Постанова № 2551992, 25.11.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25.11.2008 р.                                                                                                     № 9/178

16:26

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко трейдінг»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0009472304/0 від 01.11.2007 р. Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Представники:                                                            

Від позивачаДудар Є.В. (довіреність 3 1д від 20.11.2008 р.)

Від відповідачаВасилевська А.В. (довіреність № 12123/9 від 26.09.2008 р.) Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва з вимогами визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0009472304/0 від 01.11.2007 р. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним рішення відповідачем порушено положення закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідач в оспорюваний період діяв відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято у порядку та спосіб встановлені Законом України «Про порядок погашення зобов’язання перед бюджетами та державними цільовими фондами», так як позивачем порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

актом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 468/23-4/32981699 від 01.11.2007 р. про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Еко Трейднг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 р. по 30.06.2007 р. встановлено порушення, зокрема, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 120700,00 грн. у тому числі по періодам: за травень 2006 р. у розмірі на суму 72420,00 грн., за липень 2006 р. у розмірі на суму 24140,00 грн., за жовтень 2006 р. у розмірі на суму 24140,00 грн., оскільки згідно умов договору № 278-05 від 20.09.2005 р. та специфікацій до нього, укладеного між ТОВ «Еко Трейдінг»та ДП «Укрнафтогазкомплект»НАК «Нафтогаз України», (код за ЄДРПОУ 30167066, м. Київ), ІІВ «Еко Трейдінг»було поставлено запасних частин до ГТК-10і та ГТК-25і на підставі:

- видаткової накладної № 4/2006 від 18.05.2006 р. та п/н № 4 від 18.05.2006 р. на суму 178 601,98 грн. (в т.ч. ПДВ 29767,00 грн.), в т.ч. ущільнення камери згорання GЕ185А1575Р001 у кількості 36 штук, по ціні 1025,00 грн., на суму 36900,00 грн. без "З, ПДВ - 7380,00 грн.,

- видаткової накладної № 5/2006 від 17.07.2006 р. та п/н № 5 від 17.07.2006 р. на суму: 696659,98 грн. (в т.ч. ПДВ - 116110,00 грн.), в т.ч. ущільнення камери згорання GЕ185А1575Р001 у кількості 12 штук, по ціні 1025,00 грн., на суму 12300,00 грн. без ПДВ, ПДВ - 2460,00 грн.,

- видаткової накладної № 8/2006 від 30.10.2006. та п/н № 8 від 30.10.2006 р. на суму 674659,99 грн. (в т.ч. ПДВ - 112443,33 грн.), в т.ч. ущільнення камери згорання GЕ185А1575Р001 у кількості 12 штук, по ціні 1025,0 грн., на суму 12300,0 грн. без ПДВ, ПДВ - 2460,0 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерськом районі міста Києва № 0009472304/0 від 01.11.2007 р. визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 181 050,00 грн., в тому числі основний платіж - 120 700,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 60 350,00 грн.

За результатом розгляду справи судом встановлено:

за період з 01.012006 р. по 31.12.2006р. ТОВ „Еко трейдінг" здійснювало продаж товарів виробничо-технічного призначення покупцям на митній території України згідно укладених договорів, предметом договору яких є те, що постачальник (ТОВ «Еко Трейдінг») зобов'язується поставити покупцям товари виробничо-технічного призначення, а покупці зобов'язується їх прийняти та оплатити в асортименті та кількості відповідно до умов договорів та додаткових угод до них. Вартість реалізованих товарів виробничо-технічного призначення з ПДВ відображалась у бухгалтерському обліку по Д-ту 361 „Розрахунки з Покупцями" К-ту 702 Дохід від реалізації товарів". Ціна товару є договірною і вказується з урахуванням ПДВ, без врахування вартості транспортних витрат і узгоджується в додаткових угодах (специфікаціях) в залежності від умов поставки.

При проведенні перевірки було використано Експертний висновок Київської ТПП № Ц-203 від 23.03.2006 р., яким визначено, що ринкова вартість ущільнення камери згорання GЕ185А1575Р001 на внутрішньому ринку України складає 13300-13500 грн./од. з ПДВ.

Аналізуючи викладені вище обставини та пояснення представників сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідачем безпідставно донараховано суму податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції з урахуванням наступного.

Позивач підтверджує свої обґрунтування наступними документами, які знаходяться в матеріалах справи:

Експертним висновком Київської ТПП № Ц-203 від 23.03.2006 р., яким визначено, що ринкова вартість ущільнення камери згорання GЕ185А1575Р001 на внутрішньому ринку України складає 13300-13500 грн./од. з ПДВ.;

листом Київської торгово-промислової палати № 1708-2в/1260 від 23.10.2007 р., яким зазначено, що «при друкуванні експертного висновку № ц-203 від 20.03.2006 р. у позиції 7 «Ущільнення камери згорання до ГТК-10і, № креслення GЕ185А1575Р001»(п. 6 «Результати досліджень») у графі «Вартість …..»допущено механічну помилку, тобто надруковано зайвий нуль. Отже, правильним слід вважати запис «1330,00-1350,00 грн.».»;

Експертним висновком Київської торгово-промислової палати № ц-40 від 01.02.2008 р., яким встановлено, що ймовірна ринкова вартість (ціни-пропозиції) ущільнення камери згорання до ГТК-10і GЕ185А1575Р001 станом на березень 2006 р. на внутрішньому ринку України становила (з округленням) 1330,00-1350,00 грн.;

Крім того, з метою всебічного та повного розгляду страви, судом направлялися запити щодо отримання відомостей по справі.

Так, листом Київської торгово-промислової палати № 1708-2в/861 від 15.08.2008 р., повідомлено, що «листи від ТОВ „Еко Трейдінг" дійсно надходили до Київської ТПП, на які 23.10.2007 р. за № 1708-2в/1260 та 01.02.2008 р. за № 1708-2в/152 палатою надавались відповіді. Крім того, на замовлення ТОВ „Еко Трейдінг" (лист від 28.01.2008 р. № 1-28/01) був підготовлений та наданий експертний висновок № Ц-40 від 01.02.2008 р. щодо ринкової вартості на внутрішньому ринку України ущільнення камери згорання до газоперекачувальних агрегатів ГТК-10, № креслення GЕ185А1575Р001, виробництва компанії „TURBIN COMPONENT MARKET" (США) станом на березень 2006 р. Експертом установлено, що ймовірна ринкова вартість вищезазначеного обладнання у березні 2006р. могла становити (з округленням) 1330,00 - 1350,00 грн. з ПДВ за одиницю.

Зазначені відносини регулюються, зокрема, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»віл 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР.

Відповідно до п. 1.20.1. статті 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Пункт 1.20.2. Закону № 334/94-ВР встановлює, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Пунктом 1.20.8. Закону № 334/94-ВР передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Закон України «Про податок на додану вартість»№ 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.18. статті 1 Закону N 168/97-ВР передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону N 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 21 грудня 2000 року N 2181-III спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Підпунктом «б»пункту 4.2.2. статті 4 Закону N 2181-III передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пунктом 17.1.3. статті 17 Закону N 2181-III встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи такі обставини, наявність описки у висновку, факт якої підтверджено офіційними листами, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення визнанню недійсним, оскільки позивач використовував звичайні ціни у відповідності до вимог закону, а відповідачем безпідставно донараховану суму податку на додану вартість за оскаржуваний період та застосовано штрафні санкції. Зазначене підтверджується тим, що при укладенні та розрахунках по договірним відносинам позивач підставно використовував договірну вартість товару, при цьому в оскаржуваний період ймовірна ринкова вартість такого товару могла становити (з округленням) 1330,00 - 1350,00 грн. з ПДВ за одиницю, що підтверджено відповідним експертним офіційним висновком Київської ТПП. Отже, в суду відсутні підстави вважати, що позивачем занижено суму податку на додану вартість та порушено п. 4.1. статті 4 закону України «Про податок на додану вартість». Зворотнє не досліджено і не встановлено податковою службою під час перевірки на підставі вмотивованих та обґрунтованих доказів, належними доказами суду не доведено.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності та наявність законних підстав для винесення оскаржуваних рішень.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, судові витрати позивача підлягають відшкодуванню йому з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0009472304/0 від 01.11.2007 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко трейдінг»(01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2-А, офіс № 42; м. Київ, пр. Московський, 6-В, код ЄДРПОУ 32981699) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                     О.В.Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –17.12.2008.