Рішення № 25551627, 31.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.12 р. Справа № 5006/9/80пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання Шевчук Н.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства «Дніпродіпрошахт», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область

про стягнення пені у сумі 13 655грн. 50коп.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явився

від відповідача – не з’явився

У судовому засіданні 31.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Дніпродіпрошахт», м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська», м. Добропілля, м. Білозерське, Донецька область, про зобов’язання виконати обов’язок зі сплати пені у сумі 13 655грн. 50коп. за договором №09-085 підряду на виконання проектних робіт від 07.12.2009р.

Позивачем до початку розгляду справи по суті в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України змінено предмет позову шляхом надіслання на адресу суду письмової заяви №Д-203 від 18.07.2012р., в якій позивач просить суд стягнути з відповідача донараховану пеню у сумі 13 655грн. 50коп. за неналежне виконання договірних зобов’язань згідно п.5.8 договору №09-085 підряду на виконання проектних робіт від 07.12.2009р., виходячи з розрахунку позивача, який наданий до позовної заяви. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті в обсязі вимог, заявлених позивачем згідно із заявою №Д-203 від 18.07.2012р. про зміну предмету позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за вказаним договором, яке полягає в порушенні строків здійснення оплати виконаних робіт.

В підтвердження позовних вимог позивачем надані копії договору №09-085 підряду на виконання проектних робіт від 07.12.2009р.; протоколу погодження договірної ціни (додаток №2 до договору); календарного плану виконання робіт (додаток №3 до договору); кошторису на виконання робіт; листа №06-3102 від 11.11.2009р.; акту №10/002 здавання-приймання проектних робіт від 01.04.2010р.; накладної №24 від 22.03.2010р.; претензійного листа №Д-374 від 25.11.2011р.; листа №01-73 від 10.01.2012р.; виписки з особовому рахунку позивача від 11.10.2011р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 546, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України; ст.ст. 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України.

Позивач представника у судове засідання 31.07.2012р. не направив, був повідомлений про судове засідання належним чином.

Відповідач був повідомлений про судові засідання 04.07.2012р., 17.07.2012р. та 31.07.2012р. належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих листів з відміткою про отримання від 13.06.2012р., від 07.07.2012р. та від 21.07.2012р., однак у засідання суду втретє представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на сплив строку розгляду справи, встановленого приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи по суті, враховуючи, що подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд дійшов висновку про неможливість відкладення розгляду даної справи.

Крім того, судом враховано, що ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву є його правом, а не обов’язком, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (далі-замовник) та Державним відкритим акціонерним товариством «Дніпродіпрошахт», правонаступником якого є позивач, Державне підприємством «Дніпродіпрошахт», що вбачається зі статуту позивача, затвердженого наказом Міністерства вугільної промисловості України №484 від 09.09.2011р., (далі-підрядник) був укладений договір №09-085 підряду на виконання проектних робіт від 07.12.2009р. (далі – договір), за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов’язання своїми силами та засобами за рахунок замовника виконати проектно-вишукувальні роботи: «Передпроектні пророблення «Розміщення скіпо-клетевого стволу на промплощадці воздухопадаючої свердловини», а замовник зобов’язався прийняти результат цих робіт (проектну документацію) та оплатити підряднику вартість виконаних робіт.

Загальна вартість виконаних робіт, яка дорівнює 60 066грн., у тому числі ПДВ – 10 011 грн., була погоджена сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток №2), що співпадає з сумою договору, вказаною у п. 3.1 договору.

Оплата, як передбачено п.4.3 договору, здійснюється замовником не пізніше 10 днів з моменту підписання акту здавання-приймання проектної документації.

За несвоєчасну оплату, як погодили сторони в п. 5.8 договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючого від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Як свідчать матеріали справи, за результатами виконання позивачем проектно-вишукувальних робіт у виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором сторонами був складений та підписаний акт №10/002 здавання-приймання проектних робіт від 01.04.2010р. на суму 60 066грн., у тому числі ПДВ – 10 011 грн. Даний акт був підписаний сторонами без зауважень, підписи повноважних осіб скріплені печатками підприємств.

Разом з тим, оплата прийнятих проектно-вишукувальних робіт в строк, визначений п.4.3 договору, тобто до 12.04.2010р. включно (останній день строку, 11.04.2010р., припадає на вихідний, отже, за приписами ст. 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день – 12.04.2010р.), відповідачем здійснена не була.

Фактично свої зобов’язання щодо оплати за виконані роботи відповідач виконав лише 11.10.2011р., що підтверджується випискою з особовому рахунку позивача від 11.10.2011р.

На адресу відповідача позивачем було спрямовано претензійний лист №Д-374 від 25.11.2011р. щодо оплати пені у розмірі 13 655грн. 50коп. за неналежне виконання зобов’язань, у відповідь на який відповідач листом №01-73 від 10.01.2012р. повідомив, що перерахувати суму штрафних санкцій за несвоєчасну оплату виконаних робіт в добровільному порядку не має можливості.

Вирішуючи спір по суті, предметом якого з урахуванням зміни предмету позову до початку розгляду справи по суті в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України є стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання зобов’язання у сумі 13 665грн. 55коп., суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Невиконання відповідачем зобов’язань з оплати виконаних робіт в строк до 12.04.2010р. включно призвело до порушення ним зобов’язань, як боржником, що прострочив виконання у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається з умов договору, а саме: п. 5.8 договору, сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, діючого від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Позивачем відповідно до умов договору та вказаних статей нарахована пеня за період з 12.04.2010р. по 31.08.2011р. у сумі 13 655грн. 55коп.

Разом з тим, приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Аналіз чинного законодавства, а також умов договору свідчить про відсутність продовження сторонами строку нарахування пені, вимоги щодо стягнення якої заявлені позивачем.

Отже, виходячи з того, що згідно з п. 4.3 договору першим днем прострочення сплати відповідачем вартості робіт є 13.04.2010р., суд дійшов висновку, що встановлений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України шестимісячний строк нарахування пені спливає 12.10.2010р. включно.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем здійснений розрахунок пені без урахуванням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України, що призвело до неправомірного нарахування пені за період 12.04.2010р. та з 13.10.2010р. по 31.08.2011р.

Фактично розмір пені за період з 13.04.2010р. по 12.10.2010р. складає 5 382 грн. 90коп., на підставі чого, враховуючи відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 5 382 грн. 90коп.обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення пені у сумі 8 272 грн. 60коп. безпідставними, отже, такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 524, 526, 530, 610, 612, 546, 549 Цивільного кодексу України; ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, ідентифікаційний код 36028628) на користь Державного підприємства «Дніпродіпрошахт» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, буд.15, ідентифікаційний код 05410777) пеню у сумі 5 382 грн. 90коп.

В задоволенні позову Державному підприємству «Дніпродіпрошахт» в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» пені у сумі 8 272 грн. 60коп. відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта Білозерська» (85013, Донецька область, м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Строїтельна, буд. 17, ідентифікаційний код 36028628) на користь Державного підприємства «Дніпродіпрошахт» (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Миронова, буд.15, ідентифікаційний код 05410777) витрати по сплаті судового збору у розмірі 634 грн. 45 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 31.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.