Рішення № 25552262, 01.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/7816-2012 01.08.12

за позовом: ОСОБА_1, м.Київ, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ, ЄДРПОУ 00039019

про визнання рішення загальних зборів від 20.04.2012р. недійсним в частині збільшення статутного капіталу

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Ткачук О.В. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, ОСОБА_1, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які відбулись 20.04.2012р. в частині збільшення статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на загальну суму 570806833,80 грн. шляхом закритого (приватного) розміщення додаткових простих акцій існуючої номінальної вартості у кількості 5708068338 штук за рахунок додаткових внесків акціонерів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оспорюване рішення в порушення ч.5 ст.15 Закону України «Про акціонерні товариства»та ч.2 ст.156 Цивільного кодексу України прийнято для покриття збитків відповідача. Обґрунтовуючи наявність порушеного права, позивач посилається на безпідставну відмову в реєстрації для участі у загальних зборах акціонерів одного із своїх представників, а саме громадянина ОСОБА_3, що позбавило позивача належної та повної можливості взяти участь у загальних зборах, а також позбавило його законного права голосувати всією кількістю належних акцій.

Відповідач у відзиві б/н від 02.07.2012р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність порушення норм діючого законодавства під час проведення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк». Одночасно, за твердженням відповідача, представник позивача ОСОБА_3 не був допущений до участі у засіданні вищого органу товариства внаслідок невідповідності місця його реєстрації, яке вказано у наданій ОСОБА_1 довіреності, аналогічним даним у представленому паспорті, що відображено у протоколі №2 від 20.04.2012р. реєстраційної комісії річних загальних зборів акціонерів. Крім того, як вказує відповідач, твердження позивача про збільшення статутного фонду з метою покриття збитків господарського товариства є безпідставними, оскільки прибуток Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»у 2012 році склав 14853146,05 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.3 Закону України «Про акціонерні товариства»акціонерне товариство -це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Статтею 32 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що загальні збори є вищим органом акціонерного товариства. Акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

Приписами ст.33 названого Закону України до виключної компетенції загальних зборів віднесено, зокрема, внесення змін до статуту товариства; прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства.

Як свідчать матеріали справи, 20.04.2012р. були проведені річні загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», прийняті на яких рішення оформлені протоколом №1 від 20.04.2012р.

На вказаних загальних зборах, вищим органом товариства було прийнято, зокрема, рішення про збільшення розміру статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на загальну суму 570806833,80 грн. шляхом закритого (приватного) розміщення додаткових простих акцій існуючої номінальної вартості у кількості 5708068338 штук за рахунок додаткових внесків акціонерів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до виписок про стан рахунку у цінних паперах №006664, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінтайм», ОСОБА_1 є акціонером Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»з кількістю акцій 1000 штук, номінальною вартістю по 0,10 грн. кожна. Факт наявності корпоративних прав позивача у Публічному акціонерному товаристві «Укрсоцбанк» станом на 20.04.2012р. відповідачем не оспорюється та не заперечується.

За змістом ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права -це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Статтею 25 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Аналогічні права акціонерів передбачені у ст.4 статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом п.17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Тобто, діючим законодавством акціонеру надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів.

Виходячи зі змісту позовної зави, в обґрунтування порушення своїх прав позивач посилається на безпідставну відмову в реєстрації для участі у загальних зборах акціонерів одного із своїх представників, а саме громадянина ОСОБА_3, що позбавило позивача належної та повної можливості взяти участь у загальних зборах, а також позбавило його законного права голосувати всією кількістю належних йому акцій.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача є безпідставними та необгрунтованими з урахуванням наступних обставин.

За змістом ст.34 Закону України «Про акціонерні товариства»та п.12.5 статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»у загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають право на таку участь, або їх представники.

Згідно із ст.39 вказаного нормативно-правового акту акціонер може брати участь на загальних зборах акціонерного товариства через свого представника, яким може виступати фізична особа або уповноважена особа юридичної особи, а також уповноважена особа держави чи територіальної громади. Довіреність на право участі та голосування на загальних зборах може посвідчуватися реєстратором, депозитарієм, зберігачем, нотаріусом та іншими посадовими особами, які вчиняють нотаріальні дії, чи в іншому передбаченому законодавством порядку. Надання довіреності на право участі та голосування на загальних зборах не виключає право участі на цих загальних зборах акціонера, який видав довіреність, замість свого представника.

