Постанова № 25544854, 02.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9674/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13год. 35хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заднепровської В.О.

за участю представника заявника Дунди В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 6547,80грн., -

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 6547,80грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що у підприємства податковий борг становить 6547,80грн. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який виник згідно податкових декларацій, які є узгодженими з моменту подання. Через несплату податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у підприємства виник податковий борг з у сумі 6547,80грн. У зв'язку з виникненням у ПАТ «Вестастрой» податкового боргу Костянтинівською ОДПІ Донецької області ДПС були сформовані та виставлені підприємству податкові вимоги, які отримані відповідачем.

В судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в поданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Надав до суду заяву (а.с.28) про визнання у повному обсязі подання Костянтинівської ОДПІ Донецької області ДПС і просив розглянути справу за відсутністю представника відповідача. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що вимоги заявника про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 6547,80грн. шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.16.1.3 та пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до ст.285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

В п.285.2 ст.285 кодексу базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно ст.286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за запитом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись п.286.2 ст.286 цього кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Приватне акціонерне товариство «Вестастрой» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 20.01.2005 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30073921, що підтверджено довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.4), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Краматорську з 11.08.1998 року за №88, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податку за формою 4-ОПП. (а.с.11)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надав до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області ДПС податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2012 рік №2202 від 13.02.2012 року, якою нарахував податкове зобов'язання з орендної плати за землі державної або комунальної власності в сумі 78573,60грн., терміном сплати щомісячно з січня по грудень 2012 року у розмірі 6547,80грн. (а.с.14) Підприємством податкове зобов'язання за червень місяць 2012 року своєчасно не сплачене. Термін сплати 30.07.2012 року.

На теперішній час податковий борг по вищезазначеній декларації за звітний період - червень 2012 року платником податків несплачений, що суперечить п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України.

В зворотному боці облікової картки платника податків з орендної плати з юридичних осіб станом на 31.07.2012 року зазначено, що 30.07.2012 року нараховано платником самостійно по строку, податкова декларація №2202 від 13.02.2012 року, термін сплати 30.07.2012 року - суму 6547,80грн. та збільшено недоїмки по декларації №2202 від 13.02.2012 року на суму 6547,80грн. (а.с.18)

Таким чином, у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання у відповідача виник податковий борг з орендної плати за землі державної або комунальної власності у розмірі 6547,80грн.

Керуючись п.56.11 ст.56 цього кодексу, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Заявником приймались заходи по погашенню податкового боргу. На підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкові вимоги в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З метою погашення податкового боргу відповідачу були вручені перша податкова вимога від 11 січня 2010 року №1/2 та друга податкова вимога №2/51 від 10 березня 2010 року, які отримані відповідачем 08.02.201 року та 17.03.2010 року відповідно. (а.с.16,17)

Активи платника податків зареєстровані в податковій заставі, про що свідчить витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. (а.с.13)

Таким чином, заходи прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати сплинули.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

П.95.2 ст.95 кодексу передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п.3 ч.1 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідача в банках відкриті розрахункові рахунки, що підтверджено довідкою податкового органу. (а.с.12)

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі (а.с.28).

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» про стягнення коштів з розрахункових рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 6547,80грн., задовольнити.

Стягнути кошти з розрахункових рахунків Приватного акціонерного товариства «Вестастрой» (84301 Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Вознесенського, буд.25, код ЄДРПОУ 30073921) у банках, які обслуговують такого платника податку в рахунок погашення податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності у сумі 6547,80грн. на користь місцевого бюджету (код платежу 130502) на бюджетний рахунок одержувача 33210812700058, УДКС у м. Костянтинівка, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 37890775, МФО 834016.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 02 серпня 2012 року в присутності представника заявника.

Постанова у повному обсязі складена 07 серпня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.