Постанова № 25535832, 06.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 5023/2110/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Лакіза В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Власенко С.М.

за участю представників сторін:

позивача- представник Скрипка К.О. за довіреністю № 04 вд 17.07.2012 р.,

відповідача- представник Власенко О.О. за довіреністю № 06-1/990 від 24.04.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис», м.Харків, (вх.2188Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2012 р. по справі № 5023/2110/12,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Гравіті -Мешин», м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис», м.Харків,

про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У судовому засіданні 18 липня 2012 року оголошено перерву до 01.08.2012 року до 9-30 год.

10.05.2012 року до господарського суду Харківської області звернулося ТОВ фірма «Гравіті-Мешин» з позовною заявою до ПАТ «Акціонерний комерційний Банк «Базис», в якій просив розірвати договір банківського рахунку ТОВ фірми «Гравіті-Мешин», м. Харків, № 27970 від 05.06.2006 року та зобов'язати ПАТ «АКБ «Базис» перерахувати грошові кошти в сумі 138 215, 52 грн з рахунку ТОВ фірми «Гравіті-Мешин» № 26006279700010 на поточний рахунок ТОВ фірми «Гравіті -Мешин» № 260020018766 в АТ «Регіон-Банк» в м. Харкові, МФО 351254 шляхом грошового переказу за платіжним дорученням № 03 від 04.05.2012 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2012 р. у справі № 5023/2110/12 (суддя Аріт К.В.) у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Позов задоволено повністю. Розірвано договір банківського рахунку № 27970 від 05.06.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Гравіті-Мешин» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Базис». Зобов'язано ПАТ «АКБ «Базис» перерахувати грошові кошти в сумі 138215,52 грн з рахунку №26006279700010 ТОВ фірми «Гравіті-Мешин» на поточний рахунок №260020018766 в АТ «Регіон-Банк» в м. Харкові, МФО 4351254 ТОВ фірми «Гравіті-Мешин» шляхом грошового переказу за платіжним дорученням № 03 від 04.05.2012 року. Стягнуто з ПАТ «АКБ «Базис» на користь ТОВ «фірми «Гравіті-Мешин» судовий збір у розмірі 1073,00 грн. Повернуто судовий збір у розмірі 21,00 грн, перерахований згідно платіжного доручення № 01 від 10.05.2012 року до державного бюджету України, ТОВ фірмі «Гравіті-Мешин».

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2012р. у справі № 5023/2110/12 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не було враховано той факт, що згідно до постанови Правління Національного банку України від 20.04.2012 року № 168 у ПАТ «АКБ «Базис» призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців з 23.04.2012 року по 23.10.2012 року та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.2012 р. до 23.07.2012 року. Оголошення про призначення тимчасової адміністрації в ПАТ АКБ «Базис» було розміщено на офіційному сайті Національного банку України 20.04.2012 року відповідно до вимог частини 2 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність». 18.05.2012 року ( в момент дії мораторію) відповідачем позивачу сформовано повідомлення про невиконання розрахункового документа, відповідно до якого банк у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку не виконав розрахунковий документ № 03 від 16.05.2012 року та узяв його для обліковування за позабалансовим рахунком № 9804 18.05.2012 року.

Не погоджується апелянт і з висновком господарського суду, що дія мораторію, запровадженого Національним банком України, не поширюється на грошові кошти, які містяться на рахунку ТОВ фірма «Гравіті-Мешин», оскільки він не є кредитором, а є його клієнтом, оскільки 05.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 27970, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок та взяв на себе зобов'язання здійснювати його розрахунково - касове обслуговування, зокрема, виконувати розпорядження про перерахування відповідних сум з рахунку, на вказані зобов'язання розповсюджуються положення розділу 1 (Загальні положення про зобов'язання) глави 47 (поняття зобов'язання, сторони у зобов'язанні) Цивільного кодексу України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2012 року по справі №5023/2110/2 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу позивач посилається на те, що відповідачем не доведено факту прийняття Національним банком України рішення щодо призначення тимчасової адміністрації в ПАТ «Базис», введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та заборону проводити будь - які перерахування коштів, оскільки прес-реліз з Інтернету, на думку позивача, не є належним доказом. Також банком не надано підтверджень реєстрації постанови НБУ від 20.04.2012 року № 168 в Міністерстві юстиції України. У порушення умов договору та вимог діючого законодавства банком не здійснено операції за надісланими платіжними дорученнями та не виконано вимоги пункту 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України № 492 від 123.11.2003 року, щодо закриття поточного рахунку за бажанням клієнта. Окрім того, позивач вважає, що тимчасовий адміністратор має повне право розірвати спірний договір та закрити поточний рахунок клієнта.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального

права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 05.06.2006 року між АКБ «Базис» та ТОВ «Гравіті-Мешин» укладено договір банківського рахунку № 27970 зі змінами від 22.06.2009 року, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26006279700010 для зберігання грошей і здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України, а клієнт здійснює оплату наданих банком послуг у розмірі, строки та в порядку, передбаченому цим договором та додатками до нього.

