Рішення № 25538801, 03.07.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-72/12

Рішення

іменем України

"03" липня 2012 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

з участю представників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_3 до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач та її представник уточнили позовні вимоги та просять суд стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання Південно - Західна залізниця" на її користь матеріальні збитки у загальній сумі - 13483 гривні, завдану їхнім працівником внаслідок своїх злочинних дій, які привели до гибелі її чоловіка, стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання „ Південно - Західна залізниця" на її користь моральну шкоду у сумі 1000000 гривень завдану їй їхнім працівником внаслідок своїх злочинних дій, які привели до гибелі її чоловіка, стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання „ Південно - Західна залізниця" на її користь 9000 гривень за юридичні послуги адвокату, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1, її чоловік ОСОБА_5 трагічно загинув на роботі у наслідок враження електричним струмом під час виконання робіт по заміні запобіжників на комплектній трансформаторній підстанції "Південно - Західної залізниці" через порушення правил техніки безпеки посадовою особою залізниці, яка керувала цими роботами.

Але до цього відповідно до висновків комісії затверджених Актом №1 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом від 19.10.2009 року її чоловік, як з'ясувалося, загинув у наслідок особистої необережності при виконанні робіт на висоті в складних погодних умовах.

Оскільки висновок зазначеного акту не відповідав дійсності вона була вимушена звернутися із скаргою на дії посадових осіб „ Південно - Західної залізниці" до Прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області.

В прокуратурі її скаргу перевірили та порушили за фактом нещасного випадку на виробництві у наслідок чого загинув її чоловік кримінальну справу.

Після цих її численних скарг висновок комісії чомусь знову змінився, і вже Актом №1 про нещасний випадок на виробництві від 19.01.2010 року було встановлено, що її чоловік, як посадова особа з 5 групою з електробезпеки, як з'ясувалося, не дбав про особисту безпеку при виконанні робіт, на висоті виконувати роботу по заміні другого запобіжника не закарабінивши запобіжний пояс, що спричинило його падіння з висоти після ураження електричним струмом.

В подальшому ж слідством остаточно було встановлено, що начальник району контактної мережі Київської дистанції електропостачання ОСОБА_4, у якого у підлеглості був її чоловік, при виконанні обов'язків керівника робіт на перегоні Галине - Миронівка під час виконання робіт з підвищеною небезпекою порушив всі передбачені правила безпеки при даній роботі, що призвело до гибелі її чоловіка.

Таким чином, посадова особа Державного територіального галузевого об'єднання „Південно - Західна залізниця» ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч.2 ст. 272 КК України.

Під час досудового слідства її було визнано потерпілою і кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_4 була передана до суду.

Під час судового слідства була проведена додаткова експертиза, яка повністю підтвердила винність ОСОБА_4 у порушенні обов'язкових правил безпеки, що привело до гибелі її чоловіка.

14.09.2011 року Кагарлицьким районним судом Київської області була винесена постанова про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 272 КК України згідно Закону України «Про амністію в 2011 року», при чому суд визнав його винним у вчиненні злочину.

Нібито винний і покараний, але скільки зусиль їй було потрібно, щоб встановити істину. Адже посадові особи залізничної станції Кагарлик заявляли, що її чоловік сам винен в тому, що загинув, а якщо вона буде скаржитися, то напишуть в акті, що він взагалі впав дома з драбини у погребі і вбився, що ніякої грошової допомоги їй не положено.

Смерть її чоловіка була непередбаченою, раптовою саме через злочинну недбалість посадової особи залізниці. Вона разом з чоловіком прожили 28 років і сім'я їхня була щасливою. Вони завжди були разом, мали невеличке господарство. Розводили качок, гусей. Вони мали 3 парники, де вирощували городину та продавали на ринку, вони разом, кожний сезон їздили на збір врожаю яблук та таким чином заробляли додатковий заробіток, тому, що знали - мають дві дочки, два онуки та онучку, яким треба допомагати в їхні нелегкі часи.

При житті її чоловік виступив поручителем у договорі по іпотеці купівлі - продажу квартири у Вінниці для старшої дочки. Фактично за іпотеку платили вони з чоловіком. Борг по іпотеці на день смерті чоловіка складав 12952 доларів США. Всю грошову компенсацію від залізниці за загиблого чоловіка вона витратила на погашення кредитів. На сьогодні залишок боргу по кредиту складає 10146 доларів США. Для неї одної це непосильна, захмарна сума. Сама вона цю суму погасити не в змозі. Її з чоловіком квартира у заставі і вона цілком реально може залишитися за борги без житла. Крім того, вона з чоловіком брали кредит для себе і борг по цьому кредиту складає 16000 гривень. Це теж дуже великі гроші для неї, які вона має повернути до АТ «Ощадбанк».

