Постанова № 25515230, 18.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2012 р. № 2-а- 4789/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

за участю:

представника відповідача - Подобайло І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКСТОУН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКСТОУН", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби: № 0000322307 від 26.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 69.575,00 гри. та № 0000292307 від 26.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 75. 625,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не згоден з висновками, викладеним в акті перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 16.03.2012 року №79/23-3/34390731, вважає їх незаконними та необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення - рішення від 26.03.2012 року №0000322307 та №0000292307, що прийняті на підставі згаданого акту, підлягають скасуванню.

Так, спростовуючи висновки податкового органу, позивач стверджує, що податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Опттехноконсалтинг» обчислювався правильно, господарські операції з контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону. Актом перевірки підтверджено факт укладання між ТОВ «Аркстоун» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» договорів про виконання проектних робіт. Первинні документи по взаємовідносинам ТОВ «Аркстоун» та ТОВ «Опттехноконсалтинг» оформлені належним чином та у відповідності до приписів чинного законодавства України, документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" спричиняють втрату первинними документами юридичної сили. Податковим органом досліджувалися декларації, договори, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, докази розрахунків. Претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цих договорів, як платників ПДВ, належності складання первинних документів ДПІ не висувала.

На думку позивача, посилання відповідача на акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки у відношенні контрагенту та висновки ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова є незаконними, оскільки в силу положень приписів чинного законодавства ТОВ «Аркстоун» та його контрагент - ТОВ «Опттехноконсалтинг» є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України, і тому межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Твердження податкового органу щодо нереальності правочинів є, за судженням позивача, також неправомірним, оскільки з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

За таких підстав, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 26.03.2012р. № 0000322307 та № 0000292307.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника ТОВ «Аркстоун», на підставі наданих суду доказів.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов відповідач вказав, що ДПІ у Київському районі вважає позовні вимоги ТОВ «Аркстоун» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ слугувало встановлення при проведенні перевірки (акт від 16.03.2012 року №79/23-3/343920731) нікчемності укладених позивачем правочинів на придбання проектних робіт у ТОВ «Опттехноконсалтинг», згідно договору №10-11-01 від 05.10.2011 року та договору 02-11/12 від 01.12.2011 року. Відповідач стверджує, що всі господарські операції ТОВ «Опттехноконсалтинг» з надання послуг та виконання робіт контрагентам є нереальними за висновками ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, викладеними в акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 23.12.2011 року №345/23-03-05/36815629, за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року, в акті ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 16.02.2012 року №88/23-03-05/36815629 за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, та згідно висновку ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 12.12.2011 року №63/26-42 «Щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Опттехноконсалтинг» за жовтень - грудень 2011 року. Оскільки, висновки Актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та висновок ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ніким не оскаржені, та не скасовані, то дані документи повинні бути враховані судом в якості належного доказу, викладених в них обставин. Враховуючи наведене, до позивача були застосовані наслідки вже визнаних нікчемними правочинів щодо придбання проектних робіт від ТОВ «Опттехноконсалтинг», що призвело до нарахування додаткових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ у вищезазначених розмірах.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Аркстоун» відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов, просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, не заперечується сторонами у справі, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аркстоун», пройшов державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набув статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ 34390731, місцезнаходження: вул. Шліхтера, буд. 44, м. Харків, Харківська область, 61107.

З 26.06.2006 року підприємство узято на податковий облік у ДПІ у Київському районі м. Харкова, правонаступником якої є ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківській області ДПС та з 31.07.2006 року підприємство зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Харківській області ДПС в силу норм Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та за наведеними у ст. 3 КАС України ознаками є суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення.

На підставі направлення на перевірку від 05.03.2012 року № 532, виданого ДПІ у Київському районі міста Харкова, старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Пляшечником Д.Ю. згідно з п.п.78.1.1. п.78.1. ст. 78. Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Харкова № 595 від 03.03.2012 року, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аркстоун» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року.

Перевірка проводилась з 05.03.2012 року по 07.03.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 16.03.2012 року №79/23-3/34390731 (а.с.95-134).

За висновками податкової інспекції, викладеними у згаданому акті перевірки, встановлено порушення позивачем:

- п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60.500 грн., в тому числі за жовтень 2011 року 40.500 грн., грудень 2011 року в сумі 20.000 грн.;

- п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 69.575 грн., в тому числі: у 4 кварталі 2011 року на суму 69.575 грн.

З посиланням на зазначений акт перевірки, 26.03.2012 року відповідачем винесені спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000322307, яким ТОВ «Аркстоун» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 69.575,00 грн. (а.с.7);

- №0000292307, яким ТОВ «Аркстоун» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україна товарів (робіт, послуг) у розмірі 75.625,00 грн. з яких 60.500,00 грн. - основний платіж, 15.125 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (а.с.8).

Не погодившись з вказаними рішеннями податкового органу, ТОВ «Аркстоун» звернулось з даним позовом до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість відображених в акті від 16.03.2012 року №79/23-3/34390731 висновків податкового органу на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «НЬЮ СІСТЕМ АМ»-(замовник) та ТОВ «Аркстоун»-(виконавець) укладено договори від 26.05.2010 року №10.03.06 (а.с.69-73), від 26.05.2010 року №10.03.07 (а.с.76-80), від 21.09.2011 року №11.09.19 (а.с.83), від 08.01.2012 року №12.01.02 (а.с.85-88), від 08.01.2012 року №12.01.03 (а.с.90-91), відповідно до яких виконавець, діючи як генпідрядник, зобов'язується власними силами чи силами субпідрядників відповідно до завдання на проектування та вихідних даних виконати проектні роботи.

