Рішення № 25535084, 25.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/7266-2012 25.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"простягнення 162 234,25 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Морозов О.О.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (надалі -ТОВ "Перша лізингова компанія") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (надалі -ТОВ "Технік Енерджі") про стягнення 49 491,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов лізингової угоди

№FL-0471-08-KY від 24.11.2008 р. передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" на умовах фінансового лізингу транспортний засіб -Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, а відповідач свого зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів згідно договору №2 від 28.04.2010 р. про заміну сторони за лізинговою угодою №FL-0471-08-KY від 24.11.2008 р. належним чином не виконав, в зв'язку з чим за останнім виникла заборгованість у розмірі 19 742,38 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 49 491,04 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта лізингу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.06.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2012 р. розгляд справи відкладено до 16.07.2012 р. у зв'язку із неявкою відповідача, невиконанням сторонами вимог ухвали суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

16.07.2012 р. представником позивача подана заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за сплати лізингових платежів у розмірі 19 742,38 грн. та неустойку за прострочення повернення об'єкту лізингу у розмірі 142 491,87 грн., а всього - 162 234,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.07.2012 р. розгляд справи відкладено до 25.07.2012 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав документи, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №20924687, яке отримане представником відповідача 21.07.2012 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців №14032914 від 13.06.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2008 р. між ТОВ "Перша лізингова компанія" (лізингодавець) та ТОВ "Тридента Агро" (лізингоодержувач) укладено лізингову угоду №FL-0471-08-KY від 24.11.2008 р. (надалі -"Угода").

Відповідно до п. 1.1 Угоди ця лізингова угода регулює юридичні відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем з лізингу транспортного засобу (засобів), зазначених в додатку №1 цієї лізингової угоди.

Згідно з п. 2.3 Додатку №1 до Угоди лізингодавець зобов'язується передати транспортний засіб, яким відповідно до п. 1 цього додатку є Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, лізингоодежувачу не пізніше 10 робочого дня з моменту отримання першого лізингового платежу.

Пунктом 2.1 Угоди встановлено, що як тільки відбудеться підписання додатку 2 до цієї лізингової угоди лізингоодержувачем та лізингодавцем, транспортний засіб вважається прийнятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цієї лізингової угоди.

Відповідно до п. 8.1 Угоди лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві перший лізинговий платіж як це визначено в додатку 1 протягом трьох робочих днів після підписання цієї угоди; щомісячні лізингові та будь-які інші платежі, належні за цією лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків-фактур згідно з лізинговим протоколом (додатком 1).

Додатком №1 до Угоди сторони погодили лізинговий протокол, в якому, зокрема, визначений графік лізингових платежів.

Згідно з п. 2.4 Угоди строк чинності цієї угоди розпочинається датою підписання даної угоди та закінчується датою викупу або повернення транспортного засобу лізингодавцю згідно з розділом 12 цієї угоди, за умови повного розрахунку по лізингових платежах, або датою дострокового припинення дії даної угоди згідно з розділами 13, 14, 15 та 16 цієї Угоди, а пунктом 2.3 Додатку №1 до Угоди встановлено, що строк лізингу становить 36 календарних місяців. Датою повернення транспортного засобу є дата, що визначена в акті прийому передачі (додаток 2).

На виконання умов Угоди 20.03.2009 р. лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Угодою предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі від 20.03.2009 р. (додаток №2 до Угоди).

28.04.2010 р. між ТОВ "Тридента Агро" (первісний лізингоодержувач) та ТОВ "Технік Енерджі" (новий лізингоодержувач) укладено договір №2 про заміну сторони за Угодою (надалі -"Договір про заміну сторони").

Відповідно до п. 1.1 Договору про заміну сторони первісний лізингоодержувач передає, а новий лізингоодержувач бере на себе право вимоги, що належить первісному лізингоодержувачу і стає кредитором за лізинговою угодою, укладеною між первісним лізингоодержувачем і лізингодавцем, в частині прав щодо лізингу автомобілів, зокрема Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС.

Пунктом 1.2 Договору про заміну сторони в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний лізингоодержувач переводить свій борг на нового лізингоодержувача, внаслідок чого новий лізингоодержувач заміняє первісного лізингоодержувача, як зобов'язану сторону у лізинговій угоді, в частині виконання зобов'язань щодо лізингу автомобілів, перелічених у п. 1.1.1 цього Договору.

Договір про заміну сторони підписаний керівниками ТОВ "Перша лізингова компанія", ТОВ "Тридента Агро" та ТОВ "Технік Енерджі".

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті лізингових платежів за лютий та березень 2012 року, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 19 742,38 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з повернення об'єкта лізингу внаслідок розірвання Угоди позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 142 491,87 грн. за період з 13.12.2011 р. по 06.07.2012 р.

Угода є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Угода є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи (акта прийому-передачі від 28.04.2010 р. ) підтверджується передача майна у лізинг відповідачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 19 742,38 грн. за лютий та березень 2012 року.

Згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Таким чином, приписами ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п. а) п. 14.1 Угоди передбачене право односторонньої відмови лізингодавця від договору у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів

Згідно з п.п. а) п. 14.1 Угоди лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо лізингоодержувач на сплатив 1 лізинговий платіж, а також штрафні санкції і інші відшкодування відповідно до додатку 1 (або будь-якого з додатків 1) частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

05.12.2011 р. позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою про відмову від Угоди в частині лізингу автомобіля Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, у зв'язку з простроченням відповідача зі сплати лізингових платежів.

Оскільки на момент відмови позивача від Угоди в частині лізингу автомобіля Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, у відповідача існувала заборгованість зі сплати лізингових платежів за період з січня 2010 року по грудень 2011 року, то така відмова є правомірною і є підстави для припинення дії Угоди в цій частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Направлення лізингодавцем зазначеного повідомлення на адресу відповідача в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України свідчить про односторонню відмову позивача від Договору, наслідком якої є припинення дії Договору.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Як вбачається із матеріалів справи (повідомлення про вручення телеграми від

07.12.2011 р.), повідомлення-вимога позивача про відмову від Угоди в частині лізингу автомобіля Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, отримане представником відповідача 07.12.2011 р.

Таким чином, Угода в частині лізингу автомобіля Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, є розірваною з 07.12.2011 р.

Згідно з ч. 2 ст. ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Таким чином, з урахуванням викладеного та керуючись положеннями ч. 1 ст. 2 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть нараховуватись за користування майном виключно на підставі договору лізингу.

Судом встановлено, що Угода в частині лізингу автомобіля Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, є достроково в односторонньому порядку розірваною за волевиявленням позивача з 07.12.2011 р.

В той же час, за системним аналізом ст. ст. 759, 762, 763 Цивільного кодексу України та ст. 286 Господарського кодексу України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, дають підстави для висновків, що лізингові платежі за договором лізингу сплачуються за час дії відповідного договору.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені можливості передбачити в договорі лізингу положення щодо обов'язку лізингу сплачувати наймодавцю лізингові платежі після припинення дії договору лізингу до дня фактичного повернення майна за актом.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України оскільки передбачає продовження обов'язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати лізингових платежів після припинення дії договору лізингу до дня фактичного повернення майна в розумінні ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів на користь лізингодавця, який буде припинено в момент фактичного повернення майна.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

В той же час, суд відзначає, що Угода не містить умов, а позивачем не доведено факту укладення сторонами додаткових угод про зобов'язання відповідача сплачувати лізингові платежі до моменту повернення об'єкта лізингу позивачу (після припинення його дії).

Таким чином, оскільки Угода в частині лізингу автомобіля Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, була розірвана 07.12.2011 р., зобов'язання зі сплати лізингоодержувачем лізингових платежів з цього моменту припинилося на підставі ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, відтак нарахування позивачем лізингових платежів після 07.12.2011 р. є безпідставним.

Аналогічні висновки щодо орендних правовідносин містяться в постановах Вищого господарського суду України від 18.01.2011 р. у справі №53/118 та від 24.11.201 р. у справі №36/183.

За таких обставин, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 19 742,38 грн. необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі

142 491,87 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта лізингу за період з 13.12.2011 р. по 06.07.2012 р.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Пунктом 12.4 Угоди встановлено, що у випадку прострочення лізингоодержувачем повернення або викупу ТЗ в термін, що встановлений в додатку 2, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку у розмірі подвійної суми щомісячних платежів згідно додатку 1, за весь строк прострочення повернення/викупу транспортного засобу.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 785, 806 Цивільного кодексу України та п. 12.4 Угоди у разі прострочення повернення об'єкту лізингу лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування таким предметом лізингу за час прострочення.

Судом встановлено, що Угода була достроково розірвана з ініціативи лізингодавця 07.12.2011 р., а повідомленням-вимогою, направленою на адресу відповідача 05.12.2011 р., позивач вимагав повернути транспортний засіб -автомобіль Nissan Patrol 3.0 M/T Luxarу, реєстраційний номер АА6883ІС, у строк до 12.12.2011 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів повернення відповідачем предмету лізингу у спірний період (з 13.12.2011 р. по 06.07.2012 р.) матеріали справи не містять, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 142 491,87 грн. за прострочення виконання зобов'язання з повернення об'єкта лізингу є обґрунтованою та такою, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Технік Енерджі" на користь ТОВ "Перша лізингова компанія" неустойки у розмірі 142 491,87 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 19 742,38 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; ідентифікаційний код 35076670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша лізингова компанія" (03118, м. Київ, вул. Гвардійська, 80; ідентифікаційний код 30436756) неустойку у розмірі 142 491 (сто сорок дві тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 87 коп. та судовий збір у розмірі 2 849 (дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата підписання повного тексту рішення -30.07.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко