Постанова № 25532146, 12.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2012 року 09:13 № 2а-8176/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Паньків В. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про скасування відмови реєстратора та зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача: : Гордієнко А.О

від відповідача: Сухаревський А.Л

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» про визнання протиправним рішення по факту розгляду заяви про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно; зобов'язання зареєструвати право власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не вжив заходів щодо розгляду звернення позивача, рішення передбаченого ч.2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»не видав. Зазначене на думку позивача свідчить про бездіяльність відповідача, яка є протиправною.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що відмову у реєстрації є обгрунтовною, та такою, що прийнята в рамках чинного законодавства, з урахуванням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002, тому підстав для задоволення позовних вимог відповідач не вбачає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач з листом від 31.05.2012р. №2007/022 звернувся до відповідача із заявою про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення -інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67.

Зазначений будинок належить позивачу на підставі договору про задоволення позовних вимог іпотекодержателя від 25.05.2012р., який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано за №1027.

Листом від 11.06.2012р. №22463 відповідач відмовив позивачу у проведенні реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на нежитлове приміщення - інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67.

Позивач в судовому просив позовні вимоги задовольнити, зазначивши, що лист відповідача від 11.06.2012р. №22463 не відповідає положенням та порушує вимоги ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Відповідач щодо позову заперечував, вважав відмову законної, посилаючись на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2011 у справі №47/262 зазначив, що було заборонено ПАТ «Веркон»вчиняти будь-які дії по відчуженню зазначеного майна. За таких підстав вважав, позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Іпотекодавцем та Відкритим акціонерним товариством «Веркон»- Іпотекодержателем, було укладено Іпотечний договір від 31.07.2008р. умовами якого визначено предмет іпотеки, яким є: нежитлове приміщення - інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67., та розташований на земельній ділянці, відведеній у користування згідно рішенням №2051 Виконавчого комітету Київської міської Ради від 17.10.1961р.

Зазначене нежитлове приміщення належить позивачу на праві власності на нежитлове приміщення - Інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67 в силу Закону України «Про іпотеку», іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 25.05.2012р.

У відповідності з п.2.2 іпотечного договору від 31.07.2008р. Іпотекодавець гарантував, що немає жодного іншого обтяження щодо Предмета іпотеки, яке мало б вищий пріоритет відносно права Іпотекодержателя, що випливає з цього Договору.

Пунктом 7.6 Іпотечного договору від 31.07.2008р. передбачено погодження сторонами іпотечного застереження, згідно з яким за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватись в позасудовому порядку шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобов'язання.

Іпотекодавець згідно іпотечного застереження підтвердив свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки. Іпотекодавець підписанням Іпотечного договору від 31.07.2008р. (іпотечного застереження) засвідчив, що наявності будь-яких інших документів, крім цього Договору, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки не вимагається. Цей Договір мав силу правовстановлюючого документу та засвідчував перехід права власності на Предмет іпотеки від Іпотекодавця до Іпотекодержателя.

На підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, який було між сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О. А., зареєстровано в реєстрі за № 1027, позивач у відповідності до ст.ст.36, 37 Закону України «Про іпотеку», в порядку позасудового врегулювання, з метою задоволення вимог Іпотекодержателя, що випливають з договору від 31.07.2008р. та додаткових угод до нього, набув право власності на нежитлове приміщення - інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406, 70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 67.

Таким чином, згідно Закону України «Про іпотеку», іпотечного застереження в договору від 31.07.2008р. та договору про задоволення вимог Іпотекодержателя позивач набув право власності на предмет іпотеки.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі -Закон № 1952-IV), Закону України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 року № 898-IV) (далі -Закон № 898-IV), Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 (далі -Положення № 7/5).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п.1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Приписами частини другої статті 15 Закону № 1952-IV визначено, що орган державної реєстрації прав зобов'язаний надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом третім Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року № 1878-VI до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У відповідності до пункту 1.3 Положення № 7/5 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Приписами пунктів 2.1 та 2.2 Положення № 7/5 визначено, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1. До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Згідно з пунктом 3.1 Положення № 7/5 з моменту прийняття заяви про державну реєстрацію прав реєстратором БТІ розпочинається її розгляд.

Реєстратор БТІ встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав; відповідність відомостей про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, наявним у Реєстрі прав та поданим документам; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають проведенню державної реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, вбачається, що перелік обставин є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3.4 Положення № 7/5 за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в ній.

У своїх діях реєстратор БТІ керується законодавством України.

11.06.2012 р. №22436(И-2012) відповідач прийняв рішення про відмову в державній реєстрації прав власності на об'єкт нерухомого майна -інженерний комплекс №1 (літ.2В) загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67, посилаючись на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2011року №47/262 щодо заборони ПАТ «Верон»вчиняти дії по відчуженню належного йому нерухомого та рухомого майна.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 3.5.9 пункту 3.5 Положення № 7/5 реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо відчуження або інше визначення юридичної долі об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, у випадках, встановлених нормативно-правовими актами, відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився.

Приписами підпункту 7.1.1 пункту 7.1 Положення № 7/5 встановлено, що право на отримання витягу з Реєстру прав мають: власник (власники) об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або уповноважена ним (ними) особа; правокористувач (правокористувачі) нерухомого майна або уповноважена ним (ними) особа; спадкоємці (правонаступники - для юридичних осіб) або уповноважені ними особи.

Суд відмічає, що перелік осіб, яким законом надано право на отримання витягу з Реєстру прав, є вичерпним, розширеному тлумаченню не підлягає.

Зазначене підтверджується те, що згідно вимог Закону України «Про іпотеку», договору від 31.07.2008р. та договору про задоволення вимог позивач набув право власності на предмет іпотеки, та згідно поданої заяви від 31.05.2012р. №2007/022 надав відповідачу підтвердження про оплату за видачу витягу про державну реєстрацію.

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», а саме: пунктом (і) статті 24 встановлено, що у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена (ч.4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).

Суд вважає, що відповідач посилаючись відмовляючи в державній реєстрації посилаючись на підставу, а саме ухвалу Господарського суду міста Києва по справі № 47/262 від 02.08.2011 року в якій вказана заборона ПАТ «ВЕРКОН»здійснювати відчуження усього належного рухомого і нерухомого майна, діяв поза межами чинного законодавства, та положення п. 3.2.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (затверджено Наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. № 7/5), яке надавало відповідачу можливість лише зупиняти розгляд заяви про державну реєстрацію прав, в тому числі винесення ухвали.

Позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(Код ЄДРПОУ: 03359836) по факту розгляду заяви AT «БРОКБІЗНЕСБАНК»про відмову в реєстрації прав власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення -інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67, на думку суду не підлягають задоволенню. Оскільки відповідач прийняв рішення у формі лист від 11.06.2012 р. №22436 (И-2012), яке не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні КАС України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»зареєструвати за Публічним акціонерним товариством «БРОКБІЗНЕСБАНК»(код ЄДРПОУ 19357489) право власності на нерухоме майно: нежитлове приміщення - інженерний корпус №1 (літ.2В), загальною площею 6406,7 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, 67.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук