Постанова № 25532120, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2012 року № 2а-6011/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «Маніту»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києвапровизнання дій протиправними, протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі міста Києва, що полягають в проведенні перевірки ТОВ «ТК «Маніту», за наслідками якої було складено Акт №80/22-10/36438628 від 03.04.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «ТК «Маніту»при взаємовідносинах з ТОВ «Віп Союз»за період з 01.09.2011 по 31.10.2011;

- визнати протиправними дії ДПІ у Оболонському районі міста Києва щодо визнання в Акті №80/22-10/36438628 від 03.04.2012 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «ТК «Маніту»№01-08/11-JCB-м від 01.08.2011, №01-08/11-Сар-м від 01.08.2011, №01-08/11-Mer-м від 01.08.2011, №01-08/11-Far-м від 01.08.2011.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0000062210 ДПІ у Оболонському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

24.07.2012 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження в порядку ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

03.04.2012 за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТК «Маніту»повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Віп Союз»за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 ДПІ у Оболонському районі міста Києва складено Акт №80/22-10/36438628 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення ТОВ «ТК «Маніту»п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 140000 грн.

18.04.2012 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000062210, яким у зв'язку з порушенням п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140000 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 35000 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договори про надання маркетингових послуг від 01.08.2011 №01-08/11-JCB-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Сар-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Mer-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Far-м з ТОВ «Віп Союз»(далі -Договори), на підставі яких ТОВ «ТК «Маніту»було надано маркетингові послуги щодо дослідження (аналізу) українського ринку навантажувачів та сільськогосподарської техніки на загальну суму 840000 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 140000 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податковими накладними. Позивач надані послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 140000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 140000 грн. стала встановлена ним нікчемність вказаних Договорів внаслідок:

надходження до управління податкового контролю ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 29.02.2012 №1062/2304/37240791 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ п Союз»(код ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.09.2011, в якому зазначено, що станом на 24.01.2012 фактичне місцезнаходження підприємства ТОВ «Віп Союз»та його посадових осіб не встановлено відповідно до складеного акту перевірки юридичного та фактичного місцезнаходження ТОВ «Віп Союз», код 37240791 за №320/23-4/37240791 від 24.01.2012;

отримання ДПІ у Печерському районі м. Києва висновку спеціаліста від 29.02.2012 №122 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на Південно - Західній залізниці, в якому зазначено, що підписи на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 8, 9 місяць та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за 8, 9 місяць виконані однією особою, а підписи директора ТОВ п Союз»(код ЄДРПОУ 37240791) ОСОБА_1 в свідоцтві №100325619 про реєстрацію платника податку на додану вартість виконані іншою особою;

встановлення перевіркою відсутності реального здійснення операцій ТОВ «Віп Союз»за серпень, вересень 2011 року, зокрема поставок товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «ТК «Маніту», оскільки у ТОВ п Союз»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби;

висновку спеціаліста від 10.01.2012 №12 надісланого ГВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва службовою запискою від 13.01.2012 №13/26-05 про те, що підписи виконані на первинних документах між ТОВ «Санрайз-Стиль»та ТОВ п Союз», виконані не посадовою особою (директором) ТОВ п Союз»гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

За змістом інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за Договорами між ТОВ «ТК «Маніту»та ТОВ «Віп Союз»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи:

дослідженнями українського ринку навантажувачів: Аналіз діяльності компанії JCB в просуванні продукції на ринку України) від 30.09.2011, Аналіз присутності компанії Merlo на ринку України від 30.09.2011, Аналіз присутності компанії Faresin на ринку України від 30.09.2011; Аналізом сільськогосподарської техніки. Жатки Capello від 30.09.2011, які були складені та надані ТОВ «Віп Союз»позивачу на виконання умов вищевказаних Договорів;

