Рішення № 25551866, 20.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/6237-2012 20.07.12Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»

про стягнення 72 793,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.07.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Фра-М»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Ментер»про стягнення 72 793,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару. На виконання умов договору позивачем було поставлено товар, проте оплату за поставлений товар відповідачем проведено не було, у зв'язку із чим виникла заборгованість. Також просить стягнути із відповідача штрафні санкції за прострочення відповідачем виконання зобов'язання.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не подав.

У зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи відкладався із 05.06.2012р. на 26.06.2012р. та у зв'язку з неявкою представника відповідача на 05.07.2012р. та на 13.07.2012р., 20.07.2012р.

Також, 25.06.2012р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на рахунки відповідача у задоволенні якого судом відмовлено у зв'язку із тим, що не надано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

13.07.2012р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій він просить стягнути із відповідача 72 656,35 грн.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2009р. між ТОВ «ФРА-М»(постачальник) та ТОВ «Ментер»(покупець) було укладено договір поставки товару №515/К, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язався систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін., а покупець зобов'язався приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору.

Згідно п. 4.2 договору постачальник зобов'язався прийняти та оплатити товар у строк вказаний у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ФРА-М»на підставі товарно-накладних від 12.12.2011р. №3842075/3, від 12.12.2011р. №3845226/3, від 13.12.2011р. №3781193/3, від 14.12.2011р. №3889141/3, від 19.12.2011р. №3771506/3, від 22.12.2011р. №4017740/3, від 22.12.2011р. №4018438/3, від 26.12.2011р. №3885165/3, від 29.12.2011р. №3980736/3, від 13.01.2012р. №16984/3, від 14.01.2012р. №23400/3, від 16.01.2012р. №23207/3, від 26.01.2012р. №46800/3, від 26.01.2012р. №46453/3, від 26.01.2012р. №23806/3, від 27.01.2012р. №16840/3, від 27.01.2012р. №16841/3, від 27.01.2012р. №51017/3, від 27.01.2012р. №51030/3, від 27.01.2012р. №51032/3, від 30.01.2012р. №52647/3, від 02.02.2012р. №42884/3, від 02.02.2012р. №62606/3, від 02.02.2012р. №62607/3, від 09.02.2012р. №73489/3, від 10.02.2012р. №76897/3, від 15.02.2012р. №24087/3, від 15.02.2012р. №46801/3, від 15.02.2012р. №84936/3, від 15.02.2012р. №42970/3, від 15.02.2012р. №64861/3, від 17.02.2012р. №92351/3, від 17.02.2012р. №92800/3, від 20.02.2012р. №94567/3, від 20.02.2012р. №94624/3, від 22.02.2012р. №63719/3, від 28.02.2012р. №110653/3, від 28.02.2012р. №110766/3, від 02.03.2012р. №116099/3, від 02.03.2012р. №116403/3 поставило ТОВ «Ментер»товар загальною вартістю 69 275,83 грн.

За поставлену продукцію відповідач розрахунку не провів, а тому в останнього виникла заборгованість на вказану суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання по договору виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за отримані послуги не виконав належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар не надав.

В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем 1500 грн.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 67 275,83 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, за неналежне виконання грошових зобов'язань відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 876,39 грн. та 38,11 грн. інфляційних збитків.

За приписами ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.2 договору покупець, за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Згідно розрахунку позивача, який відповідачем у встановленому порядку не спростовано, розмір нарахованої відповідачу пені становить 4542,24 грн.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 72 656,35 грн., з врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог, обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ментер»(01103, м. Київ, вул. Ківкадзе, 18-а, ЄДРГІОУ 32308197, р/р 26006037675100 в АКІБ «Укрсиббанк»МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М»(83023, м. Донецьк, пр. Полеглих Комунарів, 95-б, ЄДРПО 20322326, р/р №26004208 в ДОД АГГ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 335076,) 67 275,83 грн. основного боргу, 876,39 грн 3% річних, 38,11 грн. інфляційних збитків, 4542,24 грн. грн. пені, 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Баранов Д.О.