Рішення № 25552354, 01.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р.Справа № 5023/2467/12 вх. № 2467/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погореловой О.В

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

за участю:

позивача - ОСОБА_2, відповідача - Михайлець О.В.,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_1, м.Первомайський

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом в якому просить суд визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про накладення штрафу від 13.03.2012 року № 22-К по справі № 3/02-06-12.

До початку судового засідання сторони звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява сторін розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

01.08.2012 року до господарського суду від відповідача надійшли пояснення по справі.

Суд, дослідивши надані пояснення та додані до них докази, долучає їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

За результатами розгляду справи №3/02-06-12 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач), адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) 13.03.2012 року прийнято рішення № 22-К (далі - рішення), яким визнано, що позивач за підсумками 2010 та 2011 років займала монопольне (домінуюче) становище на ринку комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках в межах міста Первомайський Харківської області з часткою 59%. Визнано, що позивач, встановивши економічно необґрунтовану завищену вартість послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами за рахунок невідповідності розміру рівня вартості надання в оренду 1 кв. м торговельної площі, що застосовувалася Підприємцем, витратам, понесеним нею у розрахунку на 1 кв. м торговельної площі, вчинила порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції"", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку на ринках, а саме встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. За порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до абзацу другого частини другої, частини шостої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на позивача штраф у розмірі 49 000 (сорок дев'ять тисяч) гривень.

Згідно ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, зокрема, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення (ст. 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

У відповідності до вимог ст. 22 вищезазначеного Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Разом з тим, в силу ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення, відповідач при його винесенні посилався на те, що відповідно до пункту 3.1. Наказу Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року N 638/109 "Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів",) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 року за N 600/16616 (далі - Наказ №638/109), орендодавець - суб'єкт господарювання, який передає в оренду торгові приміщення (площі) та/або майно (устаткування, обладнання), підсобні приміщення (споруди), що становлять об'єкт оренди. Відповідно до пункту 3 статті 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Крім цього, законодавчо суборенда як окремий вид економічної діяльності не виділена. Так, відповідно до КВЕД ДК 009:2005 виділено вид економічної діяльності "70.20 - здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості" та згідно з КВЕД ДК 009:2010 - "68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна".

Таким чином, підприємець, надаючи комплексні послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку, а саме надаючи в суборенду торгові місця, виступає орендодавцем, а отже, повинен дотримуватися норм документів, що регулюють діяльність ринків, зокрема Наказу № 638/109, який визначає механізм формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів. Протягом 2010 року підприємцем було надано в оренду 620 кв. м. торговельної площі, вартість орендної плати за рік складає 197 560 грн. Таким чином, середня вартість надання Підприємцем 1 кв. м. торговельної площі у 2010 році становила 26,55 грн. за місяць. Аналогічно, виходячи із загальної вартості отриманої підприємцем орендної плати протягом 2011 року, а саме 498 910 грн., та загальної торговельної площі, наданої ним в оренду - 1100 кв. м., визначено середню вартість надання в оренду 1 кв. м. протягом 2011 року: 37,80 грн. за місяць.

Згідно з пунктом 2.1. Наказу №638/109 орендна плата за торгові приміщення (площі) на ринках розраховується орендодавцем виходячи із собівартості надання в оренду торгових приміщень (площ) та прибутку без врахування податку на додану вартість, при цьому розмір річної орендної плати визначається виходячи з розміру планованих витрат або фактичних витрат за попередній рік з урахуванням офіційно визначеного рівня інфляції за попередній календарний рік. Собівартість надання в оренду 1 кв. м. торгового приміщення (площі) розраховується шляхом ділення витрат на загальну площу торгових місць згідно з планом території ринку, які надаються в оренду. Прибуток за надання в оренду торгового приміщення (площі) розраховується як добуток собівартості надання в оренду торгового приміщення .(площі) та рентабельності. При цьому, розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації від 19.10.2009 № 578 "Про встановлення нормативів рентабельності за надання в оренду торгових приміщень (площ) та устаткування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів" встановлено норматив рентабельності надання в оренду торгових приміщень (площ) у розмірі 20%.

