Ухвала суду № 25550052, 25.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року справа №2а/0570/4122/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарьок М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Костроміна Г.С., з участю представника позивача Хромова О.І., представника відповідача Романіка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі № № 2а/0570/4122/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техресурси" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 року №0000022400/64 повністю та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2012 року №0000012400/63.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права і просить постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Техресурси» не включило до складу валових доходів суми заборгованості по векселям, утримувачі яких припинено без правонаступництва, як безповоротну фінансову допомогу, яка виникла під час припинення кредиторів без правонаступництва на загальну суму 1114900 грн.

На порушення пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України, підприємством завищено валові витрати на загальну суму 624223 грн. внаслідок допущених порушень податкового законодавства у зв'язку із нікчемним правочином, при здійсненні операцій по господарським відносинам з ПП «Донецька металургійна компанія».

На перевірку і суду позивач не надав залізнично-дорожні накладні та квитанції, як доказ сплати залізничного тарифу за послуги за перевезення вантажу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представника відповідача, заперечення представника позивача проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Техресурси» знаходиться на податковому обліку у Кіровській ОДПІ.

Кіровською об'єднаною державною податковою інспекцією у Донецькій області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Техресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р., по закінченню якої було складено акт перевірки від 01.03.2012р. №01.03.2012р. №180/23/30364980.

Згідно висновків вказаного акту перевіркою було встановлено порушення:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.5.3.3 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 465 123,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011р. у сумі 321 552,00 грн., 2 квартал 2011р. (червень 2011р.) у загальній сумі 143 571,00 грн.;

- п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, в сього у загальній сумі 124 845,00 грн., у тому числі: у червні 2011р. у сумі 124 845,00 грн.

Перевіркою за період з 01.01.2011р. по 31.03.2011р. встановлено наявність кредиторської заборгованості по короткостроковим векселям, виданим в національній валюті ТОВ «Техресурси» станом на 01.04.2011р. у сумі 1 114 900,00 грн., які було видані 31.03.2008р. ПП «Босна-Плюс» в рахунок оплати за поставлені товари (вугілля). До перевірки не надано документи, що підтверджують стан взаєморозрахунку ПП «Босна-Плюс». Згідно «Пошуково-довідникової системи» ПП «Босна-Плюс» визнано банкрутом за рішенням суду згідно постанови Господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. На підставі Головної книги за 2011 рік, декларації з податку на прибуток підприємства, банківських виписок, оборотно-сальдових відомостей по рахункам, актів прийому-передачі векселів, акту пред'явлення векселів до оплати встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників на загальну суму 1 114 900,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2011р. у сумі 1 114 900,00 грн., внаслідок допущених порушень податкового законодавства у зв'язку з не включенням до складу валового доходу кредиторської заборгованості за короткостроковим векселем. ТОВ «Техресурси» було донараховано податок на прибуток (доходи) приватних підприємств в розмірі 278 725,00 грн., внаслідок не включення до складу валових доходів суми заборгованості по векселям, утримувачі яких припинені без правонаступництва, як безповоротну фінансову допомогу, яка виникла під час припинення кредиторів без правонаступництва. На момент припинення юридичної особи вказані векселі погашені не були, а тому сума кредиторської заборгованості у розмірі 278 725,00 грн., погашена шляхом передання векселя, мала бути включена до складу валового доходу як безповоротна фінансова допомога.

Перевіркою встановлені порушення з податку на додану вартість, а саме п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. За період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. встановлено завищення податкового кредиту на 124 845,00 грн. у червні 2011 року. Було встановлено завищення валових витрат за 2 квартал 2011 року на суму 624 223,00 грн., внаслідок чого позивачу було донараховано податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 143 571,00 грн. Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» встановлено розбіжності в частині завищення податкового кредиту ТОВ «Техресурси» в сумі 124 845,00 грн. у червні 2011 року по підприємству постачальнику ПП «Донецька металургійна компанія». Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій господарських відносин з ПП «Донецька металургійна компанія» за період 01.06.2011р. по 30.06.2011р. суб'єктом господарювання було надано наступні документи: - договір №4/11 від 03.02.2011р. укладений між ТОВ «Техресурси» та ПП «Донецька металургійна компанія»; податкові накладні, видаткові накладні; реєстри отриманих податкових накладних; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; платіжні доручення.

