Ухвала суду № 25517544, 27.10.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.справа № 2а-6165/10/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Нагорної Л.М. Руденко М.А.

при секретарі судового засідання:Сколишев О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції

у Хортицькому районі міста Запоріжжя,

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 04.11.2010р.

у справі № 2а-6165/10/0870

за позовом Державної податкової інспекції

у Хортицькому районі міста Запоріжжя,

вул. Гудименка, 10-А, м. Запоріжжя, 69114;

до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрон»,

вул. Новобудов, 9, м. Запоріжжя, 69076;

до відповідача -2 Приватного підприємства «Прімакс»,

вул. Гагаріна, 9 кв. 1, м. Кіровоград, 25031;

про визнання угоди недійсною, -

встановив: ДПІ у Хортицькому районі міста Запоріжжя подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрон»та до Приватного підприємства «Прімакс»про визнання недійсним договору № 55/04 від 01.06.2004р. на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України.

Запорізький окружний адміністративний суд (суддя Нечипуренко О.М.) своєю постановою від 04.11.2010р. у позові відмовив.

Постанова суду мотивована тим, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Державна податкова інспекція, Позивач, вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що первинна бухгалтерська документація з реквізитами Приватного підприємства «Прімакс»не може вважатись такою, що складена та підписана уповноваженою особою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.01.2005р. у справі № 2-747/05р. установчі документи та свідоцтво платника ПП «Прімакс»були визнані недійсними з 28.04.2004р. у зв'язку з перереєстрацією невстановленою особою на викрадений паспорт.

Громадянин ОСОБА_2 відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, ніяких фінансових документів не підписував.

Таким чином, Відповідач 2, укладаючи спірні господарські зобов'язання, діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства -приховання від оподаткування отриманих доходів та заниження об'єкта оподаткування.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. Позов задовольнити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні ТОВ «Сітрон»та Приватне підприємство «Прімакс»не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, 01.06.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітрон»та Приватним підприємством «Прімакс»укладений договір купівлі-продажу № 55/04.

Відповідно до умов укладеного договору, Приватним підприємством «Прімакс»продано брухт та кускові відходи міді, латуні та бронзи (змішаний), в кількості 34,7 т (вага нетто) на загальну суму 386.514,86 грн. без ПДВ.

Згідно до угоди № 55/04 від 01.06.2004р., а також податкових накладних № 2/2 від 20.01.2005р., № 3 від 28.01.2005р., та рахунку № 63/1, за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р. сума угоди між ТОВ «Сітрон»та ПП «Прімакс»склала 463818,21 грн., у тому числі ПДВ -77.302,98 грн.

Приватне підприємство «Прімакс»(код 32095397) зареєстроване за юридичною адресою: 25031, м. Кіровоград, вул. Гагаріна, буд. 9, к. 1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20.01.2005р. по цивільній справі № 2-747/05р. установчі документи та свідоцтво платника ПП «Прімакс»були визнані недійсними з 28.04.2004р., з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_2.

Рішенням Ленінського районного суду встановлено, що громадянин ОСОБА_2 відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, ніяких фінансових документів не підписував. ПП «Прімакс»перереєстровано на ОСОБА_2 невстановленою особою на викрадений у того паспорт.

Отже, первинні документи були підписані особою, яку не можливо ідентифікувати.

На підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України ДПІ у Хортицькому районі міста Запоріжжя було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сітрон»та до Приватного підприємства «Прімакс»про визнання недійсним договору.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу для визнання спірних зобов'язань недійсними, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань: вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Якщо зазначені положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

За позицією заявника апеляційної скарги, Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда установчі документи та свідоцтво платника ПП «Прімакс»були визнані недійсними з моменту перереєстрації на громадянина ОСОБА_2, який відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, ніяких фінансових документів не підписував.

В той же час, на момент укладення господарського зобов'язання Приватне підприємство «Прімакс»мало статус юридичної особи, було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства України та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Товари, які були предметом договору, з цивільного обороту не виключені, та законодавством в обігу не обмежені. Відповідні господарські операції між відображено в бухгалтерському обліку відповідача 1.

І конструкція, наприклад, статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»від 15 травня 2003 року N 755-IV, побудована так, що її зміст дає можливість виділити дві підстави для прийняття рішення щодо припинення юридичної особи -порушення вимог закону при створенні юридичної особи або здійснення нею діяльності поза межами правової відповідальності.

А, відтак, суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доведення.

В межах апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Доводи про те, що первинні документи були підписані особою, яку не можливо ідентифікувати, відхиляються як такі, що висновків суду не спростовують.

Так, загальне визначення терміна «документ»-це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання i поширення інформації шляхом фіксації її на папері або на іншому носієві.

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами. Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть застосовуватися.

У судових справах документи є також письмовими доказами.

І у разі встановлення відсутності будь-яких відповідних повноважень (у тому числі реєстраційних) у особи, яка видає певні податкові документи, може мати місце визначення суми податкового зобов'язання платнику податків внаслідок не підтвердження певних сум відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі міста Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2010р. у справі № 2а-6165/10/0870 -без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна

Суддя: М.А. Руденко