Ухвала суду № 25517574, 25.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р.

справа № 2а-8964/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Бембінек Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у місті Дніпропетровську,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 29 липня 2010 року

у справі № 2а-8964/09/0470

за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі

з великими платниками податків у місті Дніпропетровську,

пр. Кірова, 57, м. Дніпропетровськ, 49600;

до відповідача Державного підприємства «Придніпровська залізниця»,

пр. Карла Маркса, 108, м. Дніпропетровськ, 49600;

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю

Торговий дім «Дніпропетровський стрілочний завод»,

вул. Білостоцького, 181, м. Дніпропетровськ, 49034;

про застосування наслідків нікчемного правочину, -

встановив: Спеціалізованою ДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дніпропетровський стрілочний завод», подано позов до Державного підприємства «Придніпровська залізниця»про застосування наслідків нікчемного правочину –стягнення в доход держави 22.622.138,40 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Чабаненко С.В.) своєю постановою від 29 липня 2010 року у позові відмовив.

Постанова суду мотивована відсутністю підстав для висновку про укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Спеціалізована ДПІ, Позивач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що спірну угоду було укладено із залученням вигодо формуючих підприємств, за п’ятьма ланцюгами придбання до виробника продукції. При цьому, у посередників, ряд яких визнано банкрутами, відсутні відповідні перевізні документи, що дозволяє зробити висновок про умисне ухилення від сплати податків та зборів.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця», Відповідач, скаргу оспорив. В запереченнях на апеляційну скаргу вказував на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Придніпровська залізниця»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р.

За результатами перевірки складений Акт № 302-08-03/1-01073828 від 30.04.2009р.

Перевіркою встановлено постачання Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дніпропетровський стрілочний завод»стрілочних переводів, рамних рейок, хрестовин виробництва ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод»на загальну суму 22.622.138,40 грн. При цьому, вантажовідправником є ВАТ «Дніпропетровський стрілочний завод», вантажоотримувачем є Державне підприємство «Придніпровська залізниця». А залучення по ланцюгу посередників - вигодо формуючих підприємств, утворює «стрибок»ціни у сумарному виразі 8,5 млн. грн.

Застосування наслідків нікчемного правочину –стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця»в доход держави 22.622.138,40 грн. адміністративно-господарських санкцій було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що угода між Державним підприємством «Придніпровська залізниця»та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Дніпропетровський стрілочний завод»суперечить положенням чинного законодавства, а отже і моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 цього Кодексу.

Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, –нікчемним.

Як зазначено у частині другій статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Органи державної податкової служби, на підставі пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII звертаються до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас, задовольняючи позов у такій справі, суд повинен у рішенні вказувати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

З матеріалів справи вбачається, що договір був виконаний його сторонами. Вказані господарські операції відображені в документах бухгалтерського та податкового обліку відповідача, проти чого заявник апеляційної скарги не заперечує.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу недійсності господарських зобов’язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Фахівці контролюючого органу, з огляду на обов'язок доказування, зобов’язані були з’ясувати всі обставини взаємовідносин сторін та доводити перед судом їх переконливість. Як то: чи мала місце господарська операція, чи добросовісно діяли всі учасники господарських взаємовідносин. Не виключено, чи припустилися порушень податкового законодавства контрагенти-посередники, та чи могло бути відомо позивачу про порушення, які допускали його контрагенти.

В спірному випадку така обізнаність також не є очевидною. Позивачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов‘язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Крім того, матеріали зустрічної перевірки, на які посилається заявник апеляційної скарги, не містять фактичних відомостей щодо несплати податків контрагентами постачальника за певними господарськими операціями по ланцюгу постачання продукції. Отримані відомості вказують лише на неможливість, за тих чи інших причин, документально підтвердити зарахування податків до бюджету, що не є тотожним поняттю несплати до бюджету.

Отже, теза в акті перевірки про те, що здійснення господарських операцій по виявленим ланцюгам із залученням вигодо формуючих підприємств не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.

І оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету - це податкове зобов'язання кожного окремо взятого платника податків і не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували протиправну мету підприємства відповідача.

Таким чином, відсутні підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 208 ГК України.

З огляду на викладене, доводи, наведені в апеляційній скарзі, не можна вважати достатніми для висновку про задоволення адміністративного позову.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови окружного адміністративного суду в цій частині позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 липня 2010 року у справі № 2а-8964/09/0470 –без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В.Юхименко

Суддя Л.М.Нагорна

Суддя М.А.Руденко

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: М.О. Католікян