Як свідчать матеріали справи, 18.04.2012р. ОСОБА_1 (довіритель) було надано довіреність ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на представництво довірителя у стосунках із Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», а також перед іншими фізичними та юридичними особами, державними органами і посадовими особами з питань, пов'язаних із захистом прав та представництвом довірителя у взаємовідносинах, що виникли чи будуть виникати у ОСОБА_1 як акціонера Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», у тому числі, при підготовці та проведенні загальних зборів акціонерів 20.04.2012р. При цьому, у зазначеній довіреності визначено, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п.5.2, 5.3 положення «Про загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариством «Укрсоцбанк», затвердженого рішенням №1 від 08.04.2011р. загальних зборів акціонерів, для реєстрації акціонерів та їх представників, які прибули для участі у загальних зборах, визначення наявності чи відсутності кворуму загальних зборів призначається реєстраційна комісія, до повноважень якої віднесена перевірка повноважень та здійснення реєстрації акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах.

За умовами п.7.1 зазначеного положення у день проведення загальних зборів перед їх початком реєстраційна комісія проводить реєстрацію акціонерів (їх представників), що прибули для участі у загальних зборах.

Пунктом 7.4 названого документу реєстраційній комісії надано право відмовити в реєстрації акціонеру (його представнику) у разі відсутності в акціонера (його представника) документів, які ідентифікують особу акціонера (його представника), а у разі участі представника акціонера - також документів, що підтверджують повноваження представника на участь у загальних зборах.

Як встановлено судом, реєстраційною комісією річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»було прийнято рішення, яке оформлено протоколом №2 від 20.04.2012р., про відмову ОСОБА_3 в реєстрації для участі у загальних зборах внаслідок невідповідності зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3, що вказано в довіреності, аналогічним даним, що зазначені у паспорті, який наданий представником при реєстрації.

За змістом представленого позивачем на вимоги суду, які викладені в ухвалах від 04.07.2012р., 18.07.2012р., паспорту ОСОБА_7, зареєстрованим місцем проживання вказаної фізичної особи є АДРЕСА_2.

Позивачем у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України викладених у протоколі №2 від 20.04.2012р. реєстраційної комісії обставин не спростовано, рішення реєстраційної комісії річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»не оспорено.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність у довіреності інших ідентифікуючих характеристик представника позивача, судом не встановлено незаконних дій відповідача, які б призводили до позбавлення позивача можливості взяти участь у загальних зборах, або до інших порушень прав чи законних інтересів ОСОБА_1.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до абз.5 ч.3 ст.39 Закону України «Про акціонерні товариства», п.7.6 положення «Про загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариством «Укрсоцбанк» позивач у випадку відмови одному з його представників у реєстрації для участі у загальних зборах акціонерів не був позбавлений права та можливості замінити свого представника або взяти участь у зборах вищого органу товариства особисто. Наразі, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності перешкод у вчиненні дій, встановлених абз.5 ч.3 ст.39 Закону України «Про акціонерні товариства», п.7.6 положення «Про загальні збори акціонерів Публічного акціонерного товариством «Укрсоцбанк».

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

За змістом п.11 вказаної постанови при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Аналогічна позиція викладена у листі б/н від 01.08.2007р. Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

При цьому, якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п.19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Між тим, згідно з п.21 постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" при вирішенні спорів про визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства з підстав недопущення до участі в них акціонерів (учасників) товариства судам необхідно з'ясувати, чи могла їх відсутність (або наявність) істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Враховуючи, що на загальних зборах акціонерів, які відбулись 20.04.2012р. були присутні акціонери, які у сукупності володіють 12419431672 акціями, що складає 97,83%, тобто збори були повноважними для прийняття рішень відповідно до ст.41 Закону України «Про акціонерні товариства», в той час як частка ОСОБА_1 у статутному капіталі Публічного акціонерного товариством «Укрсоцбанк»становить не більше 0,0000079%, а відтак -присутність всіх представників позивача на загальних зборах акціонерів відповідача, які відбулись 20.04.2012р., істотно не вплинула б на прийняття зборами рішення, зокрема, і щодо збільшення статутного фонду господарського товариства.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які відбулись 20.04.2012р., в частині збільшення статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на загальну суму 570806833,80 грн. шляхом закритого (приватного) розміщення додаткових простих акцій існуючої номінальної вартості у кількості 5708068338 штук за рахунок додаткових внесків акціонерів підлягають залишенню без задоволення.

Клопотання позивача без номеру та дати, які надійшли до господарського суду міста Києва 04.07.2012р. та 06.07.2012р. про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку проводити будь-які дії, спрямовані на реєстрацію випуску акцій Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 20.04.2012р., залишені судом без задоволення з урахуванням наступного.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку вчиняти певні дії заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді встановлення третім особам заборони вчиняти певні дії.

При цьому, за висновками суду, вжиття запропонованого заходу до забезпечення позову не пов'язано з предметом позовних вимог та ніяким чином не може вплинути на питання стосовно виконання судового рішення, оскільки вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів господарського товариства носять немайновий характер та рішення, навіть у разі задоволення позовних вимог, не підлягатиме виконанню в порядку норм Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», приймаючи до уваги висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, заяви позивача без номеру та дати, які надійшли до господарського суду міста Києва 04.07.2012р. та 06.07.2012р. про вжиття заходів до забезпечення позову, підлягають залишенню без задоволення.

