Ухвала суду № 25540116, 02.08.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/40/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" до державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2008 року державне підприємство Міністерства оборони "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області про скасування податкового повідомлення-рішення №327056151/0 від 13 березня 2008 року.

Господарський суд Чернівецької області постановою від 26 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року позов задовольнив.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2011 року постанову Господарського суду Чернівецької області від 26 червня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Чернівецьким окружним адміністративним судом встановлено, що 19 лютого 2008 року податкові інспектори ДПІ у м. Чернівці провели невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету Чернівецьким військовим лісгоспом ДП Івано-Франківського лісокомбінату.

За результатами проведеної перевірки податкові інспектори виявили порушення даним підприємством граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яке відобразили в акті перевірки від 19.02.2008р. №797/15-1/21417690 (а. с. 6).

На підставі вказаного вище акту податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення від 13.03.2008 року №327054151/0, яким зобов'язано Чернівецький військовий лісгосп сплатити штраф у сумі 100 956,58 грн.

Також суд першої інстанції встановив, що Чернівецький військовий лісгосп ДП Івано-Франківського лісокомбінату не є самостійною юридичною особою оскільки, є структурним підрозділом ДП МО України "Івано-Франківський лісопромисловий комбінат".

24.02.1993 року Чернівецький лісгосп був взятий на облік платника податків (а.с.158).

19.02.2001 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №33029885 вказана філія була зареєстрована платником ПДВ (а. с.158 ) .

12.12.2008 року ДПІ у м. Чернівці направила на адресу Чернівецького лісгоспу лист №48928/29-11 в якому запропонувала за 10 днів до закінчення поточного року подати до податкового органу заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість разом з оригіналом Свідоцтва платника ПДВ, оскільки, враховуючи положення частини 3 статті 95 ЦК України в податкових органів відсутні підстави для реєстрації філій в якості платника ПДВ (а. с. 157).

На час розгляду справи свідоцтво платника ПДВ від 19.02.1993р. №33029885 податковим органом анульовано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у податкових органів немає підстав вважати Чернівецький військовий лісгосп ДП Івано-Франківського лісокомбінату платником податку на додану вартість та відповідно застосовувати до нього штрафні фінансові санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки №797/15-1/21417690 від 19 лютого 2008 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". В акті перевірки наведено таблицю, в якій зазначено номер та дату податкової декларації, суму податкового зобов'язання, дату його виникнення, дату фактичної сплати, дату та номер платіжного доручення, кількість днів затримки та суму штрафу.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень про сплату податку на додану вартість (а. с. 15-22).

Дослідивши вказані платіжні доручення та акт перевірки, апеляційним судом встановлено, що в порушення визначеного платником призначення платежу, сплачені суми податковим органом зараховувались в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Відповідно до п. 7.7 ст. 7 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, пункт 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не дає податковому органу право самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при їх сплаті, зокрема з метою погашення податкового боргу.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року в адміністративній справі №21-184а11 за позовом державного підприємства «Свердловантрацит» до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Під особою, в розумінні вказаної норми слід мати на увазі будь-яку з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Із положення про підрозділ державного підприємства Івано-Франківський лісопромкомбінат Чернівецький військовий лісгосп судом встановлено, що лісгосп є відокремленим підрозділом .

Із системного аналізу ст. 95 Цивільного кодексу України випливає висновок, що відокремлені підрозділи не володіють статусом юридичної особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у податкових органів немає підстав вважати дану філію платником податку на додану вартість та відповідно застосовувати до нього штрафні фінансові санкції. оскільки пунктом 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент застосування до позивача штрафних санкцій), штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ст. 250 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 того самого Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобов'язання, установлених пунктом 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 зазначеного Закону є письмовим повідомленням про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобов'язань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 Закону Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Таким чином, щодо штрафних санкцій, запроваджених Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", застосовуються строки давності, передбачені цим Законом, а не строки накладення адміністративно-господарських санкцій, установлені статтею 250 Господарського кодексу України.

Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 січня 2009 року у справі № 21-1264во08 за позовом акціонерного товариства "Краснодонвугілля" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, податковим органом було неправомірно зараховано сплачені позивачем кошти в рахунок погашення податкового боргу попередніх податкових періодів, що в свою чергу призвело до неправомірного нарахування штрафу, а також в порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість" накладено цей штраф на особу, яка не може бути платником податку на додану вартість.

Таким чином, за даних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування податкового повідомлення-рішення №327056151/0 від 13 березня 2008 року.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.