Рішення № 25547615, 27.07.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 2/0544/1961/2012

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2012 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді -Дубановської І.Д.

при секретарі -Фіщенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В :

До Слов»янського міськрайонного суду Донецької області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, обґрунтувавши свої вимоги тим, що працювала у відповідача на різних посадах у період з 1992 року по 2002 рік. З серпня 2002 року перебуває на пенсії. При її звільнені з підприємством відповідач не здійснив повний розрахунок,мотивуючи скрутним фінансових становищем. Станом на час звільнення 2002рік та по 18.06.2012 року заборгованість складає 783,80 грн.У зв»язку з затримкою виплати заробітної плати, підприємство зобов»язано сплатити середній заробіток за час затримки по день винесення рішення, починаючи з 08.05.2012 року. Зазначає, що у зв»язку з затримкою заробітної плати, вона мала нервовий стан, що погіршило її стан здоров»я, вона повинна була робити операцію, але їй не вистачило коштів, які повинен був сплатити, у зв»язку з чим їй завдано матеріальну шкоду.яку вона оцінює у розмірі 10000,00 грн. Оскільки відповідач порушує його права та норми чинного законодавства ,щодо виплати заробітної плати він звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, навівши доводи аналогічні зазначеним у позовній заяві.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» у судове засідання не з»явився про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з заявою про відкладання справи до суду не звертався,суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача, що відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України

Суд дослідивши матеріали справи ,всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом з достовірністю встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала у відповідача з 03.02.1992 року по 07.02.2012 рік, що підтверджується записами в трудовій книжці(а.с.3-4).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина перша ст. 47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що в день звільнення та по теперішній час розрахунок з позивачем не зроблений, ВАТ «Содовий завод»має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка складає 783,80 грн.( а.с.7)

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року. (а. с.8).

Таким чином, з наведених вище документів та доказів сторін вбачається, що ВАТ «Содовий завод»дійсно має заборгованість по заробітній платі перед позивачкою ОСОБА_1, яка станом на 18.06.2012 року становить 783,80 грн., відповідач мав можливість провести розрахунок із звільненим працівником у день звільнення, але вимог закону з боку відповідача виконано не було, чим порушено право позивача на своєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення -в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок з позивачем станом на час розгляду справи в суді не здійснено.

Таким чином, з ВАТ «Содовий завод»на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто по день винесення рішення з наступного розрахунку:

131,96 грн. (середньоденний заробіток) х 139 (місяців затримки виплати заробітку) = 18342,44 грн.

Отже середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені повинно стягнути з ВАТ «Содовий завод » на користь ОСОБА_1 у розмірі 18342,44 грн.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заробітної плати, невиплаченої при звільнені з урахуванням індексації, суд виходить з того, що Законом України Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 06.02.03 №491 встановлено правові підстави для проведення індексації грошових доходів населення - встановленого законами та іншими нормативно-правовими актами України механізму підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Зазначеним Законом передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітні плати.

Підстави для проведення індексації передбачені частиною 4 зазначеного Закону. Зокрема передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону - з березня 2003 року.

Позивач в своєму позові зазначала, що працювала на різних посадах в ВАТ «Содовий завод»з 1992 року по 2002 рік.

Механізм здійснення індексації передбачений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078. Оскільки дія закону почалась з 01.01.2003 року, відповідно до чого вимоги позивачки щодо стягнення заборгованості по заробітній плати з індексом інфляції на суму заборгованості за 2002 рік не підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивачки щодо стягнення моральної шкоди, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, передбачене відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику, яке проводиться у разі, як що порушення законних прав працівника призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Також, відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 237-1 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, а тому в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідач по теперішній час фактично з позивачкою при звільненні не розрахувався.

Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що відповідачем були порушені законні прав працівника ОСОБА_1, що призвело до моральних страждань позивачки, втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки, в результаті порушення відповідачем законних прав позивача, щодо не своєчасного розрахунку при звільненні, вона втратила нормальний сон, стала роздратованою. На час виникнення заборгованості травень 2002 року -783,80 гривень були значною сумою, бо заробітну плату позивачка не отримувала, тому їй доводилось, практично, виживати, брати гроші в борг для купівлі найнеобхіднішого. Через перенесений стрес, оскільки їй не було чим годувати родину, позивачка зверталась за допомогою до лікарів. Крім того, позивачка була змушена звертатись до адвокатів за юридичною допомогою з питання підготовки документів у суд, що причинило додаткові нервові навантаження та витрати.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП України стягнення моральної шкоди робітнику здійснюється, якщо порушення законних прав робітника власником призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків та вимагають від робітника додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача. Порушено нормальний уклад життя позивача, вона не може отримати та розпорядитися грошами, які їй належать, що спричиняє їй моральні страждання, відповідно до чого вважає, що сума у 10000,00 грн. є обґрунтованою.

Згідно ч.3 ст..6 ЗУ «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 214,60 грн. та 107,30 грн.

Керуючись ст. 47,116,117,233,237-1 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 60, 212, 214-215, 217, 218,224-226 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов»янськ, вул. Чубаря,91, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 783,80 грн, середній заробіток 18342,44 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов»янськ, вул. Чубаря,91 на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 грн. та 107,30 грн., на р/р 31210206700075 ГУ ДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37803368, код ЄДРПОУ суду 26503448, код платежу 2203001, МФО 834016, одержувач УДКС у м. Слов»янську.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.Д. Дубановська