Пунктом 1.1 цього договору передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок в українській гривні у відповідності до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах (із змінами та доповненнями), затвердженою постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року, та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Пунктом 2.2.1 договору встановлено, що банк має право використовувати кошти клієнта, які знаходяться на його рахунку, при цьому, гарантуючи їх наявність і проведення розрахунково-касового обслуговування, відповідно до чинного законодавства та нормативних актів НБУ.

Згідно з пунктом 2.4.1 договору клієнт зобов'язаний виконувати умови цього договору, додержуватись вимог чинного законодавства та нормативних актів Національного банку України з питань здійснення розрахунково-касових операцій та надання звітності.

Згідно з пунктом 8.1 договору відкриття, закриття та переоформлення рахунку здійснюється на підставах та в порядку, встановлених цим договором, чинним законодавством України та нормативними актами Національного банку України.

Пунктом 8.5 договору встановлено, що закриття та зміна рахунку здійснюється на підставах, передбачених договором, діючим законодавством та нормативними актами Національного банку України.

Згідно пункту 9.2 заключних положень договору в усьому, що не передбачено цим договором, банк та клієнт керуються діючим законодавством України.

У разі прийняття законодавчих актів або нормативних актів ( в т.ч. нормативних актів НБУ), які змінюють або відміняють положення, вказані в цьому договорі, то сторони мають керуватися в такому випадку нормами законодавчих та нормативних актів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вважає, що відповідачем були порушені умови вищевказаного договору, оскільки йому відмовлено в перерахуванні грошових коштів у розмірі 137 000,00 грн з рахунку №26006279700010 за платіжним дорученням № 01 від 19.04.2012 року та видане відповідне повідомлення про невиконання платіжного доручення у зв'язку із відсутністю коштів на кореспондентському рахунку. На його думку, відповідачем порушені зобов'язання за договором та безпідставно відмовлено у перерахуванні коштів, оскільки у нього на поточному рахунку обліковувалось достатньо коштів для здійснення вищевказаного переказу у зв'язку з чим 03.05.2012 року позивачем направлено лист № 10 про розірвання договору та платіжне доручення № 03 від 04.05.2012 року на перерахування залишку коштів у розмірі 138 215,52 грн. на рахунок, який відкритий у іншому банку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на норми статей 626, 1066, 1075 Цивільного кодексу України зазначив, що позивач скористався наданим йому законом та умовами договору правом, надіславши вимогу про розірвання договору у зв'язку з невиконанням банком своїх зобов'язань та перерахування решти коштів на інший рахунок позивача та заяву про закриття поточного рахунку. Зазначені вимоги позивача банком не виконані, що суд вважає порушенням умов пунктів 1.1, 2.2.1, 2.3.1, 2.3.4., 6.1, 6.3, 7.2, 8.1 договору та приписів статей 1066-1068 Цивільного кодексу України.

Також судом встановлено, що позивач є клієнтом банку, а не його кредитором, що мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, з посиланням на статті 2, ч.2 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Колегія суддів вважає помилковим такі висновки суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, постановою Правління Національного банку України від 20.04.2012 року № 168 у ПАТ «АКБ «Базис» призначена тимчасова адміністрація строком на шість місяців з 23.04.2012 року до 23.10.2012 року та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23.04.2012 року до 23.07.2012 року. Оголошення про призначення тимчасової адміністрації в ПАТ «АКБ «Базис» розміщено на офіційному сайті Національного банку України 20.04.2012 року та надруковано в газеті «Урядовий кур'єр» № 74 від 24.04.2012 року відповідно до вимог частини 2 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Тому з моменту опублікування оголошення відомості про призначення тимчасової адміністрації та уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів вважаються загальновідомими.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Відповідно до частини 1,3 та 4 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.

Протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України та не нараховуються фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Відповідно до пункту 2 статті 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів на його рахунках уповноваженими органами держаної влади.

Матеріали справи свідчать про те, що 18.05.2012 року ( в момент дії мораторію) відповідачем позивачу було сформоване повідомлення про невиконання розрахункового документа, відповідно до якого банк у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, не виконав розрахунковий документ № 03 від 16.05.2012 року та узяв його для обліковування за по балансовим рахунком №9804 18.05.2012 року.

Відповідно до приписів п.7.1.3 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Пунктом 11.2 статті 11 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в Національному банку України.

Згідно до підпункту 1 пункту 27.1 та пункту 27.2 статті 27 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів» міжбанківський переказ здійснюється шляхом проведення суми переказу через кореспондентські рахунки, що відкриваються банками в Національному банку України.

Банки здійснюють переказ з кореспондентських рахунків інших банків - своїх клієнтів у межах залишку коштів на цих рахунках, крім випадків надання обслуговуючим банком кредиту банку - клієнту.

У разі недостатності на рахунку клієнта коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку клієнта, на рахунок отримувача.

Відповідно до пункту 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: «немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку»; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

За таких обставин, оскільки у відповідача на кореспондентському рахунку не було коштів, необхідних для виконання розрахункового документа позивача, відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством України. Грошові кошти у розмірі 138 215,52 грн. продовжують залишатися на рахунку позивача.

Колегія суддів вважає, що посилання місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на те, що дія мораторію, запровадженого Національним банком України не поширюється на грошові кошти, які містяться на рахунку ТОВ фірма «Гравіті -Мешин», оскільки він не є його кредитором, а є його клієнтом спростовуються нормами чинного законодавства. А саме, відповідно до приписів частини 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Таким чином, оскільки 05.06.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку № 27970, відповідно до умов якого відповідач відкрив позивачу поточний рахунок та взяв на себе зобов'язання здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, зокрема, виконувати розпорядження про перерахування відповідних сум з рахунку, на вказані зобов'язання розповсюджуються положення розділу І глави 47 Цивільного кодексу України.

Також, на думку колегії судів, суд першої інстанції необґрунтовано послався на приписи частини 4 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність, оскільки вона містить припис про те, що мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані саме з обслуговуванням господарської діяльності банку, а не при здійсненні господарської діяльності банку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не досліджено правомірність вимоги позивача про припинення договору банківського рахунку, що оскаржуваним рішенням неправомірно розірвано договір банківського рахунку № 27970 від 05.06.2006 року та зобов'язано відповідача перерахувати грошові кошти на рахунок позивача, відкритий в АТ «Регіон-Банк», м. Харків, виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 та 3 статті 1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтову або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно до пункту 20.6 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунку у національній та іноземних валютах № 492 від 12.11.2003 року банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком ( з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо).

Порядок розірвання договору передбачений статтею 188 Господарського кодексу України. За приписами цієї статті пропозиція про розірвання договору повинна виходити від будь-якої із сторін. Дії сторін щодо розірвання договору спрямовані на припинення правовідносин, отже є правочином, який має відповідати загальним положенням цивільного законодавства.

За приписами частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним порушенням є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Призначення у банку тимчасової адміністрації та ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів, яким в силу закону та постанови НБУ на термін дії мораторію зупинено виконання банком зобов'язань перед кредиторами, у тому числі і перед позивачем, унеможливлюють виконання відповідачем платіжних документів позивача, а тому відсутні підстави вважати, що банком допущені порушення закону або договору.

Таким чином, підстави для розірвання договору банківського рахунку № 27970 від 05.06.2006 року відсутні.

У зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентських рахунках банку; введенням Національним баком України згідно постанови Правління Національного банку України від 20.04.2012 року №168 мораторію, банк не має законних підстав для виконання перерахування грошових коштів у сумі 138 215,52 грн з рахунку ТОВ фірми «Гравіті -Мешин» № 26006279700010 на поточний рахунок ТОВ фірми «Гравіті-Мешин» № 260020018766 в АТ «Регіон-Банк» в м. Харкові, МФО 351254, шляхом грошового переказу за платіжним дорученням № 03 від 04.05.2-12 року.

Щодо доводів позивача з посиланням на вимоги статті 58 Закону України «Про Національний банк України» про необхідність проведення державної реєстрації постанови правління Національного банку України про призначення тимчасової адміністрації, колегія суддів вважає їх необґрунтованими за таких підстав.

У відповідності до п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2012 року № 731 зі змінами та доповненнями, на державну реєстрацію не подаються, зокрема, акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм; якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення вищестоящих органів.

У відповідності до вимог статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність Національний банк України зобов'язаний у разі загрози платоспроможності банку призначити тимчасову адміністрацію, яка в силу п.п.1) п.1.2 глави 1 зазначеного Закону застосовується як захід впливу до банків.

Отже, оскільки постанова Правління Національного банку України від 20.04.2012 року № 168 не містить нових правових норм та доводиться до відома тільки відповідача, вона має розпорядчий характер і не являється нормативно-правовим актом, тому не потребує проведення державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням наведеного, враховуючи неповне з'ясування обставин справи, які підлягали встановленню, порушення норм матеріального права, прийняте судом першої інстанції рішення від 14.06.2012 року у справі № 5023/2110/12 підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові повністю, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.1, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерійний банк «Базис» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.06.2012 р. у справі №5023/2110/12 скасувати та прийняти нове .

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

повний текст постанови складено 03.08.2012 р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.