.

Що ж стосується заборгованості, яка виникла за березень, квітень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року, позивач актів виконаних робіт за вказаний період не надав, тим самим не довів, що відповідач порушив умови договору, а відтак в частині позовних вимог про стягнення заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1177,10 грн. (з розрахунку 147,15 грн. за один місяць х на 8 місяців) слід відмовити за недоведеністю.

В частині ж стягнення пені в сумі 149,44 грн. прокурору слід відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором № 47 від 01.08.2006 року сторони не передбачили нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання.

Що ж до заперечень відповідача стосовно того, що прокурор не має права звертатись з позовом в інтересах «Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону», суд вважає зазначити наступне.

Право на звернення прокурора (його заступника) до суду в інтересах держави передбачено ст.121 Конституції України, п.6 ст.20 та ст.36 Закону України «Про прокуратуру»та ст.45 Цивільного процесуального кодексу України.

Підставою представництва прокурором (його заступником) інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до ч.2 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до суду, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних відносинах. Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року визначено, що під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»потрібно розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 8 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби»(далі Закон) аварійно рятувальні служби поділяються на державні, комунальні, аварійно-рятувальні служби громадських організацій та аварійно-рятувальні служби підприємств, установ, організацій. Відповідно до ст.9 Закону державні аварійно-рятувальні служби створюються як професійні центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, іншими центральними органами виконавчої влади.

На виконання зазначених вимог спільним наказом Штабу Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства з питань надзвичайних ситуацій (штаб ДСВАРС) та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України та Чернівецької обласної державної адміністрації створено Державне підприємство «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності».

Спільним наказом від 16.07.2009 року Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи та Чернівецькою обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження про реорганізацію шляхом перетворення ДП «Чернівецький зведений воєнізований аварійно-рятувальний загін постійної готовності»на Чернівецький спеціальний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувального) загін Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України

Відповідно до п.1 Статуту Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону, загін є спеціальною (воєнізованою) аварійно-рятувальною службою, створеною на професійній основі у сфері запобігання та реагування на надзвичайні ситуації.

Згідно ст.3 Закону на зазначене підприємство покладено обов'язок по запобіганню та ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих чи інших небезпечних подій, які призвели чи можуть призвести до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Відповідно вказаного Статуту одним з джерел формування кошторису на забезпечення його діяльності є кошти, одержані за договорами на постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне забезпечення. Ненадходження до бюджету підприємства зазначених коштів ставить під загрозу виконання загоном своїх обов'язків по запобіганню та ліквідації надзвичайних ситуацій, що може призвести до важких наслідків для держави.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що прокурор мав право звернутися з позовом до відповідача в інтересах держави в особі позивача.

Стосовно клопотання відповідача, щодо того, що в частині вимог платності пункти 3.11., 4.1. - 4.4. Договір від 01.08.2006 №47 є нікчемним, слід зазначити наступне.

Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Нікчемними, зокрема є правочини:

- укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми;

- укладені з недодержанням вимог закону про обов'язкову нотаріальну форму;

- укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності і без належного схвалення;

- укладені недієздатною фізичною особою;

- вчинені без дозволу опіки та піклування;

- які порушують публічний порядок.

В порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не наведено жодних обґрунтованих доказів для визнання нікчемними пунктів договору, отже у суду не має підстав для їх задоволення.

Всі інші заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вище викладеним.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати віднести на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Лужанський експериментальний завод»смт.Лужани Кіцманського району, Чернівецької області, вул. Центральна, 53, (код 00333380) на користь Чернівецького спеціального воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону м.Чернівці, вул. Грушевського, 1, (код 34026566) -883 грн. основного боргу.

3. Стягнути з державного підприємства «Лужанський експериментальний завод»смт.Лужани Кіцманського району, Чернівецької області, вул. Центральна, 53, (код 00333380) в дохід державного бюджету 643,16 грн. судового збору.

4. В частині стягнення боргу в сумі 1177,10 грн. та в частині стягнення пені в сумі 149,44 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.М. Гушилик

Суддя С.М. Гушилик