Ухвала суду № 25541213, 25.07.2012, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/2390/1912/12Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 51 Красюк Г.П. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л.В. суддівПальонного В.С., Карпенко О.В.при секретаріМакарчук В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди , -

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

06.03.2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, посилаючись на те, що 30.09.2009 року наказом № 31-к він був прийнятий на посаду менеджера по постачанню та збуту в ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» та працював до 30.12. 2011 року.

Наказом № 427-к від 30.12.2011 року позивач звільнений із займаної посади у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Відповідачем йому було видано трудову книжку, але розрахунку при звільненні з позивачем не проведено, чим порушено вимоги ст. 116 КЗпП України . Позивач вказує, що він звернувся до відповідача за поясненнями про причини невиплати зарплати, на що йому повідомили, що це особисте розпорядження керівника підприємства. Позивач вважає, що оскільки відповідач порушив його права на отримання зарплати та розрахунку при звільненні, то спричинив йому моральну шкоду, яку позивач оцінив в розмірі 1000 гривень. В зв'язку з цим позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату і компенсацію за невикористану відпустку, середньомісячну заробітну плату по день остаточного розрахунку та 1000 грн. моральної шкоди, судові витрати за надання юридичної допомоги. Також позивач просив суд витребувати копію наказу про його звільнення, довідку - розрахунок про невиплачену зарплату та компенсації за невикористану відпустку, довідку про середньомісячну зарплату на день звільнення.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» р/р 26006250175, МФО 380805 в Шполянському відділені ЧОД ПАО «Райффайзен Банк Аваль» ОКПО 36037040 код № 360370423281 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, заробітну плату і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 3775,61 грн., індексацію в сумі 113,55 грн., середньомісячну заробітну плату по день розгляду справи в суді в сумі 9231,08 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн. та 650 грн. судових витрат, а всього стягнуто 14770,24 грн.

Стягнуто з ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» на користь держави судовий збір в сумі 1412,24 грн.

Додатковим рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 14 травня 2012 року стягнуто з ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» р/р 26006250175, МФО 380805 в Шполянському відділені ЧОД ПАО «Райффайзен Банк Аваль» ОКПО 36037040 код № 360370423281 на користь держави 214,60 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» в особі директора оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року та зобов'язати ОСОБА_6 отримати у касі ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» належну йому заробітну плату в розмірі 3775,61 грн. та покласти судові витрати на позивача.

Відповідач двічі надсилав на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи на 11.07. 2012 року, коли судом задоволено заяву та перенесено судове засідання на 25.07. 2012 року, та заяву від 24.07. 2012 року про перенесення судового засідання з 25.07. 2012 року з зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання генерального директора особисто по причині перебування в черговій відпустці та відсутністю можливості передати повноваження іншим особам представляти інтереси і підприємства .

Колегія суддів вважає неповажними причини викладені відповідачем, про перенесення розгляду справи на іншу дату у заяві від 24.07. 2012 року, тому дана заява про перенесення не підлягає задоволенню, оскільки відповідач лише затягує розгляд справи, що вбачається із судових засідань суду першої інстанції, де він також не приймав участі у розгляді справи, а лише затягував розгляд справи, не надаючи документів, які вимагав надати суд для вирішення спору. Відповідач належним чином повідомлений та мав можливість забезпечити свого представника в судове засіданні на 25.07. 2012 року, але своїм правом не скористався, тому колегія суддів розглядатиме апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав їх доведеними та дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем по невиплаченій зарплаті, оскільки позивачем не отримано повного розрахунку в день звільнення, по день винесення рішення відповідач має заборгованість перед позивачем, яка не виплачена. В зв'язку з невиплатою вчасно заробітної плати, порушені законні права та інтереси позивача, що призвели його до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які є обґрунтованими і відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов, розглядаючи спір, районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті і справедливе рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, що з 30.09.2009 року по 30.12.2011 року позивач ОСОБА_6 працював на посаді менеджера по постачанню та збуту в ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» та був звільнений із займаної посади згідно наказу № 427-к від 30.12.2011 року у зв'язку з закінченням терміну дії трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Трудова книжка позивачу була видана в день звільнення, а розрахункові кошти при звільненні не виплачені, хоча заробітна плата проводилася через банк карткою, тому він звернувся до суду, оскільки протягом двох місяців після звільнення не отримав повний розрахунок.

Згідно довідки ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» № 253 від 07 травня 2012 року сума невиплаченої зарплати ОСОБА_6 складає 3775 грн. 61 коп., з яких 1804,96 грн. становить заробітна плата за листопад 2011 року; 1445,59 грн.- заробітна плата за грудень 2011 року та 525,06 грн.- компенсація за невикористану відпустку. Індексація за невиплачену зарплату складає 113, 25 грн.

Відповідно до ст.116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку та обґрунтовано задовольнив вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме винесення рішення судом, в сумі 9231, 08 грн., що відповідає проведеному розрахунку, перевіреному судом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 1000 гривень, оскільки відповідач порушив законні права та інтереси позивача, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків , які вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя, оскільки він вчасно не отримав зароблені кошти та змушений був звертатись до суду.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, підлягають відхиленню колегією суддів, оскільки апелянт допустив порушення вимог чинного законодавства не провів повний розрахунок з позивачем при звільненні, не надав підтвердження доказами, що виплатив заборгованість по зарплаті позивачеві, доводи апеляційної скарги були предметом розгляду справи судом першої інстанції, яким дана правильна оцінка та суд , враховуючи обставини справи та вимоги закону, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, задоволивши вимоги позивача.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308 , 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» відхилити.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ТОВ «Шполянський завод запасних частин - Метровагонмаш» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :