Постанова № 25532119, 17.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2012 року № 2а-7974/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Паньківу В.В. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»до Державної податкової служби міста Києва Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Собко О.В.

від відповідача: Корнієнко В.П

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(надалі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Окружної державної податкової служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (надалі -Відповідач), в якій Позивач просив суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення рішення №0003714120 від 31.05.2012 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Відповідачем із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, а рішення Відповідача-1 винесено з порушенням норм податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав у повному обсязі та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач в судовому засіданні надав суду заперечення на адміністративний позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на законність винесеного ним податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками СДПІ у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача за результатами якої складено акт №420/41-201/30019775 від 17.05.2012 року.

В акті перевірки №420/41-201/30019775 від 17.05.2012 року Відповідачем встановлено порушення Позивачем абз.7 п.21 Підрозділу 10 розділ ХХ Податкового кодексу України, а саме: ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" не зменшено валові витрати в періоді списання (4 квартал 2011 року) акцизного податку попередньо віднесених до валових витрат в сумі 1 006 432 603 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток в податковій декларації за ІІ-ІV квартали 2011 року (4 квартал 2011 року) на суму 231 479 499 грн.

Позивачем 23 травня 2012 року подано заперечення №2/1-011/2-3001 від 23.05.2012 року на акт перевірки №420/41-201/30019775 від 17.05.2012 року. За результатами розгляду цих заперечень Відповідач надіслав на адресу Позивача лист №7/41-20/30019775 від 30.05.2012 року, в якому повідомив про залишення заперечення Позивача №2/1-011/2-3001 від 23.05.2012 року без задоволення, а висновків акту перевірки №420/41-201/30019775 від 17.05.2012 року без змін.

На підставі акту перевірки №420/41-201/30019775 від 17.05.2012 року Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0003714120 від 31.05.2012 року, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 231 479 499,00 грн. (основний платіж).

4 червня 2011 року набрав чинності Закон України від 12.05.2011 року № 3320-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії", яким внесено доповнення до підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України.

З урахуванням доповнень внесених вищезазначеним Законом, відповідно до п.21 підрозділу 10 розділу ХХ «Прикінцеві положення»Податкового кодексу України підлягає списанню, зокрема, податковий борг станом на 1 січня 2011 року Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (крім податкового боргу з податку на додану вартість при здійсненні митного оформлення природного газу, ввезеного на митну територію України у минулих періодах) та її дочірніх підприємств ДК "Газ України", ДК "Укртрансгаз", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз", суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, перед бюджетом (у тому числі податковий борг, який виник у зв'язку із порушеннями податкового, валютного та митного законодавства), а також грошові зобов'язання, які виникнуть у зв'язку із застосуванням механізму списання відповідно до статті 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання. Відповідні рішення про списання зазначених сум приймаються контролюючими органами в межах їх компетенції у порядку, передбаченому для списання безнадійного податкового боргу, протягом десяти робочих днів з дня подання заяви платника податків. У разі відмови контролюючим органом у списанні згідно з цим пунктом платники податків можуть оскаржити такі дії в порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу. Згідно з положеннями цього пункту списанню підлягають суми, що залишаються несплаченими станом на перше число місяця, у якому набрав чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". На списані відповідно до положень цього пункту суми не нараховуються штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом.

Згідно з абз.8 п.21 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України суми, списані відповідно до положень цього пункту та Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", не включаються до валових доходів та валових витрат учасників процедури списання.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Позивач не включав до складу валових витрат чи валових доходів суми, списані відповідно до положень п.21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", а отже Позивач не порушував приписів абз.8 п.21 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Щодо твердження Відповідача про не зменшення Позивачем в періоді списання (4 квартал 2011 року) акцизного податку попередньо віднесених до валових витрат в сумі 1 006 432 603 грн., суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до п.5.2.5. п. 5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", норми якого регулювали порядок сплати податку на прибуток до набрання чинності відповідним розділом Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Керуючись п.5.2.5. п. 5.2. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", Позивач протягом включав до складу валових витрат суми внесеного (нарахованого) акцизного збору, чим повністю дотримався норм чинного на той час законодавства України, що не оспорюється Відповідачем.

Суд зазначає, що поняття „зменшення валових витрат" та обов'язок платника податку здійснювати зменшення валових витрат не встановлено жодною нормою чинного законодавства України, а отже Позивач не зобов'язаний зменшувати валові витрати.

Абз.8 п.21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України регулює порядок включення/ не включення до валових витрат чи валових доходів списаних відповідно до положень цього пункту та Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" сум та жодним чином не регулює питання віднесення до складу валових витрат сум внесених (нарахованих) податків і не встановлює обов'язку платника податків здійснювати будь-яке зменшення валових витрат.

Абз.7 п.21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, порушення Позивачем якого Відповідач встановив в акті перевірки №420/41-201/30019775 від 17.05.2012 року, передбачено, що списанню підлягають розстрочені Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" податкові зобов'язання (з урахуванням процентів, нарахованих на такі розстрочені суми) з податку на прибуток та податку на додану вартість, тобто жодним чином не регулює питання віднесення до складу валових витрат сум внесених (нарахованих) податків і не встановлює обов'язку платника податків здійснювати будь-яке зменшення валових витрат.

Таким чином, Позивач не порушував абз.7, абз. 8 п.21 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, оскільки в силу норм чинного законодавства України у Позивача відсутній обов'язок зменшувати валові витрати, відображені в раніше поданих деклараціях, а висновки Відповідача про порушення Позивачем вищезазначених норм, є протиправними.

Згідно з п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Відповідно до ст.149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей цього розділу визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Судом встановлено, що податкова база для визначення грошового зобов'язання Позивача з податку на прибуток в сумі 231 479 499,00 грн. за 4-й квартал 2011 року відсутня, а отже в порушення п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України Відповідачем визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 231 479 499,00 грн. за відсутності податкової бази.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Відповідача №0003714120 від 31.05.2012 року, яким Позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 231 479 499,00 грн. (основний платіж), є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби №0003714120 від 31.05.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету 2146 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук