Ухвала суду № 25550379, 01.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року справа №2а/0570/5945/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Сухарька М.Г.

Білак С.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/1270/5945/2012 (головуючий І інстанції Беломєстнов О.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Давіжн Донецьк» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000351502,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000351502.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. позов задоволено повністю, внаслідок чого скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.05.2012 року № 0000351502.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість вважає правомірним, оскільки при здійсненні камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту у березні 2012 року суми податку за податковою накладною, яка виписана більш ніж 365 днів до дати подання декларації.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за листопад 2011р., за результатами якої складено акт від 24.04.12р. № 478/15-2/36010851 та згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351502 від 07.05.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3200,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 800,00 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині включення до складу податкового кредиту у березні 2012 року суми податку за податковою накладною, яка виписана більш ніж 365 днів до дати подання декларації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була подана декларація з податку на додану вартість за листопад 2010 року №133438, разом із додатком 5 до неї - розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Згідно з цим додатком позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за податковими накладними від 30.11.2010 року №205, №206, виданими ТОВ «Урзуфпродкут». У зазначеному розрахунку позивач невірно зазначив індивідуальний податковий номер ТОВ «Урзуфпродкут».

На час складення наведених податкових накладних та подання до податкового органу податкової декларації був чинним Закон України «Про податок на додану вартість», згідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з актів приймання - передачі послуг від 30.11.2010р. №ОУ-0000206 та № ОУ - 0000205, позивачем одержані послуги з оренди приміщень та обладнання на суму 16200 грн. у т.ч. пдв 2700 грн. та 3000 грн. у т.ч. пдв 500грн., на надання яких ТОВ «Урзуфпродкут» були видані податкові накладні 30.11.2010 року №205, №206. Зазначені податкові накладні одержані позивачем у листопаді 2010 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Таким чином, виходячи з вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на податковий кредит у сумі 3200 грн. виникло у позивача саме у листопаді 2010 року.

Позивачем була самостійно виявлена помилка у додатку до декларації за листопад 2010 року, яка полягає у неправильному зазначенні індивідуального податкового номеру контрагента - ТОВ «Урзуфпродкут», у зв'язку з чим при наданні декларації за березень 2012 року був наданий уточнений додаток 5 до неї - розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, якою позивачем було виправлено помилку у декларації за листопад 2010 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач включив до складу податкового кредиту суму пдв 3200 грн. за наведеними вище податковими накладними у податковому періоді, яким є листопад 2010 року, а не березень 2012 року, оскільки скористався саме правом виправлення помилки декларації за листопад 2010 року.

Порядок внесення змін до податкової звітності врегульовано ст..50 Податкового кодексу України, згідно до п.50.1 якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Аналогічні положення містилися у п.5.1 ст.5, ст..15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", норми якої діяли до 01.01.2011р..

Тобто, діючим законодавством, чинним як на дату звітного періоду ( листопад 2010 р.), так і на дату подання позивачем уточнюючого розрахунку, чітко визначено право платників податків на самостійне виправлення виявленої помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, шляхом надіслання уточнюючого розрахунку, протягом 1095 днів.

Статтею 198 Податкового кодексу України визначено порядок формування податкового кредиту, у п.198.6 якої встановлено, що у разі, якщо платник податків не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно до вимог п.1 р.XIX «Прикінцеві та перехідні положення» Податкового кодексу України зазначена норма набрала чинності з 1 січня 2011 року та не має зворотної дії. За таких обставин, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наведеною нормою визначено порядок формування податкового кредиту починаючи з 01 січня 2011р..

Враховуючи, що спірним податковим повідомлення-рішенням відповідачем було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010р., порядок формування податкового кредиту за які визначено ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія п.6 ст.198 Податкового кодексу України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/1270/5945/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2012р. по справі № 2а/1270/5945/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: М.Г.Сухарьок

С.В. Білак