Постанова № 25532026, 26.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2012 року № 2а-9217/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: Дмітрієва В.В. (дов. від 04.07.2012р. №03-71/98-9)

від відповідача: Пасулька О.М. (дов. від 30.05.2012р. №54)

розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення -рішення від 30.03.2012р. №000052222/1485/10/22-50.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 26.07.2012 року в 11 год. 47хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів» (надалі по тексту також -Позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби України (надалі - Відповідач) про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення -рішення від 30.03.2012р. №000052222/1485/10/22-50.

Позовні вимоги заявлено про визнання незаконними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби по проведенню позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»(код ЄДРПОУ 33054220) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року; скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ Дарницького району м. Києва ДПС від 30.03.2012 року 2011 р. № 0000522220/1485/10/22-50 скасувати повністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Відповідачем порушено порядок проведення перевірки, за наслідками якого було прийнято Акт, який послугував винесенню спірного податкового повідомлення рішення. Позивач покликаючись на протиправність податкового повідомлення -рішення просив його скасувати.

В судовому засіданні повноважний представник Позивача відмовився від позовної вимоги про визнання незаконними дій Відповідача по проведенню позапланової виїзної перевірки. Така відмова була прийнята судом ,як така, що не порушує прав та законних інтересів сторін.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості та безпідставності. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що діяв в межах, у спосіб та на підставі норм чинного законодавства, а відтак у задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про те, що позов підлягає задоволенню, з огляду про наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р.

В ході проведеної перевірки Відповідачем встановлено порушення п. 4.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого Постановою KM України від 01.03.1999 року № 303, п.п.5.3.-5.5. п.5. п.п.6.4. п.6 «Інструкції про Порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України»ДПА України від 19.07.1999 №162/379.

На підставі висновків проведеної перевірки, викладених у Акті, Відповідачем винесене податкове повідомлення -рішення від 30.03.2012р. №000052222/1485/10/22-50.

Судом встановлено, що Відповідачем не враховано той факт, що у Акті, на підставі якого прийнято рішення-повідомлення зазначено, що перевіркою встановлено порушення п 4.8 «Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»затвердженого Постановою KM України від 01.03.1999 року № 303 (далі Постанова № 303), п.п.5.3.-5.5. п.5. п.п.6.4. п.6 «Інструкції про Порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України»ДПА України від 19.07.1999 №162/379 за період, що перевіряється на загальну суму 51 368 грн. 72 коп.

Висновки оспорюваних рішень - повідомлень не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що регулював порядок та підстави нарахування та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища у період його дії.

Так, відповідно до п. 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999, і п. 3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», об'єктом обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища є об'єми відходів, які розміщуються в спеціально відведених для цього місцях.

Згідно з п. 6.1 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища»суми збору, які стягуються за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скидання і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидання і розміщення відходів) виходячи з фактичних об'ємів викидів, скидань і розміщення відходів, нормативів збору визначених по місцезнаходженню цих джерел, коригуючих коефіцієнтів. Щодо суб'єкта платника збору за забруднення навколишнього природного середовища, то ним відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303 від 01.03.1999, платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти підприємницької діяльності незалежного від форм власності, включаючи їх філії, відділення, які здійснюють викиди і скиди забруднюючих речових в навколишнє середовище розміщення відходів.

Згідно з абзацами 7, 19 статті 1 Закону України «Про відходи», розміщення відходів - це зберігання, тобто тимчасове розміщення відходів і спеціально відведених місцях або об'єктах (до їх утилізації або знищення) поховання відходів в спеціально відведених для цього місцях, до яких, згідне абзацу 16 статті 1 відносяться місця або об'єкти (місця розміщення відходів сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр і т.д.), на використанню яких одержано дозвіл спеціально уповноважених органів на знищення відходів або здійснення інших операцій з відходами.

Відповідно до п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення і розміщення відходів, розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях на об'єктах.

Крім того, за основу визначення кількості відпрацьованих ламп обране дані бухгалтерського обліку по рахунку 201 «Допоміжні матеріали». Це невірним, тому що ці дані свідчать про відпуск люмінесцентних ламп виробництво. Списання товарно-матеріальних цінностей з цього рахунку відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»означає їх передачу в експлуатацію.

Оперативний кількісний облік відпрацьованих люмінесцентних ламп, які стали відходами в розумінні норми, передбаченої ст. 1 Закону України «Про відходи»повинен відображатися в матеріально-сировинних балансах. Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища встановлює, що основою для визначення даних про фактичні обсяги розміщення відходів є саме матеріально-сировинні баланси виробництва. Крім того, в бухгалтерському та податковому обліку відображається лише вартісний вимірник активів і запасів, а для обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища мають значення лише кількісні показники. Згідно положень Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99 № 162/379 з наступними змінами та доповненнями, контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України. При цьому органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів. Таким чином, на законодавчому рівні визначено дві альтернативні підстави або договір зі спеціалізованою організацією, або дозвіл на розміщення на власній території.

Судом встановлено, що Позивач не має спеціально відведених місць для розміщення відходів, тому не могло здійснювати розміщення відходів, у зв'язку з чим передавало відходи - списані люмінесцентні лампи - спеціалізованій організації, що має необхідні ліцензії - ТОВ «Фірма «Володар-Роз». Враховуючи викладене, підстави для нарахування та сплати збору на забруднення навколишнього природного середовища відсутні.

Особливу увагу суд звертає на те, що така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній від 04.08.2011 року по справі за № К-23102/07.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що копії договору № 788-К від 03.01.2008 року на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) та Копії договору № 788-К/09 від 03.01.2009 року на перевезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз»Позивачем надавались Відповідача під час проведення перевірки.

Одночасно, суд прийшов до висновку про те, що спірне податкове повідомлення -рішення Відповідачем прийнято з перевищенням повноважень.

Так, виключний перелік прав органів державної податкової служби визначений ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Цим переліком не передбачено повноваження податкового органу щодо контролю за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів, оскільки ці повноваження здійснюються органами Мінприроди України. Крім того, податковий орган навіть не має права звертатися до суду з цих питань. Згідно положень Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України 19.07.99 №162/379 з наступними змінами та доповненнями, контроль за дотриманням лімітів скидів та розміщення відходів здійснюється органами Мінприроди України. При цьому органи державної податкової служби залучають за попереднім узгодженням територіальні органи Мінприроди України для перевірки правильності визначення платниками фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Судом встановлено, що Відповідачем грубо порушені норми чинного законодавства, а податкове -повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції Дарницького району м. Києва ДПС від 30.03.2012 року 2011 р. № 0000522220/1485/10/22-50.

3. Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 316 грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Містечко інвалідів»за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А.Качур