Рішення № 25535102, 02.08.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.12 Справа № 5021/941/12.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-ГОФРОПАК», м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «САФІТ», м.Суми

про стягнення 13 663 грн. 97 коп.

СУДДЯ СОП'ЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі с/з Молодецька В.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Молчанов Д.В. - директор, Грудзинська М.О., довіреність б/н від 02.07.2012 року

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 13 663 грн. 97 коп. відповідно до договору поставки № 2 від 01.01.2012 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 13 189 грн. 86 коп. - основного боргу, 474 грн. 11 коп. - пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп.

Відповідач подав відзив на позовну заяву № 100 від 12.07.2012 року, в якому просить суд позов задовольнити частково в сумі 11189,86 грн., так як відповідачем дійсно було зроблено замовлення продукції у позивача, що підтверджується рахунком на оплату № 51 від 11.01.2012р. на суму 15189,86 грн., відповідно до якого відповідач частково перерахував оплату на розрахунковий рахунок позивача, а саме: 30.03.2012р. - 2000 грн., 04.05.2012р. - 2000 грн. Також вказав, що незрозумілим є нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені з посиланням на 6.1. договору поставки № 2 від 01.01.2012р., оскільки жодних доказів того, що зазначена поставка товару на суму 15189,86 грн. мала бути здійснена по цьому договору позивачем не надано, посилання на цей договір в первинних документах бухгалтерського обліку не міститься.

Позивач подав заперечення на відзив № 71 від 26.07.2012 року, в якому зазначає, що поставка відбулася на підставі договору № 2 від 01.01.2012 року, в первинних бухгалтерських документах є посилання на договір поставки, тому наполягає на стягненні з відповідача пені в сумі 474 грн. 11 коп., відповідно до умов договору. Крім того, зазначив, що з урахуванням часткової сплати боргу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 189 грн. 86 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні проти суми боргу в розмірі 11 189 грн. 86 коп. не заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив:

На підставі досягнутої домовленості між позивачем та відповідачем, згідно видаткової накладної № 214 від 01.02.2012 року та довіреності № 29 від 01.02.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15 189 грн. 86 коп. З урахуванням часткової сплати відповідачем суми боргу в розмірі 2000 грн. 00 коп. позивач, згідно вимог позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 13 189 грн. 86 коп.

Представник відповідача факт поставки товару не заперечує, проте зазначив, що відповідачем було здійснено 04.05.2012 року часткову сплату боргу у розмірі 2000 грн. 00 коп., тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 11 189 грн. 86 коп.

Позивач в наданих суду запереченнях на відзив вказав, що на час розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар з урахуванням його проплат дійсно становить 11 189 грн. 86 коп.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № 2 від 01.01.2012 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався виготовляти та поставляти відповідачу гофротару, а покупець зобов'язався приймати і своєчасно здійснювати оплату товару на умовах даного договору.

Матеріали справи свідчать, що в видатковій накладній № 214 від 01.02.2012 року, на підставі якої відбулася поставка товару відповідачу, посилання на договір поставки № 2 від 01.01.2012 року відсутнє, зазначено лише «договір поставки».

Суд дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що поставка товару відповідачу відбулася у спрощений спосіб.

Згідно з ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до норм ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого, як встановлено судом, зроблено не було. Тобто, накладна за якою відповідач отримав товар, є самостійною підставою виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Факт заборгованості відповідача в сумі 11 189 грн. 86 коп. підтверджено матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № 214 від 01.02.2012 року.

Відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в зв'язку з чим має заборгованість в сумі 11 189 грн. 86 коп. Представник відповідача проти суми боргу в даному розмірі не заперечує. За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 11 189 грн. 86 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 474 грн. 11 коп. пені за неналежне виконання умов договору № 2 від 01.01.2012 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відмовляє позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 474 грн. 11 коп., оскільки в видатковій накладній № 214 відсутнє посилання на договір поставки № 2 від 01.01.2012 року і не надано доказів, що поставка відбулася саме на виконання умов вищевказаного договору, тому суд приходить до висновку, що між учасниками господарських відносин не було укладено договору умовами якого було б передбачено обов'язок відповідача сплатити пеню у разі прострочки виконання зобов'язань щодо оплати вартості товару.

Таким чином, на час розгляду справи, заборгованість відповідача складає 11189 грн. 86 коп. Відповідач доказів сплати боргу не подав, проти суми боргу у вказаному розмірі не заперечував.

Відповідно до ст. ст. 32 - 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 189 грн. 86 коп. - боргу.

Згідно Закону України «Про судовий збір» та ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 1 318 грн. 07 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сафіт» (40009, м.Суми, вул. Путивльська, 3; код 34744059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСС-ГОФРОПАК» (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 4; код 35070443) 11 189 грн. 86 коп. - заборгованості, 1318 грн. 07 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 06.08.2012 року

СУДДЯ О.Ю. СОП'ЯНЕНКО