Рішення № 25527813, 06.08.2012, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2/0529/1695/2012 р.

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2012 року Красноармійський міськрайонний суд

Донецької області

у складі: головуючого -судді Заруцької Г.М.

при секретарі Марченко Т.В..

за участі: адвоката позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в місті Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП ВК «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті травмування на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, 17 липня 2012 року звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ДП ВК «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті травми на виробництві.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказав, що починаючи з 1990 року по 2010 рік він перебував в трудових відносинах з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська».

21.10.1999 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого його було травмовано.

За даним фактом було проведено розслідування нещасного випадку та складено акт за формою Н-1 від 23.10.1999 року, в якому вказаний висновок діагнозу пошкодження його здоров'я: многочислені забії грудної клітини, перелом 4-го ребра зліва, забій поясничної області тазо-бедренного суглобу, струс головного мозку.

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК від 30.03.2011 року йому встановлено 35% втрати професійної працездатності, та встановлена 3-тя група інвалідності внаслідок отриманої травми на виробництві.

Внаслідок небезпечного випадку на виробництві йому заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. Під час одержання травми, а також подальшому він зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань. Під час нещасного випадку, коли на нього обрушилася кровля і він був збитий з ніг та був прижатий до лавгного ставу в нього з'явилася тривога за своє життя. Навіть те, що пройшло більше десяти років його досі не покидають ці тривожні миті та жахливі спогади.

Він став інвалідом III групи, хвороба прогресує.

Поїздки на лікування, консультації у спеціалістів тягнуть за собою великі грошові витрати. Після одержання інвалідності і витрати працездатності в нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Кращим стан його здоров'я вже не стане. Він постійно повинен надглядатися у лікарів. Заподіяну йому моральну шкоду він оцінює у сумі 100 000,00 грн. Оцінюючи моральну шкоду у вказану суму, він виходить із тривалості та глибини його душевних та фізичних страждань, чисельності негативних наслідків для нього, що виникли внаслідок травми на виробництві.

Після нещасного випадку на виробництві він 3 місяці відлежав у лікарні. Після того, як його виписали в нього почастішали болі в хребту, колінних суглобах, які супроводжувалися тривалим болем. Стан здоров'я погіршувався, він звертався до лікарів, проходив курси лікування. Після неодноразових обстежень встановлений діагноз: наслідки сочетаної травми поясничного відділу хребта та грудної клітини з забоями поясничного відділу спинного мозку, перелом 4-го ребра зліва, забій грудної клітини, з розвитком посттравмотичної мієлорадикулопатії з вертеброґенним нижнім парапарезом переважно дестальним..

У зв'язку з хворобою йому боляче ходити, при ходьбі він відчуває гострі болі у спині, колінах, навіть незначні фізичні навантаження йому протипоказані, відчуває загальну слабкість. Також позначаються на його здоров'ї погодні умови.

Останні роки він практично постійно проходить курс лікування для того, щоб якимось чином підтримати свій стан здоров'я. У цей час йому не під силу ніякі навантаження. Усе це викликає моральні страждання. У теперішній час він досить сильно відчуває хворобу, практично не може обходитися без ліків. Вимушений постійно звертатися за допомогою лікарів, проходити лікування в умовах стаціонару, але його стан здоров'я не поліпшується, а напроти з кожним роком він відчуває себе все гірше.

Через загострення хвороби він був змушений звільнитися з роботи. І хоча він отримує пенсію, проте його заробітна плата була набагато вища за неї, що поставило його у скрутне становище, оскільки він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Його заробітна плата була основним засобом для існування його родини. Це додає йому багато неприємних відчуттів. До того ж в даний момент практично вся його пенсія та кошти його родини спрямовуються на відновлення його здоров'я, у тому ж числі щомісячні платежі на відшкодування шкоди.

Він вважає себе чоловіком середніх років та в нього багато енергії та бажань, однак він не може вести активний образ життя. Через хворобу йому довелося змінити свої звички та життєві плани.

До загострення хвороби його життя уклалося певним чином, він працював, спілкувався з друзями, колегами по роботі, відпочивав. Тепер же його звичайний уклад життя примусово змінився, через хворобу він не може вести активний склад життя, який був характерний для нього, ходити на рибалку, грати у спортивні ігри, тощо. Навіть прості прогулянки на свіжому повітрі йому даються з великим трудом.

Усе це негативно відображається на відносинах з дружиною, друзями, близькими, родичами, та викликає в нього моральні страждання. Останні роки він став більше замкнутим, уникає спілкування у великих компаніях, спілкується в основному в кругу родичів.

Крім того, він з дружиною проживає у приватному будинку. Проживання у будинку потребує постійної його підтримки та підтримки надвірних будівель та двору в належному стані, виконання роботи на городі, що полягає у постійному догляді. Більшу частину роботи через постійні болі він не може виконувати сам, що змушує його для виконання деяких робіт запрошувати сторонніх людей, за матеріальну винагороду.

Повне відновлення його здоров'я до попереднього стану практично неможливе. Хвороба позначається на його фізичному та психічному стані. Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання та пригнічують його, він відчуває роздратованість. Порушено його нормальні життєві зв'язки й йому доводиться докладати додаткових зусиль для організації свого життя, які все рівно є марними.

Таким чином, він вважає, що саме діями відповідача йому спричинені моральні страждання, пов'язані із пошкодженням здоров'я, які є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві Відповідача.

З огляду на зазначене, заявлений ним розмір моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. повністю відповідає характеру та обсягу його страждань (фізичних, душевних, психічних), яких він зазнав внаслідок отримання травми на виробництві.

Виходячи з наведеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача у справі на його користь моральну шкоду у сумі 100000 грн.

У судове засіданні позивач надав письмову заяву, згідно якої на задоволенні позову наполягає, просить його задовольнити та розглядати справу в його відсутність (а.с. 27).

Представник відповідача ДП ВК «Краснолиманська»позов не визнає, оскільки між позивачем та ними мали місце трудові стосунки і вони регулюються Кодексом Законів про Працю України, який встановлює, що з заявою до суду позивач мав право звертатися у тримісячний строк. Крім того травма мала місце у жовтні 1999 року, тобто на той період моральна шкода відшкодовувалася у розмірі 2550 грн. і не більш. Справу відповідач просив розглядати бей його участі, що підтверджується письмовою заявою на а.с. 23-26.

Заслухавши пояснення учасника процесу, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10. ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог, і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У судовому засіданні встановлено, що позивач у справі працював на Державному підприємстві ВК «Краснолиманська», тобто перебував у трудових відносинах з 1990 року по 2010 рік .

21.10.1999 року під час виконання трудових обов'язків з ОСОБА_2 стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого позивач у справі був травмований.

За даним фактом було проведено розслідування нещасного випадку та складено акт за формою Н-1 від 23.10.1999 року, в якому вказаний висновок діагнозу пошкодження здоров'я позивача у справі: многочислені забій грудної клітини, перелом 4-го ребра зліва, ушиб поясничної області тазо-бедренного суглобу, струс головного мозку (а.с. 05-08).

Відповідно до виписки із акта огляду МСЕК від 30.03.2011 року ОСОБА_2 встановлено 35% втрати професійної працездатності, та встановлена третя група інвалідності внаслідок отриманої травми на виробництві (а.с. 14-15).

Внаслідок небезпечного випадку на виробництві позивачу у справі заподіяна моральна шкода, яка полягає в наступному. Під час одержання травми, а також подальшому позивач зазнав дуже сильного фізичного болю і страждань. Під час нещасного випадку, коли на позивача обрушилася покрівля і позивач був збитий з ніг та був прижатий до лавгного ставу у позивача з'явилася тривога за своє життя. Навіть те, що пройшло більше десяти років позивача досі не покидають ці тривожні миті та жахливі спогади.

Після нещасного випадку на виробництві ОСОБА_2 три місяці відлежав у лікарні. Після того, як позивача виписали в нього почастішали болі в хребту, колінних суглобах, які супроводжувалися тривалим болем. Стан здоров'я погіршувався, позивач звертався до лікарів, проходив курси лікування. Після неодноразових обстежень встановлений діагноз: наслідки сочетаної травми поясничного відділу хребта та грудної клітини з ушибами поясничного відділу спинного мозку, перелом 4-го ребра зліва, забій грудної клітини, з розвитком посттравмотичної мієлорадикулопатії з вертеброґенним нижнім парапарезом переважно дестальним, що підтверджується виписками з амбулаторної картки, епікризами лікарні, де позивач проходив лікування, висновками спеціалістів на а.с. 09-13.