На підставі акту перевірки від 01.03.2012р. Кіровською об'єднаною державною податковою інспекцією були винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012р.:

- за №0000012400/63, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на прибуток (дохід) приватних підприємств становить 465 124,00 грн., у тому числі за основним платежем 465 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.;

- за №0000022400/64, згідно якого сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість становить 124 846,00 грн., у тому числі за основним платежем 124 845,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.01.2012р. по бухгалтерському рахунку позивача 62.1 «Короткострокові векселі видані в національній валюті» рахується кредиторська заборгованість по короткостроковим векселям, виданим в національній валюті по ПП «Босна-Плюс» у загальній сумі 1 114 900,00 грн. Заборгованість склалась внаслідок виконання господарського договору від 03.03.2008р. № 43-У. Розрахунок по зазначеному договору позивачем здійснено у вексельній формі, про що свідчать акту прийому передачі векселів від 31.03.2008р., на загальну суму 1 114 939,10 грн. По договору від 05.01.2012р. №Д82/0501/003, шляхом передачі векселя №66334754746305 на загальну суму 300 000,00 грн., про що між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» підписано акт приймання-передачі векселя від 05.01.2012р. По договору від 05.01.2012р №Д82/0501/004, шляхом передачі векселя №66334754746306 на загальну суму 300 000,00 грн., про що свідчить підписаний між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» акт приймання-передачі векселів від 05.01.2012р. По договору від 05.01.2012р №Д82/0501/005, шляхом передачі векселя №66334754746308 на загальну суму 214 939,10 грн., про що свідчить підписаний між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» акт приймання-передачі векселів від 05.01.2012р. По договору від 05.01.2012р №Д82/0501/006, шляхом передачі векселя №66334754746307 на загальну суму 300 000,00 грн., про що свідчить підписаний між позивачем та ТОВ «ТАЙМІНГ ГРУП» акт приймання-передачі векселів від 05.01.2012р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.02.2012р. ліквідовано юридичну особу Приватне підприємство «Босна плюс».

Відповідно п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного закону, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Як передбачено п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога це - сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;

сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;

сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;

основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);

сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Преамбулою Закону України «Про обіг векселів в Україні» (із врахуванням змін та доповнень, у редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Статтею 1 вказаного закону, встановлено, що Законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Частиною 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачено, що умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

У відповідності до ст.77 Женевської конвенції від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів.

Відповідно ст.33 Женевської конвенції від 07.06.1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II (надалі - Уніфікований закон) передбачено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

за пред'явленням;

у визначений строк від пред'явлення;

у визначений строк від дати складання;

на визначену дату.

Частиною 1 ст.78 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 31.03.2008р. видано чотири векселя зі строком оплати за пред'явленням.

Керуючись ст.34 Уніфікованого закону строк датою настання строку платежу є 31.03.2009р.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що згідно ст. 78 Уніфікованого Закону, строк позовної давності по виданим векселям має закінчуватись 31.03.2012р., а тому є необґрунтованим твердження податкового органу про те, що станом на І квартал 2011р. по кредиторській заборгованості позивача перед векселедержателем збіг строк позовної давності, а тому остання відповідно може бути кваліфікована як безповоротна фінансова допомога, яка в силу норми пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і має відноситись платником податку до складу валового доходу.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2011р. був укладений договір №4/11, згідно якого постачальник - ДП «Донецька металургійна компанія» зобов'язується поставити, а покупець - ТОВ «Техресурси» прийняти та оплатити вугільну продукцію та матеріали.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п.7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що у позивача є всі необхідні документи, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський обіг та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарської операції та, як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем від сплати податкових зобов'язань, а господарські операції між позивачем та ПП «Донецька металургійна компанія» підтверджуються первинними документами, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій, а тому судом першої інстанції правомірно визнано недійсними податкові повідомлення-рішення: 0000022400/64 від 20.03.2011р.; №0000012400/63 від 20.03.2012р. в частині нарахування податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 143 571,00 грн.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі № № 2а/0570/4122/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техресурси" до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 25 липня 2012 року, в повному обсязі складена 30 липня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: Білак С.В.

Судді: Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.