Ухвала суду № 25534335, 06.08.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06 серпня 2012 р.

Справа № 5010/939/2012-Б-24/36

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода" (ідентифікаційний номер 25073572) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

в с т а н о в и в:

УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що станом на 01 травня 2012 р. за даним боржником рахується заборгованість перед бюджетом в сумі 16 381 грн 25 коп., у зв'язку з чим просить суд порушити справу про банкрутство ТОВ "Слобода" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно положень ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наведена правова позиція також викладена у п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18 грудня 2009 р., де передбачено, що допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру.

При цьому, необхідно враховувати, що Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться у стані формування. У зв'язку з цим інформація про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрованих до 01 липня 2004 р. та не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців отримується в органі виконавчої влади, в якому проводилась державна реєстрація.

Крім того, викладені у заяві ініціюючого кредитора твердження про відсутність коштів та майна боржника і неподання ним податкової звітності до органу державної податкової служби з посиланням на лист ДПІ в Галицькому районі № 1008/10/15 від 07 березня 2012 р. не можуть бути належними доказами відсутності боржника у тому числі з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Так, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, згідно п. 3 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", здійснюють державні податкові інспекції в районах. Отже, виходячи із змісту вимог статей 11, 111 цього ж Закону, встановлення факту неподання платником податків у встановлений строк, податкових декларацій відноситься до компетенції органів державної податкової служби. Відповідно ж, УПФУ в Галицькому районі такими повноваженнями не наділено, а тому не може стверджувати про зазначені обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення. Копії позовної заяви та доданих до неї документів повинні надсилатися позивачем до моменту подання позовної заяви до суду, виходячи з того, що відповідно до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Наведені положення процесуального закону заявник залишив без уваги.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подана УПФУ в Галицькому районі Івано-Франківської області заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Слобода" підлягає поверненню без розгляду згідно абзацу 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Керуючись статтями 1, 5, 7, 9 і 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Слобода" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя І. В. Ткаченко

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ 06.08.12

ч. 1 ст. 9 ст. 86