Постанова № 25544671, 10.07.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2012 року Справа № 1170/2а-1072/12

10 липня 2012 року суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Притула К.М. розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом приватного підприємства «Ібіца»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 07.11.2011 року №0001542360, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 234843 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 13648 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що висновки, викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що господарські операції з ПП «Каїр», в яких приймало участь ПП «Ібіца», носять фіктивний характер. Вважає, що таке рішення податкового органу є безпідставним, оскільки всі зобов'язання з його контрагентом ПП «Каїр»виконані в повному обсязі та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, крім того на його думку бюджетне відшкодування ПП «Ібіца»не може ставитися у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Представник позивача в судове не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи в його відсутність в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином причини неявки суду не повідомив.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідно до яких представник відповідача зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Ібіца»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із приватним підприємством «Каїр»за період з 01.04.2011 року по 31.07.2011 року, за результатами якої складено акт №121/23-6/37059091 від 07.11.2011 року (т.1 а. с. 9-25).

В акті №121/23-6/37059091 від 07.11.2011 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення :

- відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.04.2011 р. по 31.08.2011 р. щодо придбання ПП «Ібіца»товарів (робіт, послуг) у контрагента -постачальника ПП «Каїр»товарів (робіт, послуг) не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. всього в розмірі 234843 грн.

21.11.2011 року на підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001542360, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем, в розмірі 234843 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 13648 грн. (т.1 а. с. 7).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинної скарги, ДПА у Кіровоградській області 20.01.2012 р. було прийнято рішення №281/10/25-014, яким залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу ПП «Ібіца»- без задоволення.

Визначаючи позивачеві грошове зобов'язання з ПДВ відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з ПП «Каїр».

В акті перевірки зазначено, що згідно автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ПП «Каїр»відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту за квітень-липень 2011 року операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Каїр»на загальну суму 1409061,84 грн., в тому числі ПДВ на суму 234843,64 грн.

Зазначаючи про безтоварність операцій між позивачем та вищевказаним контрагентом, відповідач посилається на акти складені Кіровоградською ОДПІ: №60/23-6/37426697 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр», з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»; №88/23-6/37426697 від 20.09.2011 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр», з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за травень-червень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»; №100/23-6/37426697 від 11.10.2011 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Каїр», з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт».

Зазначеними актами встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за зазначені періоди щодо придбання ПП «Каїр»товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника та продажу ПП «Каїр»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

На підставі зазначених актів, відповідачем зроблено висновок, що правочини між ПП «Ібіца»та ПП «Каїр»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Також зазначено, що у результаті порушення ПП «Ібіца»приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди укладені ПП «Каїр»на придбання товарів (робіт, послуг) має протиправний характер. Внаслідок чого такі правочини, занижують податкові зобов'язання з податків та зборів, та по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протиріччя інтересам держави і суспільства, вважаються таким, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та ПП «Каїр» був укладений договір поставки від 01.04.2011р. (т. 1 а.с.57-58).

Як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, вказано, що позивачем по взаємовідносинах з ПП «Каїр»надано до перевірки наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Відносно складення вказаних документів будь-яких зауважень перевіряючими особами висловлено не було. Копії вказаних документів долучено до матеріалів справи, а їх зміст відповідає вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що дозволяє ідентифікувати зміст та обсяг господарських операцій, сторони цих операцій.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про те, що позивачем надані належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про господарські відносини позивача з ПП «Каїр».

Як вбачається з акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, який укладено між позивачем та ПП «Каїр», суперечить Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає

Крім того, як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань стали висновки відповідача про нікчемність угод, які зроблені з огляду на фінансово-господарську діяльність ПП «Каїр».

Між тим, зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступне.

У відповідності до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина , знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін -в разі виконання правочину обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін, все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними вимогам чинного законодавства не відповідають, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ПП «Каїр»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Тобто, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Каїр»було зареєстровано як платник податку на додану вартість, а відтак могло видавати податкові накладні, на підставі яких, сплачені суми ПДВ, було віднесено позивачем до податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ПП «Каїр»податкові накладні позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені у вартості товару, до складу податкового кредиту, а тому податкове повідомлення-рішення за №0001542360 від 21.11.2011 року підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги приватного підприємства «Ібіца»- задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.11.2011 року №0001542360, яким визначено приватному підприємству «Ібіца»податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 248491 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 234843 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13648 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Ібіца»судовий збір в розмірі 2146 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.