Ухвала суду № 25518484, 26.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р.Справа № 2а-1339/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-1339/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Овен"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВО Овен» (далі по тексту - ТОВ «ВО Овен») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі по тексту - ДПІ у Московському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000092302 від 23.01.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. по справі № 2а-1339/12/2070 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Овен" до Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова № 0000092302 від 23.01.2012 р.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012 р. по справі № 2а-1339/12/2070 скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.6.3.3 (е) п.6.3 ст.6, пп.9.12.1 п.9.12 ст.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначив, що ТОВ «ВО Овен» в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво віднесено до складу валових витрат за 4 квартал 2010 року по операціям із замовлення послуг по розробці програмного забезпечення, які не підтверджені первинними документами. А саме, вказав на те, що позивачем було укладено договори із фізичними особами-підприємцями, які є колишніми працівниками ТОВ «ВО Овен», незважаючи на наявність у штаті підприємства достатньої, на думку відповідача, кількості кваліфікованих працівників для виконання зазначеної роботи. Власне договори оформлені неналежним чином, а саме, у даних договорах не зазначено, що є результатом проведених виконавцем науково-дослідних робіт та яким чином результати цієї роботи використовуються у господарській діяльності позивача. В ході перевірки позивачем не було надано документів, що давали б відповідь на зазначені питання. З огляду на викладене, вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 325372 грн.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 16.11.2011 р. по 27.12.2011 р. фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО Овен» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 p., за результатами якої було складено Акт від 04.01.2012 р. № 23/23/35348663 (т.1, а.с.8-49).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема, п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями.

На підставі такого висновку акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення № 0000092302 від 23 січня 2012 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 325372 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 81343 грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи період проведення перевірки (з 16.11.2011 року по 27.12.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Пунктом 1.32. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як встановлено п. 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлене порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, ст. 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у 4 кварталі 2010 року у сумі 325372 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, в ході останньої встановлено, що до складу валових витрат у 4 кварталі 2010 року позивачем було віднесено витрати на виконання науково-дослідних робіт, здійснених фізичними особами-підприємцями на загальну суму 1297059,3 грн. згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вказані дії позивача мали місце у зв'язку з наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ВО Овен» (Замовник) укладено договори на виконання науково-дослідних робіт з фізичними особами-підприємцями (Виконавці), а саме: № 4/97 від 11.10.2010 р. та № 5/105 від 01.11.2010 р. - із ФОП ОСОБА_1, № 6/106 від 01.11.2010 р. - із ФОП ОСОБА_2, № 3/99 від 11.10.2010 р. та № 4/115 від 01.12.2010 р. - із ФОП ОСОБА_3, № 2/75 від 01.09.2010 р. та № 3/89 від 01.10.2010 р., № 4/98 від 11.10.2010 р., № 5/113 від 01.12.2010 р. - із ФОП ОСОБА_4, № 2/77 від 01.09.2010 р., № 3/90 від 01.10.2010 р.№ 4/114 від 01.12.2010 р. - із ФОП ОСОБА_5 (т.1, а.с.105-108, 112-115, 129-132, 152-155, 161-164, 179-183, 188-191, 196-199, 203-206, 223-227, 232-235, 243-246), № 3/91 від 01.10.2010 р., 4/100 від 11.10.2010 р., № 5/107 від 01.11.2010 р. - із ФОП ОСОБА_6, № 3/101 від 11.10.2010 р.,№ 4/108 від 01.11.2010 р. - із ФОП ОСОБА_7 (т.2, а.с.11-14, 27-30, 45-48, 54-57).

Предметом вказаних договорів було проведення наукових досліджень та виготовлення зазначеними фізичними особами-підприємцями на замовлення позивача відповідної науково-технічної продукції, в результаті чого були отримані науково-прикладні результати, які були оформлені у вигляді конструкторської документації на науково-технічну продукцію в електронній формі, що відповідає положенням ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Як вбачається з матеріалів справи, виконання робіт за договорами здійснювалися на підставі їх завдань згідно з Календарними планами та Технічними завданнями, які є невід'ємними частинами цих договорів, результати робіт за вказаними договорами перевірялися у взаємному порядку сторонами і були зафіксовані Протоколами проведення експертизи конструкторської документації, що також є невід`ємними частинами цих договорів. Всі протоколи є підписаними як виконавцями - вищезазначеними фізичними особами-підприємцями, так і комісією у складі службових осіб ТОВ «ВО Овен».

Колегія суддів зазначає, що за результатами господарських операцій, обумовлених вищевказаними договорами, позивачем та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Сплата коштів виконавцям відбулася у безготівковій формі та в повному обсязі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії платіжних доручень.