контрактом позивача з компанією Capello S.R.L. на поставку кукурузник жаток «Capello»від 26.03.2012 № 02-М, дистриб'юторським договором 100/1 позивача з компанією Faresin Industries S.P.A. від 10.01.2012, вантажно-митними деклараціями, а також платіжними дорученнями в іноземній валюті, які були складені з урахуванням та на підставі маркетингових досліджень проведених та наданих позивачу за вищевказаними Договорами.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на висновок спеціаліста від 29.02.2012 №122 Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру при УМВС України на Південно - Західній залізниці, в якому зазначено, що підписи на уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 8, 9 місяць та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту за 8, 9 місяць виконані однією особою, а підписи директора ТОВ «Biп Союз»(код ЄДРПОУ 37240791) ОСОБА_1 в свідоцтві №100325619 про реєстрацію платника податку на додану вартість виконані іншою особою, а також на висновок спеціаліста від 10.01.2012 №12 надісланого ГВ ПМ ДПІ у Оболонському районі м. Києва службовою запискою від 13.01.2012 №13/26-05 про те, що підписи виконані на первинних документах між ТОВ «Санрайз-Стиль»та ТОВ п Союз», виконані не посадовою особою (директором) ТОВ п Союз»гр. ОСОБА_1, а іншою особою, оскільки, по-перше, висновок спеціаліста від 10.01.2012 №12 зроблений на підставі копій первинних документів і не по господарським взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Маніту», по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин - висновку спеціаліста від 29.02.2012 №122, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробки документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, до висновку спеціаліста не пред'являються вимоги, які забезпечують незалежність судового експерта та правильність його висновку, зокрема, спеціаліст не попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а відтак висновок спеціаліста не має статусу висновку експерта.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом також не приймається посилання податкового органу на надходження до управління податкового контролю ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС акту від 29.02.2012 за №1062/2304/37240791 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ п Союз»(код ЄДРПОУ 37240791) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.09.2011, в якому зазначено, що станом на 24.01.2012 фактичне місцезнаходження підприємства ТОВ «Віп Союз»та його посадових осіб не встановлено відповідно до складеного акту перевірки юридичного та фактичного місцезнаходження ТОВ «Віп Союз», код 37240791 за №320/23-4/37240791 від 24.01.2012, а також на відсутність реального здійснення операцій ТОВ «Віп Союз»за серпень, вересень 2011 року, зокрема поставок товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «ТК «Маніту», так як у ТОВ п Союз»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, оскільки, по-перше, сам по собі акт не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано належних доказів на підтвердження існування вказаних обставин, по-третє, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних Договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних, юридична особа ТОВ п Союз» не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Таким чином, судом встановлено, що вищевказані Договори між ТОВ «ТК «Маніту»та ТОВ п Союз»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «ТК «Маніту»та ТОВ п Союз»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 140000 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ п Союз». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ п Союз»було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також зареєстроване платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 у справі № К/9991/81953/11.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 140000 грн., віднесена ТОВ «ТК «Маніту»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду, викладеної в ухвалі від 29.03.2012 у справі № К/9991/1617/11, несплата продавцем або його контрагентами ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ п Союз»податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, викладений ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС в Акті перевірки висновок про порушення ТОВ «ТК «Маніту»п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.2 ст. 201 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на суму 140000 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству України та фактичним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0000062210 від 18.04.2012 -безпідставним та неправомірним.

За таких умов, протиправними є і дії ДПІ у Оболонському районі міста Києва щодо визнання в Акті №80/22-10/36438628 від 03.04.2012 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «ТК «Маніту»від 01.08.2011 №01-08/11-JCB-м, №01-08/11-Сар-м, №01-08/11-Mer-м та №01-08/11-Far-м.

Водночас, згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

З матеріалів справи видно, що документальна позапланова невиїзна перевірка повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «ТК «Маніту»при взаємовідносинах з ТОВ «ВіП Союз»за період з 01.09.2011 по 31.10.2011 проводилась на підставі наказу ДПІ у Оболонському районі міста Києва від 21.03.2012 №125, проте, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, ДПІ у Оболонському районі міста Києва всупереч вимог ст.ст. 78, 79 ПК України до початку проведення вказаної перевірки не надіслала платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а відтак, ДПІ у Оболонському районі міста Києва не мала права на проведення такої перевірки, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про протиправність дій ДПІ у Оболонському районі міста Києва щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТК «Маніту», за наслідками якої було складено Акт від 03.04.2012 №80/22-10/36438628 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «ТК «Маніту»при взаємовідносинах з ТОВ «Віп Союз»за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вчинення дій, що полягають в проведенні перевірки та визнанні в Акті перевірки нікчемними правочинів, укладених позивачем.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.ст. 7, 11 КАС України, також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, що полягають в проведенні перевірки ТОВ «ТК «Маніту», за наслідками якої було складено Акт перевірки від 03.04.2012 №80/22-10/36438628 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «ТК «Маніту»при взаємовідносинах з ТОВ «Віп Союз»за період з 01.09.2011 по 31.10.2011; визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо визнання в Акті від 03.04.2012 №80/22-10/36438628 нікчемними правочинів, укладених ТОВ «ТК «Маніту»від 01.08.2011 №01-08/11-JCB-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Сар-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Mer-м та від 01.08.2011 №01-08/11-Far-м; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0000062210, прийнятого Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «Маніту»(04210, м. Київ, вул. М. Малиновського, 30, кв. 57, код ЄДРПОУ 36438628) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, що полягають в проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «Маніту», за наслідками якої було складено Акт перевірки від 03.04.2012 №80/22-10/36438628 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість ТОВ «ТК «Маніту»при взаємовідносинах з ТОВ «Віп Союз»за період з 01.09.2011 по 31.10.2011.

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва щодо визнання в Акті від 03.04.2012 №80/22-10/36438628 нікчемними правочинів, укладених Товариством з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «Маніту»від 01.08.2011 №01-08/11-JCB-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Сар-м, від 01.08.2011 №01-08/11-Mer-м та від 01.08.2011 №01-08/11-Far-м.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 №0000062210, прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва.

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1782,19 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічна компанія «Маніту»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (04213, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 58) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.С. Пащенко