Рішення № 25540364, 07.08.2012, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2011/4274/2012

2/2011/3188/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого-судді - ГРИГОР'ЄВОЇ А.О.

при секретарі - ВИСТАВНІЙ А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Установив:

05.07.2007 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(правонаступник Акціонерно -комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 839/3/27/38/7-280, відповідно до якого позивальник прийняв на себе зобов'язання на умовах в розмірі та строки, встановлені в вищезазначеному договорі повернути кредит, відсотки та інші платежі, передбачені договором, Банк в свою чергу прийняв на себе зобов'язання надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 41 151,00 доларів США, з цільовим призначенням кредитних коштів -оплата придбаного автомобіля марки Mitsubishi Pajero, 2007 року випуску, чорного кольору. В забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між сторонами того ж дня було укладено договір застави № 839/4/27/38/7-281 (а.с.6-11).

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати кредитний договір № 839/3/27/38/7-280 від 05.07.2007 року укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(правонаступник Акціонерно -комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк») - недійсним.

Свої позовні вимоги він обґрунтовує тим, що при зверненні до банку із заявою про надання кредиту останнього було повідомлено на які цілі та в якій валюті йому необхідні кредитні кошти (споживчий кредит був необхідний для купівлі автівки, кредитні кошти будуть використані в національній валюті України). Але банк, запевняючи його, що кредитний договір в іноземній валюті більш вигідний, ніж гривневий, надав кошти саме в іноземній валюті. Таким чином, відповідач, використовуючи у спірному договорі валюту платежу -долар США за фактичною потреби споживач (позивача) у гривні переклав свої фінансові ризики при запозиченні ним валюти на зовнішньому ринку на позивача. Після значного зростання курсу долару вартість споживчого кредиту значно зросла, дана обставина є порушенням п.3.8 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»та Закону України «Про захист прав споживачів».

Банк знав про неминучість конвертації позивачем, отриманої в нього валюти в гривню, бо іншим чином не представлялося можливим використати кредит за його цільовим призначенням (придбання автомобіля у ТОВ «Автостарт Україна»), яке є одним із суттєвих та важливих умов кредитного договору, невиконання яких тягне за собою настання правових наслідків -розірвання договору, одностороння відмова.

В даному випадку відповідач, як агент валютного контролю, не мав права, надавати йому кредит в іноземній валюті для здійснення згаданої вище операції. Тому, відповідач, як сторона договору, знаючи про це, ще на стадії переговорів про укладення кредитного договору мав здійснити свої обов'язки агента валютного контролю та відмовитися від його укладення. Більш того, як агент валютного контролю, він мав би попередити його про незаконність вказаних вище дій з іноземною валютою для запобігання їх в майбутньому. Натомість відповідач, підписав незаконний договір, та видав йому кредитні кошти в іноземній валюті, провокуючи на порушення діючого законодавства. Більш того, право відповідача надавати кредити в іноземній валюті не звільняє його від обов'язків агента валютного контролю.

Умовами спірного кредитного договору була передбачена єдина фінансова операція, яку він мав здійснити -отримати через банківську установу відповідача іноземну валюту та розрахуватися нею на території України з резидентом України без будь -яких ліцензій НБУ. Це свідчить про те, що договір, в його теперішньому вигляді, укладений з метою порушення валютного законодавства.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Громишев Д.В. позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що кредитний договір № № 839/3/27/38/7-280 від 05.07.2007 року є таким, що укладений у відповідності до діючого законодавства України, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним.

Також, відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 441 483,45 грн. та судові витрати у справі -3 282,00 грн., посилаючись на невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 839/3/27/38/7-280 від 05.07.2007 року.

У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність"кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"(далі -Декрет КМУ).

Відповідно до статті 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність"визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів і іноземній валюті.

Щодо вимог пп. "в"п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Тобто, надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»має банківську ліцензію № 5, зареєстровану НБУ 27 вересня 1991 року за номером 3 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність"та дозвіл НБУ № 5-1, зареєстрований 27 вересня 1991 року за номером 3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Таким чином, суд прийшов до висновку про безпідставність посилань позивача, як на підставу недійсності кредитного договору від 05.07.2007 року, на видачу ОСОБА_1 кредиту в іноземній валюті.

Крім того, згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статей 640, 1047 ЦК України договір від 05.07.2007 року було укладено про що свідчить взаємна згода сторін, а саме договір укладено у письмові формі і засвідчено підписами сторін.

Відповідач виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 05.07.2007 року -надав позивачу грошові кошти у розмірі 41 151,00 доларів США, тобто у відповідності до статті 1046 ЦК України кредитний договір від 05.07.2007 року є укладеним.

Суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача ОСОБА_1 щодо невідповідності умов договору від 05.07.2007 року вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Крім того, стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, в порушення умов кредитного договору № 839/3/27/38/7-280 від 05.07.2007 року, відповідач ОСОБА_1 від своєчасного виконання своїх зобов'язань щодо своєчасного погашення відповідної частини кредиту, процентів та інших платежів, ухиляється.

Так, станом на 19.04.2012 року заборгованість відповідача перед позивачем за зазначеним кредитним договором складає 441 483,45 грн., що складається з: заборгованості за кредитом -238 348,74 грн., за відсотками -69 922,73 грн., штраф -92 481,44 грн., пеня -40 730,54 грн.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»сума заборгованості за кредитним договором № 839/3/27/38/7-280 від 05.07.2007 року у розмірі 441 483,45 грн., оскільки відповідач всупереч діючому законодавству та умовам договору не виконала у повному обсязі обов'язки по вказаному вище кредитному договору.

Одночасно з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 282,00 гривень .

Таким чином, всього з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»підлягає стягненню 444 765,45 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11,14,27,31,60,88,213-215,224,226,227 ЦПК України ст.ст. 526,610,625,1054,1055 Цивільного кодексу України, Законом України "Про банки та банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»визнання кредитного договору № 839/3/27/38/7-280 від 05.07.2007 року недійсним -відмовити у повному обсязі.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»- задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»444 765,45 (чотириста сорок чотири тисячі сімсот шістдесят п'ять гривень сорок п'ять копійок).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: