Постанова № 25544855, 19.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1045/12

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Кіровоградської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 08 грудня 2011 року № 0002991710.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акта перевірки, яким зроблено висновки про порушення вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків; пп.198.3,198.6, 198.2 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит за квітень 2011 року на суму 3040 грн.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеному в акті перевірки від 17.11.2011 року № 225/1710/НОМЕР_2, оскільки з контрагентом ТОВ «Житлобуд-БК»мали реальний характер. Правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами.

В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив. В матеріалах справи містяться заперечення, відповідно до яких Кіровоградське ОДПІ позовні вимоги не визнає, вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено згідно норм чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Житлобуд-БК»за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт 225/1710/НОМЕР_2 від 17.11.2011 року (а. с. 8-15).

В акті № 225/1710/НОМЕР_2 від 17.11.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення :

- ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями)- завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість на суму 3040,00 грн., в тому числі за квітень 2011 року на суму 3040,00 грн.

08.12.2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002991710, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3040,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 1 грн. (а. с. 7).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Кіровоградській області від 23.02.12 р. №406/10/10-2-08 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 08.12.2011 року №0002991710, а скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (а.с.33-35).

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Житлобуд-БК».

В акті перевірки зазначено, що згідно бази даних ДПІ Солом'янському районі м.Києва основним видом діяльності ТОВ «Житлобуд-БК»є будівництво будівель.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. За даними податкової звітності ТОВ «Житлобуд-БК»відсутні.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 15.10.2010 року № 10731020000019682, видане Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, ТОВ «Житлобуд-БК»зареєстроване за адресою: м.Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 5.

Відповідно до АІС ДПА України, фактична адреса ТОВ «Житлобуд-БК»: м.Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 5.

Під час обстеження юридичного (фактичного) місцезнаходження підприємства було встановлено: будинок за адресою: Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 5 належить КП «Київжитлоспецексплуатація» (код ЄДРПОУ 03366500).

Під час обстеження встановлено, що ТОВ «Житлобуд-БК»за адресою: м.Київ, вул. Івана Пулюя, буд. 5 не знаходиться.

За даним фактом було складено акт місцезнаходження та відсутності посадових осіб ТОВ «Житлобуд-БК» від 13.09.2011 року № 4163/22-01 та акт про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Житлобуд-БК»від 13.09.2011 року № 4162/22-01.

Враховуючи висновки вказаних актів, відповідачем зазначається, що усі укладені угоди ТОВ «Житлобуд-БК»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено, що 02 березня 2011 року між ТОВ «Житлобуд-БК»та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки №020311, відповідно до умов якого ТОВ «Житло буд зобов'язується поставити та передати у власність товар, передбачений рахунком-фактурою, накладними або специфікаціями, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язується прийняти та оплатити товар (а.с.17-18).

Факт надання послуг ТОВ «Житлобуд-БК»позивачу підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме накладними, податковими накладними, які містяться в матеріалах справи.

Оплату за поставлений товар здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ «Житлобуд-БК» в повному обсязі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань стали висновки відповідача про нікчемність угод, які зроблені з огляду на фінансово-господарську діяльність ТОВ «Житлобуд-БК».

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступне.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін, все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Крім того, податковий орган не надав до суду жодних доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1, як платник податку, діяв без належної обачності і йому було відомо про можливі порушення, допущені його контрагентом, або що метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Необґрунтованими суд вважає такі підстави для визначення спірного податкового зобов'язання, як відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, які б свідчили про доставку на адресу позивача придбаного товару.

Вказані документи не є єдиними документами, на підставі яких можливо дійти висновку про фактичну поставку товару і відповідно висновку про документальне підтвердження понесених платником витрат. Товарно-транспортна накладна не являється документом податкового обліку, на підставі якого здійснюється нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.

Як зазначено вище, до перевірки надавалися первинні документи, які свідчать про господарські операції, тому посилання податкового органу про фактичну відсутність поставки товару, лише з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до чч.1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідач не довів суду належними доказами неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених ним контрагентом - ТОВ «Житлобуд-БК», а тому дії відповідача по визначенню позивачеві податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3040,00 грн. є протиправними, а податкове повідомлення-рішення за № 0002991710 від 08.12.2011 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Кіровоградської області від 08 грудня 2011 року № 0002991710.

Зобов'язати Державне казначейство України стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107,30 грн. шляхом безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Кіровоградської області.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 23 липня 2012 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.