У зв'язку з хворобою позивачу боляче ходити, при ходьбі він відчуває гострі болі у спині, колінах, навіть незначні фізичні навантаження позивачу у справі протипоказані.

Останні роки позивач практично постійно проходить курс лікування для того, щоб якимось чином підтримати свій стан здоров'я. У цей час позивачу не під силу ніякі навантаження. Усе це викликає моральні страждання. У теперішній час ОСОБА_2 досить сильно відчуває хворобу, практично не може обходитися без ліків. Позивач вимушений постійно звертатися за допомогою лікарів, проходити лікування в умовах стаціонару, але його стан здоров'я не поліпшується, а напроти з кожним роком позивач відчуває себе все гірше.

Через загострення хвороби позивач був змушений звільнитися з роботи. І хоча позивач отримує пенсію, проте його заробітна плата була набагато вища за неї, що поставило позивача у справі у скрутне становище, оскільки той не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, коли працював. Заробітна плата була основним засобом для існування родини позивача. Це додає йому багато неприємних відчуттів. До того ж в даний момент практично вся його пенсія та кошти його родини спрямовуються на відновлення здоров'я позивача, у тому ж числі щомісячні платежі на відшкодування шкоди.

Усі ці фактори викликають негативні емоції й переживання. Порушено нормальні життєві зв'язки позивача у справі й йому доводити докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що є підстави для стягнення моральної шкоди з відповідача ДП ВК «Краснолиманська»

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оскільки відповідач, ДП ВК «Краснолиманська», не забезпечило безпечних умов праці своєму робітнику ОСОБА_2, у зв'язку з чим позивач у справі був травмований та позивачу встановлено часткову стійку втрату професійної працездатності, моральну шкоду необхідно стягнути з підприємства.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 р. від 08 жовтня 2008 р. Конституційний Суд України вважає, що після внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 22.02.2001 р. № 2272-ІІІ Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загально обов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності »від 23.03.2007 р. № 717-V ( п.1.абз.3 п.5,п.9, абз. 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону), яким скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України , право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.. 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничогеологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди тощо).

Моральна шкода полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Визнаючи розмір моральної шкоди, суд вважає необхідним врахувати роз'яснення, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди „ №4 від 31 березня 1995 року.. з наступними змінами та доповненнями, де вказано, що розмір моральної /немайнової/шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань...Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість отриманого професійного захворювання, наслідки захворювання, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача.

При цьому судом враховується, що позивач відчував і відчуває фізичні страждання, частково втратив професійну працездатність у розмірі 35%, неодноразово лікувався і продовжує лікування та враховуючи глибину моральних страждань позивача.

Крім того визначаючі розмір моральної шкоди, суд вважає необхідним урахувати, що при виконанні трудових обов'язків позивач допустив порушення вимог законодавства про охорону праці, що призвело до нещасного випадку (а.с. 07 акту ф. Н-1).

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у сумі 12000 грн.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору до суду 3-х місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з жовтня 1999 року до теперішнього часу лікувався амбулаторно та стаціонарно, постійно приймає ліки, проходить нагляд у лікарів, при першому огляді у МСЕК позивачу була встановлена третя група, в зв'язку з травмуванням у розмірі 35 % (а.с. 05-15).

Позивач звернувся до суду з позовом 10 липня 2012 року (а.с. 16). Суд приходить до висновку, що позивач з поважних причин пропустив строк на звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, тому вказаний строк підлягає поновленню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП ВК «Краснолиманська» на користь держави підлягають стягненню: судовій збір 214 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 153 ч. 2, 237-1 КЗпП України, 23,1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зі змінами та доповненнями внесеними постановою ПВС України від 25 травня 2001 року № 5, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»з р/р 26006301620720 МФО 334497, код ЄДРПОУ 31599557 в Філії «відділення ПАТ «Промінвестбанк в м. Красноармійськ Донецької області» моральну шкоду на користь ОСОБА_2 у сумі 12000 грн. (Дванадцять тисяч грн.)

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави: судовий збір в розмірі 214 грн. 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: