Ухвала суду № 25551278, 23.07.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-331/11/0170/16

23.07.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Омельченка В. А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида"- Абхаірова Ельзара Шевкіївна, довіреність № 01 від 05.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-331/11/0170/16 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 21.02.12

за позовом Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" (вул. Ген. Васильєва, 44, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій та зобов'язання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12 адміністративний позов Державного підприємства "Видавництво і друкарня "Таврида" до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій та зобов'язання до виконання певних дій, - задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим по перерозподілу коштів Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида", сплачених в рахунок оплати податкового боргу за графіком розстрочення, затвердженого ухвалою Окружного Адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08 (№2-а-71/08/8/0170).

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим здійснити за призначенням розподіл коштів, сплачених Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" в рахунок оплати податкового боргу за графіком розстрочення виконання судового рішення, затвердженого ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08 (№2-а-971/08/8/0170), та відобразити розстрочку виконання судового рішення по справі №2-а-971/08 (№2-а-971/08/8/0170) в картці обліку особових рахунків підприємства з дати набуття ухвалою суду Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08 (№2-а-971/08/8/0170) законної сили.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим внести зміни до картки обліку особових рахунків підприємства, виключив пеню та штрафні (фінансові) санкції, які нараховані при сплаті суми заборгованості, відносно якої затверджено графік розстрочення виконання судового рішення по справі №2-а-971/08 (№2-а-971/08/8/0170) в порядку, встановленому хвалою Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08 №2а-971/08/8/0170).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" судовий збір - 3,40грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12 та прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував, та просив залишити постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12 без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ, Інструкції про порядок нарахування пені по платежах, які контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року №290.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" 21.08.2002р. зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа (код ЄДРПОУ 05905680), що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію АОО №432049 (т.1, а.с.16), довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с.15), та зареєстрований як платник податку на додану вартість 13.09.2002 року (свідоцтво №955190), що підтверджено текстом акту перевірки від 18.03.2011 року (т.1, а.с.195-197).

Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 12.12.2008 року по справі №2-а-971/08, що набрала законної сили, задоволено позов Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК до Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»про стягнення заборгованості в загальній сумі 1482251,25грн., в тому числі: податок на прибуток в сумі 517418,53грн., податок на додану вартість в сумі 690782,00грн., земельний податок в сумі 43170,72грн., частина чистого прибутку в сумі 230880,00грн.

Згідно матеріалів справи зазначена заборгованість існувала у підприємства станом на 03.07.2008 року (з врахуванням пені та штрафних санкцій).

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08 судом розстрочене виконання постанови від 12.12.2008 року на тридцять шість місяців з квітня 2009 року по березень 2012 року зі сплатою щомісячно на протязі 35 місяців по 41000,00грн, а в березні 2012 року -47251,25грн. (т.1, а.с.8-10). Зазначена ухвала від 27.03.2009 року залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 року по справі №2-а-971/08/8/0170 (т.1, а.с.11-12) та відповідно до вимог ч.3 ст.254 КАС України набрала законної сили.

Встановлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду АРК від 12.12.2008 р. та ухвали суду від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08/8/0170 Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида»щомісячно перераховувало до бюджету грошові кошти в погашення податкового боргу по податку АН прибуток, земельному податку, податку на додану вартість та частини прибутку підприємств за період з квітня 2009 року по січень 2011 року. Зазначені обставини підтверджені виписками банку, платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому в графі призначення платежу у вказаних платіжних дорученнях позивачем вказувалось, що відповідні суми грошових коштів по податку на прибуток, податку на додану вартість, по земельному податку та по частині прибутку підприємства перераховуються на погашення реструктуризованного боргу на виконання рішення суду від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08. (т.1, а.с.27-83)

З копій особових рахунків позивача по податку на прибуток, податку на додану вартість, земельному податку та частини прибутку підприємства (т.1, а.с.90-180), а також акти звірок по сплаті реструктуризованого податкового боргу, грошові кошти, що перераховувались позивачем на виконання вказаних рішень суду (з врахуванням розстрочення), зараховувались ДПІ в м. Сімферополі АРК частково на погашення пені без визначення -чи входить суми пені, що погашаються, до складу податкового боргу, стягнутого за рішенням суду по справі №2-а-971/08, а також з врахуванням календарної черговості виникнення податкового боргу без врахування призначення платежу, що вказано в платіжних дорученнях позивачем.

Встановлено, що Державне підприємство Видавництво і друкарня «Таврида»звернулось до ДПІ в м. Сімферополі АРК з заявою від 12.08.2010 року з приводу зарахування перерахованих сум на погашення податкового боргу.

Листом від 09.11.2010 року №49027/10/24-3 податковим органом підтверджено зарахування перерахованих позивачем грошових коштів в рахунок погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення. В зазначеному листі ДПІ також посилається на те, що позивач в порядку ст.14 Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ не звертався до податкового органу з заявою про розстрочення його податкових зобов'язань. Крім того, резолютивні частини ухвали Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 р. та ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2009 року по справі №2-а-971/08 не містять зобов'язання ДПІ в м. Сімферополі АРК про внесення змін до особових рахунків позивача у зв'язку з розстрочкою виконання судового рішення. (т.1, а.с.13-14)

Під час сплати позивачем вказаних в рішенні суду по справі №2-а-971/08 сум ДПІ в м. Сімферополі АРК нараховувалась пеня та штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань: згідно з актами звірок по податку на прибуток при сплаті вказаних сум нарахована пеня в розмірі 106947,53грн., штрафні санкції в розмірі 162340,11грн.; по частині чистого прибутку -пеня в розмірі 46219,48грн., штрафні санкції в розмірі 58133,10грн., по податку на додану вартість -пеня в розмірі 106869,27грн., штрафні санкції в розмірі 27804,83грн., по земельному податку -пеня в розмірі 6305,63грн., штрафні санкції в розмірі 11779,37грн.

Згідно акту перевірки від 18.03.2011 року №2797/15-1/059056780 ДПІ в м. Сімферополі АРК зазначено про несвоєчасну сплату позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань по декларації від 12.05.2008 року в сумі 285674,00грн. (за І квартал 2008 року, граничний термін сплати -20.05.2008 року). За результатами розгляду заперечень позивача на зазначений акт перевірки листом від 11.04.2011 року ДПІ в м. Сімферополі АРК повідомила позивача про те, що штрафні санкції не підлягають застосуванню у зв'язку з неврахуванням під час проведення перевірки рішення Окружного адміністративного суду АРК по справі №2-а-971/08/8/0170 (т.1, а.с.186-187, 182-184, 194).

Листом від 22.04.2011 року №16808/10/24-1 ДПІ в м. Сімферополі АРК повідомило позивача про нарахування пені на суму заборгованості по податку на прибуток, податку на додану вартість, земельному податку, частині прибутку підприємств, відповідно до якої затверджено графік розстрочки згідно ухвали Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2а-971/08, під час її сплати: з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року нараховано пеню в розмірі 156651,33грн., за 2010 рік -141998,93грн. за 2011 рік (І квартал) -82334,99грн. Зазначеним листом позивача також повідомлено і про те, що надана судом розстрочка заборгованості проведена в особових рахунках позивача 30.03.2011 року; штрафні санкції не підлягають застосуванню. (т.1, а.с.201-202)

Однак, згідно службової записки начальника відділу ДПІ в м. Сімферополі АРК від 15.09.2011 року №572/15-3 у зв'язку з тим, що програмним забезпеченням в 2009-2010 роки не було передбачено рознесення сум розстрочення в особових рахунках платників податків, в результаті чого по земельному податку за 2008 рік нараховані штрафні санкції в розмірі 17352,56грн. Аналогічним чином відповідно до службової записки №1850/15-2 від 15.09.2011 року позивачу на підставі податкових повідомлень-рішень нараховувались штрафні санкції по податку на додану вартість.(т.2, а.с.36-38)

Рішенням ДПІ в м. Сімферополі АРК №48/15-1 від 29.04.2011 року на підставі ухвали Окружного адміністративного суду АРК від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08 відповідно до наданого графіку розстрочення сторновані довідково нараховані в автоматичному режимі штрафні санкції по податку на прибуток в сумі 154085,51грн. (т.2, а.с.34). Також на підставі зазначеної ухвали суду рішенням ДПІ в м. Сімферополі АРК №48/15-1 від 29.04.2011 року відповідно до наданого графіку розстрочення сторновані довідково нараховані в автоматичному режимі пеня та штрафні санкції по частині чистого прибутку в сумі 90780,69грн. (т.2, а.с.35).

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів сторнування позивачу в повному обсязі нарахованої пені та штрафних санкцій по податку на прибуток, частині чистого прибутку, земельному податку та по податку на додану вартість, а навпаки, наданими актами звірки станом на 01.10.2011р. по зазначеним податкам підтверджується факт обліку та наявності в картках обліку особових рахунків ДП Видавництво і друкарня "Тавріда" нарахованих в автоматичному режимі пені та штрафних санкцій, у зв'язку з чим порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Відповідно до ч.1 ст.263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Стаття 263 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження. Підставою для застосування правил коментованої статті є обставини, що перешкоджають належним чином виконати судове рішення в адміністративній справі - ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Правила цієї статті кореспондують статті 33 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Отже, заходи превентивного характеру, встановлені Законом № 606 та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ чітко відрізняються між собою тим, що вони застосовуються в залежності від того, в якому режимі знаходиться заборгованість. Закон №2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами. Такі санкції застосовуються податковим органом на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання. Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону № 2181, джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Законом № 2181 встановлений перелік певних заходів, які можуть самостійно вживатися податковим органом з метою погашення податкового боргу -застосування податкової застави, арешт та реалізація активів. Так само, виконання рішення суду шляхом звернення до органів виконавчої служби є одним із засобів погашення боргу. Саме вони повинні застосовуватися у випадку невиконання рішення суду в добровільному порядку. На стадії виконання судового рішення, як завершальної стадії судового провадження, застосовуються заходи примусового виконання рішень, передбачені, статтею 4 Закону № 606, зокрема - звернення стягнення на майно боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, інші заходи, передбачені рішенням.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що на стадії виконання судового рішення, повинні застосовуватись заходи виконання судового рішення, встановлені нормами Закону № 606, як загальні правила виконання всіх судових рішень, а не норми спеціального Закону № 2181 з питань оподаткування.

Ухвала Окружного адміністративного суду АР Крім від 27.03.2009 року по справі №2-а-971/08, якою розстрочено виконання рішення суду, свідчить про те, що Постанова Окружного адміністративного суду від 12.12.2008 року у зазначеній справі набрала законної сили та підлягає виконанню у спосіб, встановлений зазначеною ухвалою.

Також, як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 №679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідальності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону№2181, слід зазначити наступне.

З норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналізуючи наведене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом у зв'язку з не відображенням в особовому рахунку позивача розстрочки виконання рішення суду по справі №2-а-971/08, самостійного розподілу сплачених позивачем грошових коштів на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, а не в порядку, визначеному ухвалою суду від 27.03.2009 року, неправомірно було нараховане в особовому рахунку пеню та штрафні санкції, у зв'язку з чим права позивача порушені.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.02.12 по справі № 2а-331/11/0170/16 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 липня 2012 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко