Рішення № 25552073, 02.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.12 Справа№ 5015/2545/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім", м.Львів

до відповідача: Дочірнього підприємства „Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКС-Євробуд", м.Львів

про стягнення 18933грн. 33коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Половко М.Б.

Представники:

від позивача: Кремінська Л.І.

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім" до Дочірнього підприємства „Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКС-Євробуд" про стягнення 18933грн. 33коп. орендної плати

Ухвалою суду від 20.06.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.07.2012р. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 17.07.2012р. відкладено розгляд справи на 02.08.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.08.2012р підтримав заявлені позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання 02.08.2012р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляд справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.07.2012р. № 07357380 (вручене 24.07.2012р.).

Станом на 02.08.2012р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

03.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лізинговий дім" (орендодавець) та Дочірнім підприємством „Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКС-Євробуд" (орендар) було укладено договір оренди № 9/0511, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування автобус D ПАЗ 2006р.в. заводський №60008734, реєстраційний № ВС 2662 АХ вартістю 190000грн. 00коп.

Відповідно до п.4.1 договору щомісячна орендна плата за 30 календарних днів на місяць становить 8000грн. 00коп. Орендар здійснює щомісячну орендну плату шляхом попередньої оплати через перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця до 27 числа попереднього місяця оренди - 100% , що становить 8000грн. 00коп. ( п.4.2. договору).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 11.04.2012р. сторони погодили внести в п.3.1 договору та викладено його в наступній редакції: „Термін дії оренди закінчується 30 квітня.2012р.".

Відповідно до акту прийому-передачі від 12.04.2012р. майно за договором оренди повернуто позивачу 12.04.2012р.

Однак, відповідач своїх зобов"язань за договором належним чином в повному обсязі не виконав, станам на час звернення з позовом до суду його заборгованість за період з лютого по 12 квітня 2012 року відповідно до представленого розрахунку становить 18933грн. 33коп.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За умовами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданих йому можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 599, 610, 627- 629, 632, 654, 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 283 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Транспорт" Товариства з обмеженою відповідальністю „ТКС-Євробуд", м.Трускавець, вул.Суховоля, 54а (ідентифікаційний код 33088244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Лзинговий дім", м.Львів, вул.Коновальця, 103/605 (інтифікаційний код 31730064) 18933грн. 33коп. орендної плати та 1609грн. 50коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 07.08.2012р.