Ухвала суду № 25518652, 31.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року справа №2а/1270/3237/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Дяченко С.П., Сіваченка І.В. , Шишова О.О. ,

при секретарі судового засідання Казаковій Т.М.,

за участю представника позивача Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а/1270/3237/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року №0000091702, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в квітні 2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року №0000091702.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а/1270/3237/2012 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року №0000091702 про збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33 418,52 грн. та штрафних санкцій у сумі 930,65 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, судовий збір у розмірі 343,50 грн.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

При апеляційному перегляді справи представник позивача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін , апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з»явився. Про дату , час , та місце розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, встановила наступне :

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» , ПП «Інтенція», за результатами якої складено акт від 27 січня 2012 року №136/17-19220459.

Згідно висновків акту від 27 січня 2012 року №136/17-19220459 перевіркою встановлено порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2756-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року у сумі 33418,52 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 2518,82 грн., за лютий 2011 року в сумі 5559,98 грн., за березень 2011 року в сумі 2709,95 грн., за квітень 2011 року в сумі 10304,95 грн., за травень 2011 року в сумі 5909,84 грн., за червень 2011 року в сумі 2692,37 грн., за липень 2011 року в сумі 3722,61 грн.

Вказані висновки мотивовані тим, що ОСОБА_1 було включено до податкового кредиту вартість послуг по операціям з ТОВ «Оріал» та ТОВ «Інтенція», які , на думку відповідача , не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

На підставі акту перевірки державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської обласні винесено податкове повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року №0000091702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 33148,52 грн. за основним платежем та 930,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , яке є предметом оскарження.

Таким чином, в основу висновків акту перевірки покладені ознаки нікчемності угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, передбачені ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216,ст.228 Цивільного кодексу України.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

У п.198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи , 11 січня 2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ «Оріал» був укладений договір купівлі-продажу №11/1 ; 01 квітня 2011 року з ТОВ «Інтенція» - договір купівлі-продажу №24

Факт отримання позивачем продукції від ТОВ «Оріал» та ТОВ «Інтенція» підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами ( видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні та ін..) , які складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Отриманий товар в подальшому був використаний позивачем у господарській діяльності .

Щодо висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, з товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал», ТОВ «Інтенція», колегія суддів зазначає наступне :

Статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Як вбачається з матеріалів справи , в основу висновків відповідача про нікчемність правочинів , укладених позивачем з ТОВ «Оріал» , ТОВ «Інтенція» покладена інформація актів Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської від 11 листопада 2011 року №1798/236-36917523 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 вересня 2011 року та акта від 11 листопада 2011 року ; та акту №1807/231/37156804 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 вересня 2011 року

Проте , постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-11181/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оріал» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними дій та визнання недійсним наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки задоволено частково. Визнані дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо проведення перевірки та складання акту від 11 листопада 2011 року №1798/236-36917523 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 вересня 2011 року протиправними. Зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області поновити в АС «Результати співставлення податковий зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА відомості щодо задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Оріал», за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 48914412,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 45158570,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено .

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2012 року у справі № 2а-11321/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року, адміністративний позов приватного підприємства «Інтенція» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій протиправними, визнання недійсним та скасування наказу про проведення перевірки від 10 листопада 2011 року №760 задоволено частково. Визнані дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області щодо проведення перевірки та складання акту від 11 листопада 2011 року №1807/231/37156804 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 вересня 2011 року протиправними. Зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію Луганської області поновити в АС «Результати співставлення податковий зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА відомості щодо задекларованих приватним підприємством «Інтенція», за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 51634813,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 47645313,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовлено .

Отже, зазначені постанови мають преюдиційне значення для розгляду вказаної справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані. Відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного правочину, фактично керувався лише припущеннями, що є недопустимим. Недекларування контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань породжує негативні наслідки саме для цих підприємств та не може свідчити про факт нікчемності укладених правочинів.

Варто зазначити , що за законом платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Правомірність саме такого підходу підтверджується судовою практикою. Так, Верховний Суд України у своєму рішення від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10 підтвердив, що «несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту».

У рішенні від 31.01.2011 у справі № 21-47а10 Верховний Суд України також зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Неможливість притягнення до відповідальності юридичних осіб за неправомірні дії їх контрагентів підтверджується й іншими рішеннями Європейського суду з прав людини.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем тих обставин, що укладені позивачем договори порушують публічний порядок, та про відсутність підстав вважати їх нікчемними. Доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку податковим органом не надано.

З оглядну на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала в повному обсязі складена 02 серпня 2012 року.

Керуючись ст. ст. 195, 197 , п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року у справі № 2а/1270/3237/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 лютого 2012 року №0000091702-залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її у повному обсязі

Колегія суддів С.П. Дяченко

І.В. Сіваченко

О.О. Шишов