Свою земельну ділянку вона передала у користування молодшій дочці під забудову в м. Кагарлик, на ділянці розпочато будівництво будинку. В це будівництво вона з покійним чоловіком повинні були вкладати їхні гроші. Як це будівництво буде здійснюватися зараз, вона не уявляє, як вона сама буде повертати борги по кредитам теж не уявляє, адже її заробіток в середньому складає 1250 гривень.

Покійний чоловік отримував заробітну плату у сумі 3500 гривень. Загинув він у віці 46 років. Якщо б до пенсії він працював би ще 14 років, до 60, а може й більше років, то за цей час він би заробив приблизно 650000 гривень.

Тобто, через злочинну недбалість посадової особи залізниці смерть її чоловіка зруйнувала плани на майбутнє цілої родини. Онуки в мирний час виростуть без дідуся.

Для неї чоловік був дійсно другою половиною, і його смерть дуже тяжко вплинула на її психічний стан, вона вимушена була лікуватися у психіатра. Їй виписували багато ліків, після прийому яких у неї виникла хвороба шлунку.

Вона багато незапланованих коштів витратила на поховання чоловіка та на своє лікування, яке не завжди їй допомагає. Грошей не вистачало, вона вимушена була їх позичати на санаторне лікування. На проїзд, тощо. Ці всі нанесені їй матеріальні збитки вона оцінює у суму 4031 гривню, чеки та довідки додаються.

Її психічний стан та здоров'я були підірвані відвертою брехнею про причину смерті її чоловіка посадовими особами залізниці всіх рівнів. Вона прямо заявляє, що непоправну шкоду її психіці нанесло те, що вона вимушена була боротися із брехнею посадових осіб залізниці про дійсну причину смерті її чоловіка. Вимушена була звертатися в усі інстанції, і довго чекати відповіді - відписки. Адже, якби залізниця в актах з самого дня смерті визнала б свою вину в гибелі свого робітника, її чоловіка, то не було б цього слідства з брехнею обвинуваченого ОСОБА_4 та брехні колишніх друзів її чоловіка в суді. Саме ця брехня робітників та посадових осіб залізниці доконало її вщент. На прохання виділити їй якісь додаткові кошти начальник Київської дистанції енергопостачання відповів: тобі треба визначитися, що тобі треба, гроші або чоловік. Це вже не моральна шкода, а підлість.

Щодо моральної шкоди. Чоловік для неї був - все. Їхня сім'я була еталоном щастя, вони любили один одного і ніколи не сварилися з чоловіком, тому неможливо передати всю біль і горе, яке вона перенесла з дня смерті чоловіка і зараз відчуває. Її уклад життя, стосунки з людьми і родичами порушені безповоротно. Це страшне душевне страждання, яке потягнуло за собою абсолютний життєвий дискомфорт. Оцінити це не можливо. Але вона вважає, що злочинні дії посадової особи залізниці, внаслідок яких загинув її чоловік, нанесли їй моральну шкоду не менше, як у 1000000 гривень.

Окрім того, вона витратилася на юридичні послуги адвоката у сумі 9000 гривень ( квитанції додаються).

По справі призначалася судово - психологічна експертиза по оцінці компенсації моральної шкоди, яка була проведена за її рахунок. За проведення експертизи нею сплачено 5549 грн.

В перерві судового розгляду даної справи вона хворіла. На лікування, включаючи і санаторно - курортне лікування, на ліки нею було витрачено 3903 грн. 53 коп.

В прохальній частині позову в частині стягнення матеріальної шкоди вона просила суд стягнути з відповідача 4031 гривню.

На сьогодні загальна сума матеріальних збитків нанесених їй відповідачем складає 4031 грн. + 3903 грн.+5549 грн. = 13483 грн.