На підтвердження реальності виконання сторонами умов вказаних вище договорів, позивачем надано до матеріалів справи протокол погодження договірної ціни на проектні роботи, перелік питань, які виконує генпроектувальник (а.с.80-82, 84 89, 91).

Згідно із приписами ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.

Частиною 1 ст. 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

З метою виконання вище зазначених правочинів, позивач уклав договори з ТОВ «Опттехноконсалтинг», код ЄДРПОУ 36815629 (а.с.92), відповідно до яких ТОВ «Аркстоун»-(замовник) поручає, а ТОВ «Опттехноконсалтинг»-(підрядник) приймає на себе зобов'язання розробити передпроектні пропозиції, а саме:

- за договором від 05.10.2011 року №10-11-01 (а.с.51), передпроектні пропозиції об'єктів третьої черги будівництва, реконструкції комплексу об'єктів аеропорту по вул. Ромашкина, 1, в м. Харкові: «Реконстукція будівлі штаба, реконструкція будівлі диспетчерської, реконструкція будівлі ІАС, ремонт існуючого ангара і складу»;

- за договором від 01.12.2011 року №02-11/12 (а.с.55), передпроектні пропозиції (стадія «ПП») по розміщенню кейтирінга (кухня бортового харчування) для проекту реконструкції комплексу об'єктів аеропорту по вул. Ромашкіна, 1, в м. Харкові.

Фактичне виконання вказаних угод підтверджується виписаними ТОВ «Опттехноконсалтинг» на адресу ТОВ «Аркстоун» податковими накладними від 31.10.2011 року №32 на суму з ПДВ 243.000,00 грн. (а.с.59), від 31.12.2011 року №58 на суму з ПДВ 120.000,00 грн. (а.с.60).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за договорами від 05.10.2011 року №10-11-01 та від 01.12.2011 року №02-11/12 позивачем до суду надано передпроектні пропозиції в графічному плані (а.с.21-50), протокол погодження договірної ціни від 05.10.2011 року на суму з ПДВ 243.000,00 грн., (а.с.52), від 01.12.2011 року на суму з ПДВ 120.000,00 грн. (а.с.56), завдання на проектування розробки передпроектних пропозицій об'єктів третьої черги будівництва, реконструкції комплексу об'єктів аеропорту по вул. Ромашкіна, 1, в м. Харкові: «Реконстукція будівлі штаба, реконструкція будівлі диспетчерської, реконструкція будівлі ІАС, ремонт існуючого ангара і складу» від 05.10.2011 року (а.с.53), завдання на проектування розробки перед проектних пропозицій (стадія «ПП») по розміщенню кейтирінга (кухня бортового харчування) для проекту реконструкції комплексу об'єктів аеропорту по вул. Ромашкіна, 1, в м. Харкові від 01.12.2011 року (а.с.57), акт №20/21/11 виконання робіт за договором № 10-11-01 від 05.10.2011 року на суму з ПДВ 243000,00 грн. (а.с.54), акт №14/15/07 виконання робіт за договором №02-11/12 від 01.12.2011 року на суму з ПДВ 120000,00 грн. (а.с.58).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Опттехноконсалтинг», здійснено у безготівковій формі, про що свідчать платіжні виписки по рахунку та реєстр платіжних документів (а.с.67-68).

Внаслідок проведених операцій, ТОВ «Аркстоун» у деклараціях з податку на прибуток у складі валових витрат відобразило формування витрат по операціям з придбання на суму 302.500 грн. (ПДВ 60.500 грн.) в тому числі у 4 кварталі 2011 року на суму 302.500 грн.).

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, що були складені з посиланням на зазначені вище правочини, суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаними договорами підтверджені матеріалами справи.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за вищевказаними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач -ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС, в ході розгляду справи до суду не надав.

На момент складання податкових накладних на адресу позивача, ТОВ «Опттехноконсалтинг» був зареєстрований в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ліцензії від 22.03.2010 року серії АВ № 514909, ТОВ «Опттехноконсалтинг» надано дозвіл на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт згідно з додатком (а.с.92-93).

Посилання відповідача в акті перевірки на неправомірність формування витрат та податкового кредиту в податковому обліку, суд не бере до уваги, оскільки єдиним мотивом для судження відповідача про неправомірність формування витрат та податкового кредиту є акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова та висновок ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме:

- акт від 23.12.2011 року №345/23-03-05/36815629 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехноконсалтинг», за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року;

- акт від 16.02.2012 року №88/23-03-05/36815629 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехноконсалтинг», за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року;

- висновок ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 12.12.2011 року №63/26-42 «Щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання ТОВ «Опттехноконсалтинг» за жовтень - грудень 2011 року.

Суд відзначає, що відповідно до абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи підприємств не вивчались, оскільки, як вбачається з назви згаданих вище актів, зустрічні звірки взагалі не були проведені.

Суд також відзначає, що згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Окрім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом -Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних документів, наданих позивачем.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами п.14.1.27 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138. витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Слід зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкту оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом У цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Достатніх та належних доказів на підтвердження судження про порушення позивачем наведених норм закону відповідач до суду в ході розгляду справи за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

Фактів таких порушень згідно з вимогами Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства в акті перевірки не навів.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів поставки, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ТОВ «Аркстоун» та його контрагентом ТОВ «Опттехноконсалтинг» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат та податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ „Промтехноопт" положенням норм чинного законодавства України.

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Опттехноконсалтинг», а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та заниження позивачем податку на прибуток не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Аркстоун», позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКСТОУН" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000322307 від 26.03.2012 року та № 0000292307 від 26.03.2012 року.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні -з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2012 року.

Суддя Панченко О.В.