Відповідно до абзацу другого пункту 5 Наказу 638/109, залежно від розташування та облаштування торговельного місця або виду продукції, що реалізується, орендодавець має право диференціювати вартість оренди 1 кв. м. торговельного місця у межах загальної вартості витрат, пов'язаних з наданням в оренду всіх торговельних місць на ринку. Приймаючи за планові витрати підприємця витрати, понесені нею у 2010 році, та враховуючи індекс споживчих цін (індекс інфляції) 2009 року, вартість орендної плати на 2010 рік, розрахована відповідно до Наказу 638/109, становить 137,44 грн. за рік. Розмір орендної плати за місяць встановлюється виходячи із розміру орендної плати за рік та складає 11,45 грн./ кв. м. Аналогічно, приймаючи витрати підприємця за 2011 рік за планові та враховуючи індекс споживчих цін 2010 року, орендна плата за 2011 рік становить 341,4 грн. за 1 кв. м, та, відповідно, за 1 місяць - 28,45 грн. за 1 кв. м. Таким чином, вартість надання в оренду 1 кв. м торговельної площі, встановлена підприємцем, перевищує економічно обґрунтований рівень в 1,32 рази за показниками 2010 року та більш ніж на 32,86% - вартість, розраховану за показниками 2011 року. Отже, аналіз витрат підприємця, пов'язаних з наданням ним комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринку, та визначення економічно обґрунтованого рівня вартості надання в оренду 1 кв. м. торговельної площі показує, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2010-2011 років встановлено завищену вартість надання в оренду 1 кв. м. торговельної площі. Матеріалами справи доведено, що дії підприємця, які полягають у застосуванні економічно необґрунтованої завищеної вартості послуги з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами за рахунок невідповідності розміру рівня вартості надання в оренду 1 кв. м торговельної площі, що застосовувалася підприємцем, витратам, понесеним нею у розрахунку на 1 кв. м торговельної площі, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції'", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комплексних послуг з надання місць для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами на ринках, а саме встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Наказ 638/109 набрав чинності 20.07.2009 року, а норматив рентабельності надання в оренду торгових приміщень (площ) для суб'єктів господарювання, що надають платні послуги в межах Харківської області, встановлено розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації 19.10.2009 року. У зв'язку з вищенаведеним, початком вчинення порушення вважається 1 січня 2010 року, оскільки при визначенні економічно обґрунтованої вартості надання в оренду 1 кв., м. торговельної площі використані дані за повний календарній рік, наступний за роком, в якому було встановлено механізм розрахунку цін на платні послуги.

Проте, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, з тексту оскаржуваного рішення вбачається, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання комплексних послуг полягає у застосуванні позивачем економічно необґрунтованої завищеної вартості послуги з надання місць для торгівлі. При цьому, відповідач мотивує своє рішення про наявність порушення законодавства про захист економічної конкуренції тим, що позивач не дотримувався норм документів, що регулюють діяльність ринків, а саме наказу Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року N 638/109 "Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 липня 2009 року за N 600/16616), який визначає механізм формування економічно обґрунтованих цін на оренду торгових приміщень (площ).

Між тим, відповідно до п. 3 вказаного нормативного акту він набирає чинності з дня офіційного опублікування і втрачає чинність одночасно з визнанням такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року N 278 (278-2009-п ) "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.09.2010 року по справі № 2а-4429/09/2670 постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 278 "Про заходи стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на рахунках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" визнано незаконною та скасовано.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2011 року постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2010 року залишена без змін.

Отже, внаслідок скасування постанови КМУ від 05.03.2009 року № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" втратив чинність й наказ Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30 червня 2009 року N 638/109 "Про затвердження Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів".

За таких обставин вбачається, що є необґрунтованими як сам висновок про завищення вартості надання 1 кв. м торговельної площі в оренду витратам, понесеним ним у розрахунку на 1 кв. м, так і розмір додаткового доходу з якого розраховується штраф.

Отже, застосувавши правові акти, які втратили чинність, відповідач порушив норми матеріального права, внаслідок чого обставини, які мають значення для справи (факт завищення ціни, розмір додаткового доходу), є недоведеними, що є підставою для визнання оскаржуваного у цій справі рішення незаконним та його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, ретельно дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що висновки Антимонопольного комітету є недоведеними, такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для визнання рішення недійсним.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.03.2012 року № 22-К по справі № 3/02-06-12.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, м. свободи,5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, код ЄДРПОУ 22630473, рахунки 35218001000036, 35228002000036, 371116004000036, 31253272210335, 31250275210335 банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37874947) на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 1073,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 серпня 2012 року.

Суддя Погорелова О.В.