04.07.2012р. до господарського суду надійшло клопотання б/н від 04.07.2012р. позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національного Банку України.

Обґрунтовуючи вказані вимог ОСОБА_1 посилається на те, що пояснення зазначеної банківської установи можуть вплинути на права та обов'язки відповідача, так як безпосередньо Національний Банк України може надати обґрунтовані пояснення щодо звітності Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» та невиконання відповідних нормативних актів, що може підтвердити твердження позивача.

Проте, за висновками суду, визначені позивачем підстави не свідчать про необхідність залучення Національного Банку України до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки відповідно до положень ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи підлягають залученню до участі у розгляді справи, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Твердження позивача про можливість надання Національним Банком України додаткових пояснень, що можуть підтвердити позицію позивача про невідповідність спірного рішення загальних зборів акціонерів вимогам законодавства, не є належною підставою у розумінні норм ст.27 Господарського процесуального кодексу України для залучення третьої особи. У даному випадку, у разі виникнення необхідності отримання певних доказів по справі, позивач не був позбавлений права та можливості подати клопотання про витребування доказів в порядку ст.38 названого нормативно-правового акту.

Наразі, за висновками суду, спір, що виник між учасниками судового процесу по розглядуваній справі фактично є корпоративним спором між акціонером та господарським товариства, внаслідок чого підстави для залучення Національного Банку України в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, клопотання б/н від 04.07.2012р. ОСОБА_1 залишено судом без задоволення.

Клопотання б/н від 17.07.2012р. позивача про призначення економічної та науково-правової експертизи залишено судом без задоволення з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

За приписами ст.1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.

Як зазначено в листі №01-8/2651 від 27.11.2006р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання призначення судових експертиз»судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Аналогічні за змістом положення містить ч.2 п.2 постанови №4 від 23.03.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

Проте, за висновками суду, дані, що входять до предмету доказування можуть бути встановлені на підставі наявних у матеріалах справи документів, що фактично свідчить про відсутність підстав для призначення судової економічної експертизи.

При цьому, надання правової оцінки дотриманню відповідачем нормативно-правових актів не входить до повноважень судового експерта.

Таким чином, враховуючи приписи перелічених нормативно-правових актів, правову позицію Вищого господарсього суду України та зазначені вище висновки суду, клопотання б/н від 17.07.2012р. позивача про призначення економічної та науково-правової експертизи залишено судом без задоволення як безпідставне та необґрунтоване.

Клопотання позивача без номеру та дати, яке надійшло на адресу господарського суду міста Києва 18.07.2012р., про витребування у відповідача доказів, залишено судом без задоволення, як таке, що не відповідає положенням ч.2 ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання б/н від 17.07.2012р. позивача про продовження строків розгляду справи залишено судом без задоволення за необґрунтованістю. Зокрема, позивачем у вказаному клопотанні не наведено підстав для вчинення вказаної процесуальної дії та не зазначено терміну, на який позивач вважає за необхідне продовжити строк розгляду спору. Одночасно, судом враховано, що відповідно до приписів ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи може бути продовжений судом за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду спору у винятковому випадку, наявності якого судом при розгляді справи не встановлено.

Клопотання б/н від 31.07.2012р. позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою ОСОБА_1 та відрядженням його представника залишено судом без задоволення з урахуванням наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 01.08.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що позивачем вже було викладено свою правову позицію по суті спору, а явка сторін в засідання суду 01.08.2012р. була визнана судом не обов'язковою.

Посилання позивача на перебування ОСОБА_1 у відпустці, а його представника у відрядженні не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що позивач не був позбавлений права та можливості направити для участі в судовому процесі інших представників, яким 17.05.2012р. було видано довіреність на представництво інтересів, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Наразі, знаходження ОСОБА_1 у відпустці є недоведеним належними та допустимими доказами. При цьому, перебування представника позивача ОСОБА_5 на підставі наказу №01 від 30.07.2012р., який представлений позивачем в обґрунтування свого клопотання, у відрядженні терміном з 31.07.2012р. по 03.08.2012р., не позбавило можливості ОСОБА_5 31.07.2012р. (тобто, у час знаходження у відрядженні) ознайомитися з матеріалами справи, про що свідчить відмітка на обкладинці тому 1 розглядуваної справи.

З урахуванням викладених обставин, клопотання б/н від 31.07.2012р. позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», м.Київ про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», які відбулись 20.04.2012р. в частині збільшення статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»на загальну суму 570806833,80 грн. шляхом закритого (приватного) розміщення додаткових простих акцій існуючої номінальної вартості у кількості 5708068338 штук за рахунок додаткових внесків акціонерів.

У судовому засіданні 01.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.08.2012р.

Суддя М.О.Любченко