Таким чином, зобов'язання за вищевказаними договорами виконані як позивачем, так і його контрагентами, належним чином і в повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, результати замовлених у ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 науково-дослідних робіт були використані конструкторськими та виробничими підрозділами позивача для ворення реальних технічних пристроїв, а саме: вимірювальних пристроїв типу 2ТРМ1, ТРМ210, 'М201, ТРМ212; пристроїв АСУ ТП типу БП60, БП30, МВА8, СМИ1, МПР51, УКТ38, БП15, ПР110, НП-КП20, НЕ5684, АС4, АС7, ИП320, МВ110-220.8АС.

Зазначені вироби були реалізовані позивачем на підставі дилерських договорів № ДД17/08-01 від 17.08.2010 р. із ТОВ «СВ Альтера» та № 4 із ТОВ «Укртехприлад Торговий дім» (т.2, а.с.138-146), ТОВ «Завод 423» (Російська Федерація), про що свідчать надані до матеріалів справи копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунків-фактур та копія вантажної митної декларації (т.2, а.с.147-177).

З огляду на викладене, враховуючи види діяльності позивача за КВЕД, зазначені у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1, а.с.64), колегія суддів зазначає, що науково-прикладні результати робіт, замовлених у вищезазначених фізичних осіб-підприємців, були безпосередньо використані у власній господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції з надання позивачеві науково-технічних послуг фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повністю підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а результати цих послуг використані позивачем у власній господарській діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що виконання науково-дослідних робіт за замовленням позивача виконувалось зазначеними фізичними особами-підприємцями згідно технічних завдань, в яких визначено мету кожного виду робіт за договорами, перелік документів, які повинні бути надані до сдачі замовнику, найменування та вартість робіт, а також у відповідності до календарних планів, у яких детально зазначено строк виконання кожного етапу робіт, обумовлених договором.

З наданих до матеріалів справи копій зазначених технічних завдань та календарних планів колегією суддів встановлено, що останні дають можливість чітко відстежити, що є результатом науково-дослідних робіт, а також яким чином результати цих робіт використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

За таких обставин, враховуючи, що Технічне завдання та Календарний план, у відповідності до п.1.2 спірних договорів, є невід`ємною частиною останніх, колегія суддів вважає, що окремі неточності у заповненні типових договорів із фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не свідчать про їх недійсність або нікчемність, та не впливають на правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Щодо посилання відповідача в обґрунтування висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на ту обставину, що фізичні особи-підприємці, за результатами господарських відносин з якими позивачем віднесено до валових витрат спірну суму в розмірі 1297059 грн., є колишніми працівниками ТОВ «ВО Овен», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Згідно зі ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 44 Господарського кодексу України визначено принципи підприємницької діяльності : вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Як встановлено положеннями ч.ч.1, 2 ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Твердження відповідача про те, що замовлені у ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 науково-дослідні роботи могли б бути виконані працівниками позивача, колегія суддів вважає помилковими, оскільки на працівників конструкторського бюро ТОВ «ВО Овен» у спірних правовідносинах покладалася інша функція - прийняття виконаних робіт, перевірки можливості використання отриманих результатів робіт у господарській діяльності, про що свідчать протоколи проведення експертизи конструкторської документації (додаток № 3 до спірних договорів).

Також, слід відмітити, що оцінка економічної або іншої доцільності замовлення науково-дослідних робіт у сторонніх осіб, а не працівників підприємства, не входить до компетенції органів державної податкової служби та є недоречною з огляду на положення наведених норм Господарського кодексу України.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів зазначає, що укладення договорів саме із виконавцями, які є колишніми працівниками ТОВ «ВО Овен», не заборонено законом, а відтак, не може бути підставою для зменшення позивачеві валових витрат.

Щодо посилань відповідача на те, що при роздрукуванні диска - результатів наукових досліджень, виконаних фізичними особами-підприємцями, встановлено зазначення на документах, підтверджуючих попередні випробування експериментальних зразків МВ 110-224.ЗМ від 11.07.2011 р. (протокол № 1) виконавцем - провідного інженера - Гуртового О.А., колегія суддів зазначає, що такі обставини не були предметом дослідження при проведенні перевірки, та не можуть бути підставою для висновку про завищення позивачем валових витрат.

Крім того, слід відмітити, що такі посилання спростовуються наданою до матеріалів справи копією протоколу № 1 приймальних випробувань експериментальних зразків МВ 110-224.ЗМ від 11.07.2011 р., з якого вбачається, що дані роботи по випробуванню зразків виконувались інженером Соболенко А.А.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірність включення ТОВ «ВО Овен» до складу валових витрат 4 кварталу 2010 року вартості науково-технічних робіт, замовлених у ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, на загальну суму 1297059 грн., як таких, що в повному обсязі підтверджені первинними документами та використані у господарській діяльності позивача.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про завищення ТОВ «ВО Овен» валових витрат на суму 1297059 грн. є таким, що спростовується встановленими у справі фактичними обставинами та первинними документами, а відтак, донарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 325372 грн. є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 04.01.2012 р. № 23/23/35348663 порушень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000092302 від 23.01.2012 р. про визначення ТОВ «ВО Овен» податкового зобов`язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2012р. по справі № 2а-1339/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.