Рішення № 25534963, 26.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/7190-2012 26.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 10 576,83 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Вільховик С.Л., довіреність б/н від 03.01.2012 р.

від відповідача: Олексієнко О.І., довіреність № б/н від 14.02.2012 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Залізничні шляхи»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі - відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 10 576,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 16 660,00 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/7190-2012, розгляд справи призначено на 04.07.2012 р.

25.06.2012 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані документи на виконання вимог ухвали господарського суду м. Києва від 01.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7190-2012.

У судове засідання 04.07.2012 р. представник позивача з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 01.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7190-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав суду документи на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва від 01.06.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/7190-2012.

У судовому засіданні 04.07.2012 р. судом оголошено перерву до 26.07.2012 р.

У судове засідання 26.07.2012 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.07.2012 р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2011 року між ОСОБА_3 (далі - страхувальник) та Акціонерним товариством «Страхова компанія «Залізничні шляхи»(назва товариства змінена на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Залізничні шляхи», далі - позивач) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (далі - Договір) № 04/47, відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1.

ОСОБА_4 25.01.2012 р. о 18 год. 10 хв., керуючи автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, по вул. В. Тирнівська в м. Полтаві при повороті ліворуч на вул. Ковпака не витримав безпечної швидкості, автомобіль на слизькому відрізку шляху понесло, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем марки «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1. Внаслідок пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16.02.2012 р. ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту про оцінку майна вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталась 25.01.2012 р. о 18 год. 10 хв., по вул. В. Тирнівська в м. Полтава, складає 10 576,83 грн. (з урахуванням 20 % податку на додану вартість).

Позивачем було складено та підписано страховий акт № 69/12-26/12 від 15.03.2012 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу марки «Сеат», державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 25.01.2012 р. о 18 год. 10 хв., по вул. В. Тирнівська в м. Полтаві визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 16 660,00 грн.

На підставі сформованого страхового акту № 69/12-26/12 від 15.03.2012 р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 16 660,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5117 від 19.03.2012 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в порядку регресу з урахуванням 20 % податку на додану вартість. Суд не погоджується з даною позицією позивача, з огляду на наступне.

Згідно з платіжним дорученням № 5117 від 19.03.2012 р. страхове відшкодування в розмірі 16 660,00 грн. було сплачене позивачем на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», призначення платежу «поповнення карткового рахунку ОСОБА_3, страхове відшкодування згідно з актом № 69/12-26/12 від 15.03.2012 р., Договір № 04/47 від 28.07.2011 р., авто НОМЕР_1, без ПДВ».

Відповідно до п. 180.1. ст. 180 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб'єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 цього Кодексу;

4) особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;

5) особа - управитель майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість щодо господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.

Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Норми цього підпункту не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;

6) особа, що проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у статті 172 Митного кодексу України), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій із постачання товарів/послуг, визначеної пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;

7) особа, що уповноважена вносити податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Як вбачається з п. 196.1.3. ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

З огляду на вищенаведене, суд зазначає про відсутність підстав для відшкодування 20 % податку на додану вартість, оскільки страхове відшкодування в розмірі 16 660,00 грн. було перераховано на картковий рахунок фізичної особи, яка не визначена платником податку на додану вартість відповідно до переліку платників податку на додану вартість. Дана правова позиція господарського суду міста Києва підтверджується практикою Верховного суду України при розгляді цивільних справ, що виникають з договорів страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_4, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/6169635.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У своєму письмовому відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем надано суду копію платіжного доручення на підтвердження сплати позивачем страхового відшкодування своєму страхувальнику без відмітки про проведення банківської операції з перерахування коштів.

Суд не приймає до уваги дане твердження відповідача, оскільки в матеріалах справи наявний оригінал платіжного доручення № 5117 від 19.03.2012 р. зі штампом банку, який свідчить про проведення банківської операції, а саме перерахування коштів (страхового відшкодування в розмірі 16 660,00 грн.) на рахунок страхувальника за Договором.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АА/6169635 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, який на законних підставах керував автомобілем марки «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП застрахована відповідачем, що підтверджується Полісом № АА/6169635, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування»зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача з заявою-вимогою про стягнення 10 576,83 грн. № 47/ЮЗ від 26.03.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вищезазначену заяву-вимогу отримав, проте в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем було поштою направлено позовну заяву до господарського суду міста Києва 28.05.2012 р., про що свідчить відбиток штампу поштових відправлень на конверті.

В свою чергу заява-вимога про стягнення 10 576,83 грн. № 47/ЮЗ від 26.03.2012 р. була отримана відповідачем лише 03.04.2012 р., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

З огляду на вищенаведене, строк для виплати відповідачем позивачу суми страхового відшкодування в порядку регресу станом на дату направлення позивачем до господарського суду міста Києва позовної заяви не сплив. Таким чином, судом встановлено, що даний спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому судовий збір повинно бути покладено на нього.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню у розмірі 8 814,02 грн. (10 576,83 грн. -розмір матеріального збитку відповідно до Звіту про оцінку майна, за вирахуванням 1 762,81 грн. -20 % ПДВ).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи» (36011, м. Полтава, вул. Шевченка, 3, ідентифікаційний код: 22523595) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 8 814 (вісім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 02 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Судовий збір покласти на позивача.

Повне рішення складено 31.07.2012 р.

Суддя О.В. Нечай