Рішення № 25551863, 07.08.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 р. Справа № 5010/829/2012-5/67

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул.Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область,47501

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія" вул. Січинського, 53, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

про стягнення заборгованості в сумі 2 573 грн. 45 коп., з яких:1530 грн. 64 коп.- основний борг за відпущену продукцію, 915 грн. 67 коп. - 10% річних та 127 грн.14 коп. - інфляційні втрати

Представники сторін не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (далі Позивач) подано позов (№1628/2012 від 11.07.2012 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія" про стягнення заборгованості в сумі 2 573 грн. 45 коп., з яких:1 530 грн. 64 коп. - основний борг за відпущену продукцію, 915 грн. 67 коп. - 10% річних та 127 грн.14 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 12.07.2012 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 07.08.2012 року.

30.07.12 на адресу суду надійшло клопотання позивача (вх.№5009/12-свх. від 30.07.12), в якому просить суд про розгляд справи без участі його повноважного представника та задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Господарського суду Івано-Франківської області на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі (а.с.1). Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, хоча в даній справі судом з'ясовувалось місце реєстрації відповідача (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - а.с.34-35).

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом з'ясовано наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної №0909/4 від 09.09.2011р. (а.с.13) Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" (позивач/постачальник) здійснено поставку продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Консерваторія" (відповідач/покупець) на загальну суму 30 617 грн. 64 коп., за яку останній розрахувався частково (а.с.14-24), тим самим заборгувавши позивачу, на час пред'явлення позову 1 530 грн. 64 коп.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій організацій (ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України).

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст.643 ЦК України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Частиною 2 статті 644 ЦК України передбачено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено в письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановлено актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормального необхідного для цього часу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача було надіслано лист №231 від 07.09.2011 р.(а.с.10) з пропозицією підписання Договору поставки №87 від 06.09.2011 р. , який залишений останнім без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений (що має місце в спірному випадку) або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки в даному випадку мають місце позадоговірні відносини, зобов'язання по оплаті продукції у відповідача перед позивачем виникло відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату. Такою вимогою являється претензія №119 від 30.05.2012 р. (а.с.7), яка 06.06.2012 р. була вручена відповідачу, проте залишена ним без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач станом на день розгляду справи належних доказів в спростування позовних вимог чи доказів повного виконання своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості поставленої продукції не надав, доводи позивача не спростував, тому суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 1 530 грн. 64 коп. заборгованості обґрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 915 грн. 67 коп. 10 % річних та 127 грн. 14 коп. інфляційних втрат. Вказана вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 8-9), ним здійснено нарахування інфляційних втрат та відсотків річних за період з 17 вересня 2011 р. по 31 травня 2012 р.

Оскільки в даному випадку мають місце позадоговірні відносини, зобов'язання по оплаті продукції у відповідача перед позивачем виникло відповідно до ст.530 ЦК України - в семиденний термін з моменту отримання вимоги про оплату, тобто 14.06.2012 р.

Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Пунктом 2 коментованої статті господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Втім у цьому контексті суд звертає увагу на п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року", який передбачає, що у відповідності до пункту 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов: по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і, по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки, позивачем не заявлено клопотання про вихід за межі позовних вимог, а відтак у суду не має законних підстав для прийняття рішення за незаявленою позовною вимогою.

За наведених обставин, підлягає стягненню з ТзОВ "Консерваторія" 1 530 грн. 64 коп. основної заборгованості. В частині стягнення 915 грн. 67 коп. 10 % річних та 127 грн. 14 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 205, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 625, 629, 643, 644 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія" про стягнення заборгованості в сумі 2 573 грн. 45 коп., з яких:1 530 грн. 64 коп. - основний борг за відпущену продукцію, 915 грн. 67 коп. - 10% річних та 127 грн.14 коп. - інфляційні втрати - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія", вул. Д.Січинського, 53, м. Коломия, Івано - Франківська область, 78200 (код 31792487) на користь Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, Тернопільська область, 47501 (код 14049168) - 1 530 (одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. 64 коп. основного боргу, 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 915 (дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 67 коп. 10 % річних та 127 (сто двадцять сім) грн. 14 коп. інфляційних втрат - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.12

Суддя Цюх Г. З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Лоза В.В. 08.08.12