Ухвала суду № 25545645, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2012 року м. Київ К/9991/65544/11

26 липня 2012 року м. Київ К/9991//11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля»до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання неправомірними дії та недійсних податкових повідомленнь-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Селидіввугілля»звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дії та недійсними податкових повідомленнь-рішень Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року, позов задоволено. Визнано дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області по зарахуванню сум сплачених ДП «Селидіввугілля»поточних податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи в серпні листопаді 2010 року у погашення податкового боргу минулих періодів без врахування призначення платежу, вказаного у платіжному дорученні, неправомірними. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення 191 від 02.06.2011 №00004518 частково на суму 7428,05 грн. та податкове повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 №0000441840 повністю на суму 18061,26 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією, за результатами документальної невиїзної перевірки державного підприємства «Селидіввугілля»з питання щодо своєчасності сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за другий квартал 2010 року, складно акт №431/15-33426253 від 23.05.2011, яким встановлено, що позивачем в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент скоєння порушення), підприємством несвоєчасно сплачені самостійно визначені грошові зобов'язання за геологорозвідувальні роботи виконані за рахунок державного бюджету за 2010 рік.

Відповідно до акту перевірки та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку сплати суми грошового зобов'язання позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 8434,79 грн. згідно з податковим повідомленням-рішення 191 від 02.06.2011 №00004518 та штраф у розмірі 18061,26 грн. згідно податкового повідомлення-рішення 192 від 02.06.2011 №0000441540.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, мотивували рішення тим, що податковий орган не правомірно зарахував суми сплачені позивачем, що потягло прийняття незаконних рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Судами також встановлено, що позивачем надано до Красноармійської ОДПІ розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету за ІІІ квартал 2010 року №9004930422 від 09.11.2010, яким визначив суму до сплату у розмірі 476902,30 грн. Відповідно до платіжних доручень №15245 від 31.08.2010 ДП «Селидіввугілля»сплатило суму 148000,00 грн. збору за геологорозвідувальні роботи за третій квартал по строку сплати 31.08.2010, №15972 від 17.09.2010 сплатило авансовий платіж по цьому збору за цей же період у сумі 34000,00 грн., №478 від 09.11.2010 у сумі 100000,00 грн. збір за геологорозвідувальні роботи за третій квартал 2010 року.

Згідно зворотного боку облікової картки станом на 31.12.2010 зараховано 31.08.2010 року суму 148000,00грн., платіжне доручення №15245 від 31.08.2010, із якої погашено пені, в результаті розподілу у розмірі 991,38грн. та погашено недоїмки минулих років розрахунки №9003079834 і №9003079835 у розмірі 147008,62 грн.; зараховано 17.09.2010 суму 34000,00 грн., платіжне доручення №15972 від 17.09.2010, із якої погашено пені в результаті розподілу, у розмірі 395,96 грн. та погашено недоїмку минулих років розрахунок №9003079835 у розмірі 33604,04 грн., зараховано 09.11.2010 суму 100000,00 грн., платіжне доручення №478 від 09.11.2010, із якої погашено пені в результаті розподілу у розмірі 73,59 грн. та погашено недоїмку минулих років розрахунок №9003079835, договір про реструктуризацію основного податкового боргу №9/1, рішення ДПІ про розстрочення податкового боргу №34 у розмірі 99926,41 грн. Всього зазначеними вище платіжними документами по особовому рахунку було сплачено 282000,00 грн.

Перерозподіл сум, відповідачем, здійснено на підставі п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, та абзац 2 пп.16.3.3 п.16.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до п.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу».

Оскільки позивач платіжними дорученнями фактично сплатив суму податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 282000,00грн. в платіжних дорученнях в повному обсязі вказано «призначення платежу», а саме податок, за який

період, згідно якого документу, а тому у податкового органу не було підстав для розподілу цих сум в рахунок погашення податкового боргу по іншим періодам та пені.

Сума збору в повному обсязі, обчислена відповідно до розрахунку за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів за цей квартал), сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору (тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу), за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби).

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу.

Вказаною нормою зазначеною, що відповідальність наступає у випадку не сплати платником податку суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків визначених саме цим Кодексом, а не іншими законами. В акті перевірки податківці зазначають порушення вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім, як з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович М.О. Федоров О.І. Степашко