Представник відповідача уточнені позовні вимоги не визнає з наступних підстав. В судовому засіданні 31 травня 2012 року позивачкою надано заяву про збільшення позовних вимог на суму нанесених матеріальних збитків 4031 грн. + 3903 грн. + 5549 грн. = 13483 грн., з них 4031 грн. + 3903 грн. - витрати на лікування та санаторно-курортне оздоровлення, 5549 грн. - вартість судово-психологічної експертизи. Заперечують щодо зазначених вимог з наступних підстав. На підтвердження понесених матеріальних збитків на суму 4031 грн. + 3903 грн. Позивачкою надано касові чеки на придбання медичних препаратів, при аналізі яких встановлено ряд зауважень як щодо заявлених спочатку 4031 грн., так і заявлених додатково 3903 грн. В першому випадку стосовно заявлених 4031 грн. слід зазначити: замість заявленої суми матеріальних збитків 4031 грн. на підтвердження надано чеків на придбання ліків, квитків на поїздку в санаторій, квитанції за харчування в санаторії на загальну суму - 3 297,26 грн., що вже не співпадає з заявленою сумою відшкодування. Позивачем додано чек № 2975 на придбання ПК 6*4 (25) - комбікорм для курей, придбаного в ПАТ Київ-Атлант Україна, м. Кагарлик, магазин №3, вул. Стрілецька, на суму 141,0 грн. 8 чеків на загальну суму 590,0 грн. не мають назви медичного препарату, тому незрозуміло, для чого застосовувались ці ліки. Надано два товарних чеків Аптеки № 1 ФОП ОСОБА_18, які оформлені з порушенням вимог законодавства до оформлення таких товарних чеків, а саме: не містять кількості та вартості за одиницю придбаного товару. Відсутні підстави для проведення відшкодування придбання таких ліків як протизастудні (яких більшість), ліки від менопаузи. Позивач скаржиться в позовній заяві на хворобу шлунку, проте додані чеки, в основному, містять найменування протизастудних медичних препаратів. Не підтверджено належність цих чеків саме позивачці. В позовній заяві позивач зазначає, що їй «виписувалось багато ліків, після яких у неї виникла хвороба шлунку», проте рецептів на придбання ліків не додає. В заявлених додатково 3903 грн., на підтвердження яких позивачкою також надаються чеки на придбання ліків на суму виявлені також зауваження, а саме: фактично надано чеків на суму 3898 грн. замість заявлених 3903 грн. Назви медичних препаратів, придбаних позивачкою, не зазначені в медичній карті як рекомендовані лікарями для лікування, що ставить під сумнів необхідність та доцільність вживання такої кількості ліків. Позивачкою не надано жодного лікарняного, що свідчить про те, що стан здоров'я дозволяв їй працювати. Надано позивачкою 5 чеків на придбання аналгетиків жарознижуючих, дата придбання з 04.05.12 по 16.05.12 на загальну суму 679,3 грн. Приймались жарознижуючі ліки 12 днів. Проте, запис лікаря про призначення цих ліків в копії медичної карти позивачки - відсутній, запис про видачу лікарняного також відсутній. 1 чек на суму 182,40 грн. (медикамент Дона), з аптеки ФОП ОСОБА_18 - без номера, оформлений з порушенням, не співпадає сума цифрами і прописом, тощо. Надана копія медичної карти Позивачки не підтверджує того, саме ці медичні препарати призначались позивачці для лікування, як і не підтверджують належність цих чеків саме позивачці. Не всі чеки містять назву препарату, що ставить під сумнів необхідність та доцільність вживання того чи іншого препарату. В судовому засіданні позивачка надає копію медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3, проте цей факт не усуває ряд запитань стосовно наданих касових чеків на придбання ліків, оскільки: надана копії медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 датуються кінцем 2010 року, відповідно не виключається той факт, що з цих же причин позивачка могла звертатись і раніше. Немає доказів того, що копії аркушів медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_6 робились не вибірково; відсутні рецепти на придбання ліків, а ті, що все таки наявні в медичній карті хворої рекомендовані ліки - не співпадають по датам призначення і придбання, по найменуванням придбаних ліків, що також свідчить про те, що позивачка займалась або ж самолікуванням, або чеки просто збирала; відсутні записи про надання лікарняних, що піддає сумніву важкий хворобливий стан позивачки; в записах медичної карти позивачки відсутній причинно-наслідковий зв'язок між смертю чоловіка позивачки та зверненнями самої позивачки до лікарів. Тому, вважають, що підстави для відшкодування матеріальної шкоди на придбання ліків відсутні. Заперечують щодо заявлених збитків в розмірі вартості судово-психологічної експертизи 5549 грн. Згідно ст. 86 ЦПК України кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Ця позиція підтверджується роз'ясненням абз.2 п.20 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.1997 № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», відповідно до якої при вирішенні питання про оплату праці експертів судам слід мати на увазі, що оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання. Стаття 145 ЦПК України визначає підстави, коли призначення експертизи є обов'язковим, зокрема: клопотання подане обома сторонами; за клопотанням однієї із сторін, коли необхідно встановити: характер і ступінь ушкодження здоров'я; психічний стан особи; вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати. Отже, проведення судово-психологічної експертизи не є обов'язковим в даному випадку та має проводитись за кошти позивача. ДТГО «Південно-Західна залізниця»клопотання про проведення експертизи не заявляла, тому вимоги позивача про стягнення з Відповідача коштів в сумі 5 549,0 грн. на відшкодування проведеної судово-психологічної експертизи ОСОБА_3 вона заперечує, та вважає такими, що не підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, просить суд в позові відмовити повністю.

Третя особа та його представник уточнені позовні вимоги позивача не визнають повністю з наступних підставах. В позовній заяві позивач ОСОБА_3 перекручує факти про те, що кримінальна за фактом нещасного випадку на виробництві в наслідок чого загинув її чоловік - електромеханік ОСОБА_5 порушувалась двічі та те, що суд визнав його - ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину. Проте, в дійсності кримінальна справа порушувалась один раз, чого проводилося досудове слідство та справа була передана до суду. Суд на підставі Закону України «Про амністію в 2011 році», виніс постанову про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та провадження у справі закрив, причому у самому Законі «Про амністію в 2011 році»не передбачено визнання підсудним своєї вини чи визнання особи, яка підпадає під дію цього закону винною, судом. Тому суд виніс постанову про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4, виключно в межах закону. На підтвердження перекручених фактів, позивач не надала суду жодного підтверджуючого документу. Не підтверджено й інші факти, про які позивач написала в своїй позовній заяві, а саме: нібито членів бригади викликали в Київ в Управління «Південно-Західної залізниці», де наказували брехати на слідстві та в суді, інакше звільнять з роботи. Нічим не підтверджено факт, що на позивачку нібито кричав слідчий «що я ніхто навіть не потерпіла». По кримінальній справі позивач ОСОБА_3 визнана потерпілою у відповідності до закону, все це є власними емоціями та вигадками позивача ОСОБА_3 До позовної заяви позивача ОСОБА_3 прикладено довідку банку про борг по іпотеці станом на 2009 р. в сумі 12952 доларів США та договір поруки за 2005 р., тому це викликає великий сумнів в тому, що станом на 2012 р. існує цей борг. Південно-Західною залізницею в 1987 році сім'ї ОСОБА_3 була надана кімнатна квартира в м. Кагарлик, де на сьогодні мешкає позивачка. Державним територіально - галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця»з моменту загибелі ОСОБА_5 було відшкодовано та виплачено позивачу ОСОБА_3 грошові кошти в сумі - 60 578 грн. 75коп. Управлінням виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Києві були також виплачені позивачу ОСОБА_3 страхові грошові кошти. ОСОБА_3 в 2011 році придбано власний автомобіль CHEVROLET AVEO н.з. НОМЕР_1, що підтверджується довідкою Кагарлицького РЕВ ДАІ від 27.12.2011р. за № 1968, тому враховуючи викладена просять відмовити у позовних вимогах ОСОБА_3 в повному обсязі.

Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне уточнені позовні позивача задовольнити частково.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5, працюючи старшим електромеханіком району контактної мережі Київської дистанції електропостачання Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця» при виконанні робіт в аварійному порядку по заміні запобіжників попав під дію неробочої, наведеної напруги, втративши свідомість впав головою вниз з 3,5 метрової висоти, був смертельно травмований, тобто внаслідок ненадійно встановленого заземлення на шлейфи КТППО та недостатнього контролю зі сторони керівника робіт за встановленням та наглядом за постійним перебуванням заземлення на робочому місці, а тому відповідач Державне територіальне галузеве об'єднання «Південно -Західна залізниця» має нести відповідальність за дії або бездіяльність її працівником, які призвели до нещасного випадку на виробництві.

Згідно копії свідоцтва про шлюб позивач ОСОБА_3 з 13.09.1981 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі з покійним ОСОБА_5 (а.с.99).

Відповідно акту № 1 нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, ІНФОРМАЦІЯ_1 19 год. 30 хв. на 96 км. перегону Миронівка - Галине на підприємстві під час виконання робіт по заміні запобіжників, стався нещасний випадок з електромеханіком ОСОБА_5, внаслідок якого останній загинув.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 охарактеризували потерпілого ОСОБА_5 та про події того дня.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив факт утворення двох різних актів про нещасний випадок на виробництві, про їхню різницю та про події, які ним були встановлені при складанні даних актів.

Постановою Кагарлицького районного суду Київської області від 14.09.2011 року, відносно ОСОБА_4, який звинувачувався у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст. 272 КК України, на підставі ст. ст.. 1 п.«е», 6 Закону України «Про амністію в 20011 році» від 08.07.2011 р. № 3680-VІ , було звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" від 01.01.96 р., амністія є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів. Таким чином, виходячи із змісту вказаної статті, застосування амністії передбачає наявність вини особи в інкримінованому їй злочині і є не реабілітуючою підставою при звільненні від кримінальної відповідальності.

З цієї ж постанови вбачається, що потерпілим від злочинних дій третьої особи ОСОБА_4, які мали місце ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3, яка була визнана потерпілою.

Тобто, судом було встановлено, що кримінальна справа стосовно ОСОБА_4 за ч.2 ст.172 КК України була закрита з нереабілітуючих підстав.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

При тлумаченні наведеної норми закону, суд приходить до висновку, що преюдиційність обставин ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. На думку суду, суб'єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини, а об'єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи вироком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Таким чином, з ч. 1 ст. 44 КК України прямо випливає, що при звільненні особи від кримінальної відповідальності, слід вважати, що вона вчинила злочин, тобто винна у його вчиненні. Без наявності вини особи у вчиненні злочину, її неможна звільнити від кримінальної відповідальності, а якщо особа звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 44 КК України, то вона винна у вчиненні злочину.

Приймаючи до уваги положення ч. 8 ст. 8 ЦПК України про аналогію закону, а також вищенаведені обставини щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне застосувати у даному випадку дію ч. 4 ст. 61 ЦПК України щодо преюдиційності вищенаведеної постанови.

Тому суд на підставі вищевикладеного приходить до впевненості про доведеність вини ОСОБА_4 в тому, що 23.07.2009 о 19 год. 30 хв. на 96 км. перегону Миронівка - Галине бригадою в складі керівника робіт начальника району контактної мережі ЕЧК-35 ОСОБА_4 та членів бригади: старшого електромеханіка ОСОБА_5, електромонтерів ОСОБА_11 та ОСОБА_12, машиніста мотовозу АДВ-199 ОСОБА_13 були виявлені перегорілі запобіжники КТППО сигнальної точки 5/6. Керівник робіт за розпорядженням № 8 ОСОБА_4 повідомив енергодиспетчера ОСОБА_14 про пошкодження запобіжників, неможливість їх заміни без зняття напруги дав аварійну заявку на зняття напруги та заміну запобіжників. Після отримання від енергодиспетчера наказу № 559 на виконання робіт по заміні запобіжників, перевірки відсутності напруги електромонтером ОСОБА_11, встановлення ним заземлюючих штанг на лінію та замикання закоротки в клемний ящик, ОСОБА_4, як керівник робіт, допустив ОСОБА_5 до виконання робіт по заміні запобіжників, і фактично був спостерігачем при виконанні цих робіт. Роботи виконувались на висоті 3,5 м із застосуванням приставної драбини. ОСОБА_5 поміняв один запобіжник, після чого звільнив систему кріплення запобіжного поясу до опори, почав пересуватися по конструктивних елементах опори та КТППО для заміни другого запобіжника. Замінивши один із запобіжників ОСОБА_5 хотів почати проводити заміну іншого. Під час демонтажу запобіжника ОСОБА_5 втратив стійкість та рівновагу, не виключено від ураження струмом, а при відсутності засобів для спирання та не застосування засобів захисту від падіння людини, впав з висоти більше 3,5 метрів головою вниз, отримавши смертельне травмування.

Завідувачем Кагарлицького відділення СМЕ ОСОБА_15 24.07.2009 визначена послідовність паталогічних процесів (станів), які призвели до смерті потерпілого ОСОБА_5: «І. Хвороба (паталогічні стани), що призвела до смерті: а) спінальний шок; б) ушкодження грудного відділу спинного мозку; в) закритий перелом грудного відділу хребта. II. Інші суттєві стани (конкуруючі, поєднані, фонові), які сприяли смерті, але не пов'язані із захворюванням чи його ускладненням, яке безпосередньо є причиною смерті...». Встановлена причина смерті: «закритий перелом грудного відділу хребта з ушкодженням спинного мозку».

Згідно висновку судової комплексної електротехнічної та в галузі праці і безпеки життєдіяльності експертизи № 10523/10524/131 від 13.07.2011 року на потерпілого ОСОБА_5 на момент його падіння з висоти під час проведення робіт по заміні запобіжників на КТППО сигнальної точки 5/6 перегону Галине - Миронівна діяв небезпечний фактор у вигляді перепаду висот понад 1,3 м, який до початку його падіння мав місце на відстані менше 2 м від працюючого; на потерпілого ОСОБА_5 до моменту його падіння з висоти 3,5 метри під час проведення робіт по заміні запобіжників на КТППО сигнальної точки 5/6 перегону Галине - Миронівна міг діяти небезпечний фактор у вигляді потенціалу певного рівня, відмінний від потенціалу землі (напруга по відношенню до землі), який міг з'явитися на шлеймах КТППО.

Дії (бездіяльність) ОСОБА_4 при організації та проведенні вищевказаних робіт не відповідали вимогам нормативно-правих актів з охорони праці, а саме: п. 3.2.7 НПАОП 40.1-1.21-98 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, п. 1.5 НПАОП 0.00-1.15-07. Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, що виразилось у не передбаченні способів безпечного переходу працюючого (ОСОБА_5) на висоті з одного робочого місця на інше та незабезпечення ОСОБА_5 необхідними в даних умовах засобами захисту від падіння з висоти (запобіжним поясом з двома тросами або страхувальним канатом). Невиконання ОСОБА_4 вищевказаних вимог нормативних документів знаходяться у причинному зв'язку з нещасним випадком з ОСОБА_5

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію у 2011 році» амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Щодо матеріального шкоди, то суд приходить до такого висновку.

Відповідно до фіскальних чеків, наданих позивачем ОСОБА_3, нею на лікування витрачено 7934 грн. Разом з тим, для визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди судом не можуть бути взяті до уваги витрачені позивачем ОСОБА_3 кошти на суму 7 396 грн. 05 коп., а саме: замість заявленої суми матеріальних збитків 4031 грн. на підтвердження надано чеків на придбання ліків, квитків на поїздку в санаторій, квитанції за харчування в санаторії на загальну суму - 3 297,26 грн., що не співпадає із заявленою сумою відшкодування. На 4-х чеках з аптеки ФОП ОСОБА_19 внизу є примітка - «недійсний»; не мають назви ліків, що купуються - на загальну суму 191,50 грн. Позивачем додано чек № 2975 на придбання ПК 6*4 (25) - комбікорм для курей, придбаного в ПАТ Київ-Атлант Україна, м. Кагарлик, магазин №3, вул. Стрілецька, на суму 141,0 грн.; 8 чеків на загальну суму 590,0 грн. не мають назви медичного препарату, тому незрозуміло, для чого застосовувались ці ліки. Надано два товарних чеків з Аптеки № 1 ФОП ОСОБА_18, які оформлені з порушенням вимог законодавства до оформлення таких товарних чеків, а саме -не містять кількості та вартості за одиницю придбаного товару. Відсутні підстави для проведення відшкодування придбання таких ліків як протизастудні, ліки від менопаузи, оскільки відсутні рецепти на їх придбання.

У заявлених додатково матеріальних збитків на суму 3903 грн., на підтвердження яких позивачем також надаються чеки на придбання ліків, а саме: фактично надано чеків на суму 3898 грн. замість заявлених 3903 грн. Назви медичних препаратів, придбаних позивачем, не зазначені в медичній карті як рекомендовані лікарями для лікування, що ставить під сумнів необхідність та доцільність вживання такої кількості ліків. Позивачем не надано жодного лікарняного листа. Надано позивачем 5 чеків на придбання аналгетиків жарознижуючих, дата придбання з 04.05.12 по 16.05.12 на загальну суму 679,30 грн. Приймались жарознижуючі ліки 12 днів. Проте, запис лікаря про призначення цих ліків в копії медичної карти позивача - відсутній, запис про видачу лікарняного також відсутній. 1 чек на суму 182,40 грн. (медикамент Дона), з аптеки ФОП ОСОБА_18 - без номера, не співпадає сума цифрами і прописом. Не всі чеки містять назву препарату, що ставить під сумнів необхідність та доцільність вживання того чи іншого препарату. Щодо витрат за путівку в сумі 1499 грн. 40 коп., то в копії медичної картки амбулаторного хворого відсутні записи з приводу якої хвороби позивач перебувала на лікуванні, та чи дійсно перебувала ОСОБА_3 на лікуванні і яким чином воно пов'язане з неправомірними діями третьої особи. Щодо білетів на суму 198 грн. 03 коп. з Києва на Львів та з Львову на Київ, то не зрозуміло що означають вказані витрати, і яким чином воно пов'язане з неправомірними діями третьої особи. Квитанція за харчування та відновлення на суму 350 грн. 00 коп. з Науково -практичного об'єднання «Реабілітація», не зрозуміло що означають вказані витрати, і яким чином воно пов'язане з неправомірними діями третьої особи.

Підсумовуючи, з даних чеків не вбачається, що вони видані в результаті придбання ліків, які були прописані позивачу для лікування у зв'язку з злочинними діями третьої особи. Тому вони не можуть бути прийняті судом до уваги як докази придбання ліків, які були прописані позивачу для лікування у зв'язку з протиправними діями третьої особи.

Відповідно до ст. ст.. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди у зв'язку з протиправними діями третьої особи, які підлягають стягненню з відповідача на загальну суму 537 грн. 95 коп., що було підтверджено відповідними письмовими доказами, дослідженими судом, тому ця сума завданої матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 Решта розміру матеріальної шкоди, заявленої позивачем ОСОБА_3 не доведена, у зв'язку з чим нею не виконані вимоги ст.ст. 10, 60 ЦПК України, а її позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо моральної шкоди, то суд приходить до такого висновку

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Згідно Рішення КСУ України від 08.10.2008 року №20-рп/2008, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, спричиненої при виконанні трудових обов'язків, полягає на підприємства заподіявши таку шкоду, зазначена норма також зазначена у вимогах ст.. 237-1 КЗпП України та ст.. 1167 ЦК України.

