Постанова № 25535679, 31.07.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5004/181/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Сініцина Л.М. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Кнапець М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс" на рішення господарського суду Волинської області від 07.05.12 р. у справі № 5004/181/12

за позовом Приватного підприємства "МІЄР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс"

про стягнення 37419,60 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Святецька І.В., за довіреністю (в судовому засіданні 18.07.2012 року);

відповідача - Іванченко О.О., за довіреністю

Постанова приймається 31.07.2012 року, оскільки у судовому засіданні від 18.07.2012 року оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 31.07.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 07.05.2012 року у справі № 5004/181/12 позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ "Нектар-Плюс" на користь ПП "МІЄР" 37419,60 грн. заборгованості, а також 1609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТзОВ "Нектар-Плюс" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Волинської області від 07.05.2012 року у справі № 5004/181/12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові. При цьому скаржник посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, як на підставу для скасування рішення. Зокрема, суд не надав належної уваги випискам з банківських рахунків відповідача, акту взаємозаліку підписаного представниками сторін та скріпленого печатками.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, відповідного до якого вважає рішення господарського суду Волинської області законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, просив залишити останнє без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, суд встановив наступне.

ПП "МІЄР" поставило ТзОВ "Нектар-Плюс" гофропродукцію на загальну суму 37419,60грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000077 від 27.02.2009 року, підписаною та скріпленою печатками обох сторін.

ПП "МІЄР" надіслало ТзОВ "Нектар-Плюс" претензію (вих. № 27 від 07.11.2011 року) на суму 54999,99 грн. та претензію (вих. № 14 від 31.01.2012 року) на таку ж суму.

Відповідач відповіді на вказані претензії щодо оплати суми боргу відповіді не надав.

20.05.2011 року уповноваженими представниками сторін підписаний акт взаємозаліку на суму 37419,60 грн., скріплений печатками ТзОВ "Нектар-Плюс" та ПП "МІЄР".

Місцевий господарський суд такому доказу по справі належної оцінки не надав, зазначив, що останній подано після розгляду справи по суті та винесення рішення по справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, судом вказані докази не взяті до уваги, однак останні містяться в матеріалах справи, на них стоїть вхідний штемпель господарського суду Волинської області з датою прийняття та вхідним номером, тому в апеляційного господарського суду не має підстав не розглядати надані докази, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, відповідач надав суду видаткові накладні № Н-0621 від 27.04.2011 року на суму 18170,00 грн., № Н-0548 від 14.03.2011 року на суму 10250,00 грн., № Н-0748 від 11.05.2011 року на суму 9000,00 грн.. Всього на суму 37420 грн., згідно яких ТзОВ "Нектар- плюс" поставило, а ПП "МІЄР" отримало паперові відходи на суму 37420,00 грн.

В обґрунтування неможливості надати такі докази суду першої інстанції відповідач зазначив про відсутність бухгалтера на підприємстві та виїмку вказаних документів первинного бухгалтерського обліку податковою міліцією. Зважаючи на вказане, колегія суддів приходить до висновку про необхідність прийняття таких доказів по справі та долучення їх до матеріалів справи.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Також, за приписами ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зарахування можуть містити вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов'язаних, хоч і за різними підставами, осіб. Ця оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов'язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов'язані з виконанням. В силу цього для зарахування достатньо ініціативи однієї сторони. Поряд з цим припущення про можливість зарахування підлягає спростуванню у тому чи іншому випадку стороною, яка отримала заяву про зарахування. Предметом доказування такого спростування буде достатньо обґрунтоване посилання на обставину, яка робить вимогу непридатною до зарахування.

В ст. 602 ЦК України вказані обставини, за яких зарахування зустрічних вимог є недопустимими.

Позивач не заперечив будь яким-чином вказаного акту взаємозаліку, ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду доказів, які підтверджували б наявність обставин, що зазначені в ст. 602 ЦК України не надав. Матеріалами справи також підтверджується відсутність обставин, які перешкоджали б зарахуванню зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність між сторонами договірних зобов'язань, які були б підставою для стягнення оспорюваних сум, оскільки такі зобов'язання, в силу приписів ст. 601 ЦК України, припинились зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Таким чином, місцевим господарським судом належним чином не досліджено доказів по справі та недоведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

З огляду на вищевикладене, рішення господарського суду Волинської області в силу ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс" задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 07.05.2012 року у справі № 5004/181/12 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з Приватного підприємства "МІЄР" (Львівська область, Пустомитівський район, с.Сокільники, вул. Бічна Львівська, 2, код ЄДРПОУ 13823275) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нектар-Плюс" (Волинська область, м.Ковель, вул. Незалежності, 44, код ЄДРПОУ 30739470) 804,75 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду Волинської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Тимошенко О.М.