Ухвала суду № 25545629, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К/9991/92731/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді Островича С.Е.,

суддів: Степашка О.І.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря Волошина В.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року у справі за позовом Державного підприємства «Новопокровський комбінат хлібопродуктів»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові.

Постановою Харківського адміністративного суду від 28 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року, позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення-рішення №0001370854/0 та №0001360854/0 від 03.09.2010.

Не погоджуючись з судовим рішенням у справі, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами перевірки підприємства позивача складено акт №3139/23-106/00953042 від 20.08.2010, яким СДПІ ВПП у м. Харкові встановлено порушення норм податкового законодавства, а саме: п.1.31 ст.1, п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.2.1, п.5.2 п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.6.1 п.5.6, п.п.5.7.2 п.5.7 ст. «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Новопокровський КХП»занижено податок на прибуток всього на суму 685786,00 грн., в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 133944,00 грн.

На підставі вказаних висновків СДПІ ВПП у м.Харкові винесено податкове повідомлення-рішення №0001360854/0 від 03.09.2010, яким підприємству донараховано податкове зобов'язання в розмірі 685786,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 313589,50 грн.

Також актом перевірки встановлено, що в порушення п.3.1 ст.3; п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України в редакції від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями позивачем не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з операцій безоплатної передачі покупцям всього у сумі 76110,0 грн. та в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»ДП «Новопокровський КХП»у період з 01.01.2009 по 31.03.2010 безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з операцій по придбанню робіт від ТОВ «Вега-Експрес», що не пов'язані з веденням фінансово-господарської діяльності, всього на суму 26018,0 грн.

На підставі вказаних висновків СДПІ ВПП у м.Харкові винесено податкове повідомлення-рішення №0001370854/0 від 03.09.2010, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 102128,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 51064,00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій про задоволенні позовних вимог мотивовані тим, що рішення податкового органу є неправомірними та необґрунтованими, а підприємством не порушено вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Порядок обліку тари встановлений пп. 6.2 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007р. № 2, де зазначено, що наявність та рух тари (окрім тари, що використовується як господарський інвентар), строк корисного використання якої менше одного року, а також тарні матеріали (матеріали і деталі, що призначені для виготовлення тари та її ремонту, зокрема, деталі для збирання ящиків, бочкова кпепка, залізо обручне, пробка коркова, металева і поліетиленова, ковпачки віскозні, фольга тощо) відображаються: на субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали»- всіма підприємствами, окрім підприємств, що займаються торговельною діяльністю і громадським харчуванням;

Відповідно до п.п.6.4. Методичних рекомендацій вартість тари при вибутті включається до: виробничої собівартості готової продукції, якщо вона використовується для затарювання готової продукції безпосередньо в процесі виробництва; витрат на збут, якщо вона використовується для затарювання товарів, готової продукції та інших запасів на складах».

Згідно наданих документів ДП «Новопрокровський КХП»при пакуванні продукції безпосередньо у виробничих цехах списання тари (мішків) відображало по Дебету рахунку 23 «Виробництво»в кореспонденції з кредитом рахунку 204 «Тара і тарні матеріали». А в разі пакування продукції на складах тара списувалась по дебету рахунку 93 «Витрати на збут»в кореспонденції з кредитом рахунку 204 «Тара і тарні матеріали», а саме:

Витрати на придбання тари у бухгалтерському обліку підприємства відображені проводкою: Дебет рахунку 204/7 «Тара (мішки, пакети)»- Кредит рахунку 377 «розрахунки з іншими дебіторами».

Списання тари на матеріально відповідальних осіб у бухгалтерському обліку підприємства відображено проводкою: Дебет рахунку 204/8 «тара під звіт»- Кредит рахунку 204/7 «тара (мішки, пакети)».

Списання тари на виробництво у бухгалтерському обліку підприємства відображено проводками Дебет рахунків 23/01 «витрати млина», 23/02 «витрати комбікормового заводу»- Кредит рахунку 204/8 «тара під звіт».

В бухгалтерському обліку списання тари на витрати на збут по магазинах відображено наступними проводками: Дебет рахунків 93/07 «тара під звіт», 93/06 «витрати на збут по магазину «Комора»»та Кредит рахунку 204/8 «витрати на збут по магазину «Покровський».

Згідно п.12 Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 №1548 до цін на борошно запроваджено державне регулювання. Відповідно до п.21 «Порядку формування цін на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання цін», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2008р. № 373 оптова ціна продовольчого товару складається з повної планової собівартості виробництва та прибутку у межах нормативу рентабельності (метод «витрати плюс»). Відповідно до П.2 Порядку № 373 до повної планової собівартості включається виробнича собівартість товару, адміністративні витрати, витрати із збуту та фінансові витрати. В свою чергу виробнича собівартість товару включає прямі матеріальні витрати, ін.

В п.2 Порядку № 373 зазначено, що в цьому порядку застосовуються терміни відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Пунктом 10 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999р. № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 21.12.1999р. за №892/4185 визначено, що «первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"».

В п.3.2 «Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №105/5296»визначено обов'язкові реквізити, які повинен мати касовий чек. вартість тари, в яку запакований товар, так і сума податку на додану вартість із вартості такої тари окремо в товарному чеку не виділяється.

Висновки ДПІ в частині того, що вартість тари, яка списана на збут по магазинам, не врахована ДП «Новопокровський КХП»при визначенні собівартості продукції власного виробництва, а відповідно і висновки в частині заниження ДП «Новопокровський КХП»валових доходів на суму 380551,00 грн. внаслідок недотримання вимог п.1.31, п.4.1.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»та податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 76110,0 грн. внаслідок недотримання вимог п.3.1 ст.3; п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є помилковими та необґрунтованими.

Встановлено, що між ДП «Новопокровський КХП»(Покупець) та ТОВ «Вега-Експрес»(Постачальник) було укладено договір № 16/10/08 від 16.10.2008, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати окремими партіями у власність покупця жмих соєвий. Право власності переходить до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року. Умова поставки Товара - ЕХW.

Згідно видаткової накладної № РН-0000558 від 08.09.2009р. та податкової накладної № 589 від 08.09.2009р 558 від 08.09.2009р. ТОВ «Вега-Експрес»здійснило поставку ДП «Новопокровський КХП»жмиху соєвого в кількості 34690,0 кг загальною вартістю з урахуванням ПДВ 156105,0 грн.

ДП «Новопокровський КХП»здійснило розрахунки за отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТОВ «Вега-Експрес»в загальній сумі 156105,00грн. по платіжним дорученням №4678 від 10.09.2009, №4772 від 15.09.2009, №4807 від 16.09.2009, №4885 від 18.09.2009, №4875 від 24.09.2009, №5038 від 28.09.2009.

ДП «Новопокровський КХП»до складу валових витрат за 3 квартал 2009 року по рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток було віднесено витрати по придбанню жмиха соєвого у кількості 34690кг, отриманого від ТОВ «Вега-Експрес», у загальній сумі 130087 грн.

До складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за вересень 2009 року ДП «Новопокровський КХП»включило суми ПДВ з операцій по придбанню жмиха соєвого у кількості 34690кг. у ТОВ «Вега-Експрес»та врахувало їх при визначенні сум ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету, у розмірі 26018грн. по рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість.

Таким чином, згідно з висновками ДПІ, оскільки нікчемний правочин не створює ніяких юридичних наслідків, то збільшення валових витрат позивачем на підставі такого правочину суперечить ст.228 ЦК України, п.п.5.2.1п.5.2, п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.4.1, п.п7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при вирахуванні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Видаткова накладна № РН-0000558 від 08.09.2009, складена у відповідності до вимог, п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 та як документ первинного бухгалтерського обліку є достатньою підставою для відображення у бухгалтерському обліку та податковому обліку ДП «Новопокровський КХП»здійсненою з ТОВ «Вега-Експрес»господарської операції з придбання жмиху соєвого.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Аналіз норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 от. 5 Закону № 334/94-ВР при цьому не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Єдиним нормативним документом, що визначає склад коштів, які включаються до фонду оплату праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за N 114/8713 (далі по тексту - Інструкція № 5). Відповідно до цієї Інструкції фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись ст.220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року -без змін.

Ухвала є остаточною, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О.В. Муравйов

Суддя С.Е. Острович