Ухвала суду № 25541399, 31.07.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2367/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Совгири Д. І.

при секретарі: Заплішній О.Д.

за участю представників сторін:

представника позивача: Олійника Романа Олександровича;

представника відповідача: Богатиря Сергія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року даний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив ї задовольнити.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест» зареєстроване Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області 28 вересня 2007 року та здійснює свою господарську діяльність як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №676743, місцем знаходження є Вінницька область, Немирівський район с.Сподахи, вул. Центральна, буд. 3а, ідентифікаційний код - 35365643 (а.с. 155).

Державною податковою інспекцією у Немирівському районі Вінницької області 25.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Немирівлатінвест»в ході якої встановлено наступні порушення : 1) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів в сумі 60 053 грн.; 2) порушення п.198.1 п.198.6 ст.198, п.204 ст. 200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 931 824 грн.; 3) порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення ПДВ в сумі 518 512 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 05.09.2011р. № 0000482301 форми «В1», яким зменшено бюджетне відшкодування в сумі 60 053 грн., № 0000492301 форми «Р», яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 931 824 грн., № 0000472301 форми «В4», яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 518 512 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив із того, що зафіксовані порушення в ході перевірки не відповідають дійсності, а тому, прийнятиі податкові повідомлення-рішення належить скасувати.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України ( далі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки, що визначено п.78.4 ст. 78 ПК України.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що направлення на перевірку та копія наказу про проведення перевірки отримано головним бухгалтером підприємства.

Положення п.86.3 ст. 86 ПК України встановлює, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У відповідності до п.8.1 п.8 Наказу «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» від 23.12.2010 № 1001 ( надалі -Наказ), якщо платник податків вважає, що орган державної податкової служби неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, встановлених Податковим кодексом України або іншими законами України, такий платник податків має право звернутися до органу державної податкової служби вищого рівня зі скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Положення п.9.1.п.9 Наказу визначають, що у разі якщо орган державної податкової служби приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги, платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, з повторною скаргою до органу державної податкової служби вищого рівня.

Тобто, даними нормами встановлено право платника податків, якщо він вважає що податковий орган не вірно визначив суму грошового зобов'язання оскаржити його будь-яке рішення до органу державної податкової служби вищого рівня чи до суду.

Водночас п.58.1 ст. 58 ПК України визначає, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дослідивши матеріали справи приходить до висновку, що податковим органом не порушено процедуру проведення, оформлення результатів перевірки позивача, та процедуру винесення оскаржуваного повідомлення рішення.

Стовно зафіксованих порушень, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подано до ДПІ у Немирівському районі податкові декларації за січень, лютий, березень, квітень, травень 2011р., із визначною сумою податкового кредиту у відповідності до податкових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» та ТОВ «Альфа -трейд».

Перевіркою встановлено, що сформований податковий кредит за січень 2011р. в сумі 546 720 грн. є безпідставним, адже у наданих на перевірку накладних не зазначено адресу відправника (міста, вулиця, будинку), що позбавляє можливості встановити відправника, крім того, не доведено факт транспортування нітроамофоски ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» позивачу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що даний факт не відповідає дійсності оскільки, в матеріалах справи наявні договір купівлі продажу №09/28-02-11 від 28.02.2011р., у відповідності до якого продавець (ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт») зобов'язується поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «Немирівлатінвест») нітроамофоски 448 тон. На виконання даного договору в матеріалах справи наявні: податкова накладна №6 від 01.03.2011р., видаткові накладні від 02.03.2011р., 03.03.2011р., 04.03.2011р., 09.03.2011р. 24.03.2011р., подорожні листи від 02.03.2012р., товарно-транспортні накладні від 02.03.2011р., 03.03.2011р., 04.03.2011р., 09.03.2011р., 24.03.2011р., накладна на переміщення від 20.03.2011р., 01.04.201р., 02.04.2011р., 03.04.2011р., 04.04.2011р., 06.04.2011р., 07.04.2011р.,11.04.2011р., 16.04.2011р., 17.04.2011р., 20.04.2011р., 21.04.2011р., 05.10.2011р., 08.10.2011р.

Також, податковим органом встановлено, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до складу податкового кредиту за березень 2011р. в сумі 312 106 грн. 67 коп. не відповідають дійсності, оскільки позивачем не доведено факт транспортування продукції, а відповідно і відсутній перехід права власності.

Надавши правову оцінку даному факту та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що податковим органом не правомірно встановлено дане порушення. Так, 02.03.2011р. укладено договір № 12/02-03-11 відповідно до якого продавець (ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт») зобов'язується поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «Немирівлатінвест») аміачну воду 840 тонн, поставка якої здійснюється залізничним транспортом.

В ході розгляду справи, представником відповідача акцентовано увагу суду на той факт, що документи стосовно поставки аміачної води відсутні, адже в ході проведення перевірки податковому органу представлено залізничні накладні на ПАТ "Тетіївське ХПП".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду , що дійсно на виконання вищезазначеного договору, в матеріалах справи наявна податкова накладна від 03.03.2012р., накладні на маршрут або групу вагонів від 05.03.2011р., 06.03.2011р., 07.03.2011р., так зокрема в останніх одержувачем є ПАТ "Тетіївське ХПП", однак судом враховано той факт, що до матеріалів справи долучено договір № 4 від 02.03.2011р. на внесення аміачної води, доставки до агрегатів та злив залізничних цистерн, у відповідності до якого заявник (ТОВ «Немирівлатінвест») замовляє у ПАТ «Тетіівагрохім» внесення аміачної води, злив зі залізничних цистерн та доставку до агрегатів на відстані до 60 км, даний факт також підтверджено залізничними накладними в яких одержувачем аміачної води є ТОВ «Немирівлатінвест». Крім того, в матеріалах справи наявні акти про використання мінеральних, органічних, і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, зокрема аміачної води за квітень 2011р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що ТОВ «Немирівлатінвест» правомірно сформувало податковий кредит за березень 2011р., адже встановленні порушення податкового органу не знайшли свого підтвердження.

Як свідчать матеріали акту перевірки від 25.08.2011р., формування податкового кредиту відповідно до поданих податкових накладних за квітень і травень 2011р. є також безпідставними оскільки документи, що дають право на формування такого кредиту складено формально, а інших достовірних документів не надано.

Визначаючись щодо даного порушення, судом враховано, що у відповідності до договору від 28.04.2011р. № 01/28-04-11 продавець (ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт») зобов'язується поставити та передати у власність покупцю (ТОВ «Немирівлатінвест») діамофоску та карбамід. На виконання даного договору в матеріалах справи наявні податкові накладні від 28.04.2011р. та від 27.05.2011р., видаткові накладні від 30.05.2011р. та 31.05.2011р., подорожні листи вантажного автомобіля від 30.05.2011р. та 31.05.2011р., товарно-транспортні накладні від 30.05.2011р., та акти про використання мінеральних, органічних, і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, зокрема діамофоску та карбамід за квітень та травень 2011р.

Частиною 3 статті 5 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, ч.2 вищезазначеної норми передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, даними нормами встановлено обов'язок суб'єкта господарювання здійснювати свою господарську діяльність в межах правового поля, що зокрема полягає у веденні бухгалтерського обліку, одним із принципів якого є нарахування та відповідність доходів і витрат.

Положення п.11.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 визначає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Таким чином, доводи, стосовно того, що позивачем сформовано податковий кредит у відповідності до поданих податкових накладних за квітень і травень 2011р. є безпідставним не знаходять свого підтвердження, крім того, в ході судового розгляду справи представника відповідача не представлено жодного доказу та не надано жодного пояснення з приводу формальності наданих документів по сформованому кредиту за квітень і травень 2011р., також не зазначено якими ще необхідними та достатніми документами необхідно підтвердити формування такого кредиту.

Положенням п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Таким чином, з наданих до суду доказів встановлено правомірність включення до складу податкового кредиту сум в деклараціях за січень, березень, квітень, травень 2011р. ТОВ «Немирівлатінвест»з контрагентом ТОВ «Торговий дім»Агро імпорт».

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в своїх поясненнях, в матеріалах акту від 25.08.2011р. та апеляційній скарзі податковим органом акцентованого увагу що угоди між позивачем та ТОВ «Торговий дім» Агро імпорт» є недійсними та такими, що порушують публічний порядок, однак на підтвердження даного факту жодного доказу не надано.

Також перевіркою встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Альфа-трейд» не спрямовані на реальне настання наслідків, а отже позивачем завищено суму податкового кредиту податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.05.2011р. по декларації за лютий 2011р.

Судом встановлено, що ТОВ «Альфа -трейд» здійснило позивачу реалізацію двох зернових накидок з еспандером, дана операція зокрема підтверджується платіжним дорученням від 18.02.2011р. № 382, рахунком фактурою від 08.02.2011р., податковою накладною від 18.02.2011р., та видатковою накладною від 21.02.2011р., з даних документів вбачається, що позивачем на рахунки ТОВ «Альфа -трейд» сплачено 2 688 грн., з них 448 грн. становить податок на додану вартість, саме суму 448 грн. включено до складу податкового кредиту за лютий 2011р.

Зафіксовані порушення ДПІ у Немирівському районі встановлено на підставі листа ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 13.04.2011р., акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфа -трейд» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. Зокрема даною перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Альфа -трейд» об'єктів оподаткування з придбання товарів (послуг) у підприємств постачальників та по операціях з продажу цих товарів покупцям за лютий 2011р., і як наслідок встановлено, що укладенні правочини створенні без мети реального настання наслідків.

Частиною 1 статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Статтею 208 Цивільного кодексу передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.2.ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Даними нормами передбачено право особи укладати правочини, як в письмовій так і в усній формі, обов'язковою умовою яких є вільне волевиявлення учасника правочину, реальність настання правових наслідків за укладеним правочином.

Так, дійсно при формуванні податкового кредиту враховуються витрати, що мають бути фактично здійсненні і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що є підставою для формування податкового обліку платника податків проте доказів, що позивачем порушено даний факт відповідачем не надано.

Дана позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду висвітленою у листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11. Зокрема Вищим адміністративним судом акцентується увага на тому, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Положення п.200.1.ст. 200 ПК України передбачають, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У відповідності до п.200.3.ст .200 ПК України, визначено, що при від'ємному визначенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, що визначено п. 200.4.ст.200 ПК України.

Таким чином, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла до висновку, що зафіксовані порушення в ході проведення перевірки не відповідають дійсності, а тому податкове повідомлення рішення № 0000632301 від 16.12.2011р. судом першої інстанції скасовано правомірно, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим в розумінні ст. 159 КАС України.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року є законною і обґрунтованою, а відтак підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 07 серпня 2012 року .

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

Судді Мельник-Томенко Жанна Миколаївна

Совгира Дмитро Іванович