Ухвала суду № 25545486, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 липня 2012 року м. Київ В/9991/2066/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашка О.І.,

Костенка М.І.,

Лосєва А.М.,

перевіривши матеріали заяви Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод»про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановила:

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 вересня 2011 року, позовні вимоги задоволено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 квітня 2012 року зазначені судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд за винятковими обставинами ухвали суду касаційної інстанції від 10 квітня 2012 року, Відкрите акціонерне товариство «Стаханівський вагонобудівний завод», посилаючись на наявність підстав, встановлених ст.ст. 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, просить допустити дану заяву до перегляду Верховним Судом України.

Зокрема, скаржник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення постановлену в касаційному порядку. У даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено. Також, позивач посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донвнешторг»до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька та Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості, у цій справі, касаційною інстанцією рішення судів скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши заяву Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»та додані до неї матеріали, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що підстави для надання допуску справи до провадження Верховного Суду України відсутні.

Ухвала ВАСУ від 16 червня 2011 року, на яку посилається позивач, не може бути рішенням на яке робиться посилання, оскільки даним рішення не розв'язано спір по суті та воно не перешкоджає подальшому провадженню у справі, даним рішенням справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а отже воно не підпадає на підставу, визначену ст. 237 КАС України.

З тексту ухвали ВАСУ від 10 квітня 2012 року, вбачається, що за результатами фінансово - господарських діяльності Товариство подало до органу державної податкової служби податкову звітність за встановленою формою. Відповідно до податкових декларацій з ПДВ у Товариства виникло перевищення податкового кредиту над сумами податкових зобов'язань за січень 2011 року -що утворило бюджетну заборгованість на суму 49 120 260,00 грн. Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, Державна податкова інспекція виходила з того, що позивачем у порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР «Про податок на додану вартість» завищено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року на суму 49 120 260,00 грн., та у порушення п. 200.3 та абзацу "а" п. 200.4 ст. 200 розділу Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року на суму 49 120 260,00 грн. Фактичною підставою для зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з ПДВ слугував висновок податкового органу, викладений у акті камеральної перевірки від 20.04.2011, що декілька платників ПДВ у ланцюгу посередників або не декларують, або не виконують свої податкові зобов'язання зі сплати цього податку.

З тексту ухвали ВАСУ від 22 липня 2010 року, на яку також посилається скаржник, вбачається, що Контролюючим органом проведено позапланову документальну перевірку ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість, про що складено акт №133/23-01-00274157 від 13.02.2007. Згідно висновків вказаної перевірки встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податковим органом зменшено до відшкодування ПДВ в сумі 118736,51грн. Право на відшкодування, у даному випадку у підприємства не виникло, оскільки право на відшкодування суми ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті зазначеного податку.

Отже в оскаржуваній ухвалі ВАСУ та доданій ухвалі ВАСУ предметом розгляду не були подібні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознаки неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, оскільки подібними є правовідносини, які мають тотожний суб'єктний склад, об'єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Як вбачається із зазначених ухвал ВАСУ, касаційною інстанцією застосовані однакові норми матеріального права, проте під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти також різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, а також різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

А тому судові рішення надані скаржником, у відповідності до ст. 237 КАС України, не є підставою для відкриття провадження про перегляд рішення за винятковими обставинами, тому дана обставина не могла потягнути ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що заява про перегляд судових рішень за винятковими обставинами не підлягає прийняттю до провадження Верховним Судом України.

Керуючись ст.ст. 236 -240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Ухвалили:

Відмовити Відкритого акціонерного товариства «Стаханівський вагонобудівний завод» у допуску до перегляду Верховним Судом України заяви про перегляд за винятковими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С.Е. Острович

М.О. Федоров

О.І. Степашко

М.І. Костенко

А.М. Лосєв