Стаття 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Таким чином, відповідальність за заподіяння моральної шкоди перед позивачем несе Державне територіальне галузеве об'єднання «Південно -Західна залізниця», в якому працював ОСОБА_5

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 17-1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»з наступними змінами та доповненнями виходячи з правил статей 4, 5 ЦПК і статей 28,49, 50 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК) потерпілий, тобто особа, якій злочином заподіяно моральну шкоду (внаслідок посягання на здоров'я, честь, гідність, знищення майна, позбавлення годувальника тощо), має право пред'явити позов про її відшкодування у кримінальному процесі або в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а також вимогами ч.3 ст.23 ЦК України, відповідно до яких розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 22 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Згідно судово -психологічної експертизи № 13338/11-32 від 20.04.2012 року, яка була призначена за клопотанням позивача, було встановлено, що з матеріалів, наданих для дослідження, випливає, що події, які відомі по справі за позовом ОСОБА_3 (загибель її чоловіка внаслідок дій робітника Державного територіального галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», поза волевиявлення позивачки призвели до виражених негативних змін у її житті, а саме: внаслідок втрати близької людини (чоловіка) були порушені її емоційно значущі зв'язки з життям; життєдіяльність позивачки дестабілізувалася на біологічному (стан здоров'я), психологічному (переживання горя втрати), та матеріальному рівні (залежне фінансове становище); виникли надлишкові перешкоди у вигляді актуальної життєвої проблемної ситуації, яка є перепоною для актуалізації особистісного потенціалу та вимагає утворення вторинних, життєво необхідних, механізмів адаптації задля пристосування до наявних умов (певна фінансова обмеженість життєдіяльності, необхідність лікування, вимушене залучення у захист власних прав) та закономірно супроводжуючих цей стан психологічно руйнівних почуттів власної фізичної, особистісної та соціальної повноцінності; для близьких позивачки (тобто для її рідних доньок) виникає гостра стресова ситуація (раптова смерть рідного батька), яка утворилася поза їх волевиявлення та призводить до необхідності подолання у подальшому закономірно негативного емоційного стану.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_17 підтвердила зроблений нею висновок судово - психологічної експертизи № 13338/11-32 від 20.04.2012 року.

За таких умов, особливості ситуації, що сталася у житті позивачки ОСОБА_3 (смерть чоловіка), та життєві обставини, в яких опинилися її рідні доньки (приймаючи до уваги роль загиблого ОСОБА_5 у фінансовій підтримці їх життя), визначають її як таку, що спричиняє потужну психологічну травму, викликаючи психологічно руйнівні переживання та причиняючи страждання.

Тому був зроблений висновок, що позивачці ОСОБА_3 були нанесені моральні страждання робітником Державного територіального галузевого об'єднана «Південно-Західна залізниця», внаслідок злочинних дій якого загинув її чоловік - ОСОБА_5. Конкретний розмір заподіяної моральної шкоди позивачці ОСОБА_3 може становити 864 МЗП, розмір яки приймається рівним розміру мінімальній заробітній платі в Україні, прийнятій на момент винесення судом рішення.

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах по відшкодуванню моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.1995р. під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру унаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу завданих позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідачів та інших обставин.

В результаті смерті ОСОБА_5 було змінено звичайний устрій життя його дружини, позивачки у справі ОСОБА_3, що безумовно привело до її моральних страждань, які продовжуються і дотепер, та які має відшкодувати роботодавець - Державне територіальне галузеве об'єднання «Південно -Західна залізниця».

З огляду вищезазначеного, суд вважає доведеним, що позивачу було заподіяно моральну шкоду, оскільки в результаті злочинних дій третьої особи, яка перебуває у трудових відносинах у відповідача позивач переніс душевні страждання, стрес, побутові незручності, був порушений звичайний режим її життя. Однак, суд вважає заявлену суму завищеною і з урахуванням характеру і тривалістю моральних страждань позивача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає необхідним в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, стягнути з відповідача 200 000 грн. В іншій частині вимог відмовити.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції України особа має конституційне право на захист будь-якими незабороненими законом засобами. Згідно зі ст.27 ЦПК України особа має право на отримання правової допомоги.

Офіційне тлумачення поняття „ правова допомога " було дане у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі №1-23/2009 (справа про правову допомогу). Відповідно до п.3.2 цього Рішення правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Згідно ст. ст. 49, 52 КПК України потерпілий під час розгляду кримінальної справи може мати представника, яким може бути адвокат. Представник потерпілого користується процесуальними правами потерпілого.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992 року №2887-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. У разі участі адвоката у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці адвоката здійснюється за рахунок держави в порядку, встановленому КМ України. Порядок призначення адвоката для надання юридичної допомоги громадянам визначається кримінально-процесуальним законодавством. Одним із видів адвокатської діяльності згідно ст. 5 Закону України "Про адвокатуру" є здійснення представництва в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами.

Відповідно до вимог статей 12, 56, 84, 88 ЦПК України витрати на правову допомогу - це витрати сторін, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги фахівця у галузі права і за законом має право надання правової допомоги. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підтвердження своїх вимог позивачі не надали договори про надання такої правової допомоги, які б містили дані про вид правової допомоги, що надається, розмір та порядок її оплати.

Окрім того, щодо оплати послуг представника потерпілої ОСОБА_3 у кримінальній справі слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 91 КПК України до судових витрат у кримінальному судочинстві не відносяться витрати на послуги адвоката -представника потерпілої (цивільного позивача).

Процесуальне становище особи, яка надає правову допомогу, її права і порядок вступу у процес визначені ст.56 ЦПК. Зазначені особи відносяться до інших учасників процесу.

Представник особи, яка бере участь у розгляді справи за дорученням або за договором (ордером), має процесуальний статус саме представника цієї особи, що передбачено ст.ст. 26,42 ЦПК, відноситься до осіб, які приймають участь у розгляді справи, і не може одночасно мати процесуальний статус особи, яка надає правову допомогу. Стаття 70 ЦПК України не відносить до судових витрат - витрати за послуги представника у суді.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Дані про те, що ОСОБА_1 був допущений до участі в розгляді справи як особа, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду, відсутні.

Представництво інтересів ОСОБА_3 здійснювалось ним згідно довіреності (т. 1 а. с. 130).

Стосовно витрат на правову допомогу, то відповідно до ст.. 84 ЦК України -це витрати сторони, що вона понесла у зв'язку із оплатою допомоги адвоката. Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю сторін. На підтвердження цієї обставини суду слід надати договір про надання правової допомоги та документ, що свідчить про оплату гонорару. Це можуть бути квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати. У постанові від 01 жовтня 2002 року у справі № 30/63 Верховний Суд України звертає увагу на те, що судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Витрати на правову допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася стороні тою особою, яка одержала за це плату. Оскільки в матеріалам справи відсутня угода про надання правової допомоги, а є лише квитанція, тому витрати позивача ОСОБА_3 в сумі 4500 грн. не відлягають до відшкодування з відповідача, а тому в даній вимозі суд відмовляє.

Щодо витрат по квитанції № 260 від 07.09.2010 року про ведення кримінальної справи та представництво в суді з боку потерпілої у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 172 КК україни, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч.1 ст 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач не має права на відшкодування витрат, понесених у зв'язку з участю у розгляді справи її представника, оскільки Цивільний процесуальний Кодекс України не відносить їх до витрат на правову допомогу.

Стаття 79 ЦПК України не відносить до судових витрат витрати за послуги представника в суді, тому вони не підлягають розподілу між сторонами відповідно до положень статей 88,89 ЦПК України.

Відповідно ст. 12 Закону України „Про адвокатуру" оплата труда адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином або юридичною особою і адвокатським об'єднанням або адвокатом. У даній цивільній справі відсутні такі договори, а лише є дві квитанції.

Тому, суд робить висновок про відсутність правових підстав стягувати з відповідача витрати за ведення кримінальної справи та представництво в суді з боку потерпілої як на правову допомогу з відповідача Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця»- на користь позивача.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення уточнених позовних вимог ОСОБА_3 і на її користь підлягає стягненню завдана їй матеріальна та моральна шкода в сумі 200 537 грн. 95 коп., з них - 537 грн. 95 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Стосовно витрат за проведену експертизу, то в цій частині вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі, оскільки в матеріалах цивільної справи знаходиться квитанція на 5499 грн. за експертизу, тому суд стягує з відповідача на користь позивача вартість за проведення експертизи призначеної судом в розмірі 5499 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі 2005 грн. 38 коп., оскільки позов задоволено частково.

На підставі викладеного та керуючись ст.. 23 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_3 до Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця»на користь ОСОБА_3 537 грн. 95 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 200 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 200 537 (двісті тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 95 коп.

Стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця»на користь ОСОБА_3 витрати за проведення судово -психологічної експертизи в сумі 5499 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп.

В решті уточнених позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Державного територіального галузевого об'єднання «Південно -Західна залізниця» на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ -37341907, банк -ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 2005 (дві тисячі п'ять) грн. 38 коп.

Рішення набирає чинності відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко