Постанова № 25515229, 30.07.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

30 липня 2012 р. справа № 2-а- 14646/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Калініна О.О.,

представника відповідача Державного Науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" -Гуляєв А.В.,

представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотопресурси" - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби до Державного Науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотопресурси" про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові (далі - СДПІ ВПП у м. Харкові) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державного Науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" (далі -ДНВП "Об'єднання Комунар") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотопресурси" (далі -ТОВ "Біотопресурси") про стягнення з ТОВ "Біотопресурси" на користь ДНВП "Об'єднання Комунар" грошових коштів у сумі - 7235203,02 грн., що були сплачені по договору поставки №2-08 від 12.02.2008 року, а з ДНВП "Об'єднання Комунар" стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 7235203,02 грн., як компенсацію вартості поставлених товарів по договору поставки №2-08 від 12.02.2008 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2012 року було зупинено провадження в адміністративній справі №2а-14646/11/2070 за позовом СДПІ ВПП у м. Харкові до ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Біотопресурси" про стягнення грошових коштів до набрання законної сили судовим рішенням в справі №2а-10446/11/2070 та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року поновлено провадження по вказаній справі через те, що відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що укладений між ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Біотопресурси" правочин № 2-08 від 12.02.2008р. є нікчемним, укладений з метою, суперечною інтересам Держави, оскільки у спірних правовідносинах відповідач ТОВ "Біотопресурси", не мав реальної можливості здійснювати господарську діяльність, відсутні докази транспортування товарів, сертифікати якості та сертифікати відповідності. Нікчемність вказаного правочину встановлена в ході документальної позапланової виїзної перевірки ДНВП "Об'єднання Комунар", результати якої оформлені актом перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові від 19.07.2011р. № 1798/41-018/14308730 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДНВП "Об'єднання Комунар" з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень, лютий, березень, квітень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року на рахунок платника у банку». Відтак, все одержане ТОВ "Біотопресурси" від ДНВП "Об'єднання Комунар" підлягає стягненню на користь останнього, а все належне з ТОВ "Біотопресурси" на користь ДНВП "Об'єднання Комунар", підлягає стягненню в дохід бюджету саме з ДНВП "Об'єднання Комунар".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДНВП "Об'єднання Комунар" проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами права, предметом спірного правочину є речі, що не обмежені в цивільному обороті, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів суб'єктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів. Крім того, Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012р. по справі № 2а-10446/11/2070, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012р. по справі № 2а-11392/10/2070 встановлено реальність угоди між відповідачами.

Представник відповідача ТОВ "Біотопресурси" проти задоволення адміністративного позову заперечував, відповідно до наявного в матеріалах справи заперечення, поданого до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду 30.07.2012 року. Підстави для відмови в задоволенні позовних вимог співпадають з позицією ДНВП "Об'єднання Комунар". Представник ТОВ "Біотопресурси", в судове засідання не прибув, відповідно до заяви від 30.07.2012 року, просив розгляду справу без участі представника ТОВ "Біотопресурси".

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника ДНВП "Об'єднання Комунар", вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що 12 лютого 2008 року між ДНВП "Об'єднання Комунар" в якості Замовника та ТОВ "Біотопресурси" в якості Постачальника було укладено письмовий правочин №2-08, скріплений печатками обох сторін, предметом якого є обов'язок ТОВ "Біотопресурси" поставити комплектуючі вироби, матеріали, в асортименті та кількості відповідно до Специфікації до даного Договору (електронні модулі лічильники електроенергії, електромеханічні лічильникові пристрої, резистри постійні, варистори, трансформатори), та обов'язок ДНВП "Об'єднання Комунар" прийняти її та сплатити обумовлену у рахунках фактурах вартість.

Від імені сторін правочин було укладено повноважними особами, а саме: від позивача- комерційним директором Морозовим В.С., який діяв на підставі довіреності № 82/026-Д від 25.02.2008 року, від контрагента -директором Ісаєвським Ю.В.

В ході податкової перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 19.07.2011 року №1798/41-018/14308730, який містить висновок про нікчемність вказаного правочину, встановлено, що у перевіряємий період, ТОВ "Біотопресурси" відвантажено на адресу ДНВП "Об'єднання Комунар" товар на загальну суму 7 235 203,02 грн. (з ПДВ) (Додаток № 10 до акту перевірки), у тому числі у таких періодах:

- червень 2010р. 881 596,14 грн., у т.ч. ПДВ 146 932,69 грн. (податкова накладна № 20 від 28.05.2010р., видаткова накладна № 20 від 28.05.2010р. на суму 358 560,00 грн.; податкова накладна № 21 від 10.06.2010р., видаткова накладна № 21 від 10.06.2010р. на суму 523036,13 грн.);

- серпень 2010р. -1 749 012,3 грн., у т.ч. ПДВ 291 502,05 грн. (податкова накладна № 27 від 26.07.2010р., видаткова накладна № 26 від 26.07.2010р. на суму 379608,30 грн.; видаткова накладна № 27 від 10.08.2010р., податкова накладна № 28 від 10.08.2010. на суму 840,00 грн.; видаткова накладна № 28 від 27.08.2010р., податкова накладна № 29 від 27.08.2010. на суму 1 001130,00 грн.; видаткова накладна № 29 від 27.08.2010р., податкова накладна № 30 від 27.08.2010. на суму 241 830,00 грн.; видаткова накладна № 31 від 30.08.2010р., податкова накладна № 32 від 30.08.2010. на суму 125 604,00 грн.)

- жовтень 2010р. -2 148 281,58 грн., у т.ч. ПДВ 358 046,93 грн. (видаткова накладна № 34 від 15.10.2010р., податкова накладна № 36 від 15.10.2010. на суму 290 372,00 грн.; видаткова накладна № 35 від 15.10.2010р., податкова накладна № 37 від 15.10.2010. на суму 34 268,00 грн.; видаткова накладна № 36 від 15.10.2010р., податкова накладна № 38 від 15.10.2010. на суму 479 400,00 грн.; видаткова накладна № 37 від 15.10.2010р., податкова накладна № 39 від 15.10.2010. на суму 1 145 820 ,00 грн.; видаткова накладна № 38 від 20.10.2010р., податкова накладна № 40 від 20.10.2010. на суму 720,00 грн.; податкова накладна № 41 від 11.10.2010р., видаткова накладна № 1 від 10.05.2011р. на суму 82 500,00 грн., видаткова накладна № 3 від 28.07.2011р. на суму 115 200,00 грн.)

- листопад 2010р. -898 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 149 800,00 грн. (видаткова накладна № 41 від 30.11.2010р., податкова накладна № 44 від 30.11.2010р. на суму 898 800,00грн.);

- березень 2011 -1 557 513,00 грн., у т.ч. ПДВ 259 585,5 грн. (видаткова накладна № 10 від 30.03.2011р., податкова накладна № 11 від 30.03.3011р. на суму 182 994,00 грн.; видаткова накладна № 9 від 29.03.2011р., податкова накладна № 10 від 29.03.3011р. на суму 174 553,00 грн.; видаткова накладна № 8 від 29.03.2011р., податкова накладна № 9 від 29.03.3011р. на суму 171 793,80 грн.; видаткова накладна № 7 від 28.03.2011р., податкова накладна № 8 від 28.03.3011р. на суму 177 458,40 грн.; видаткова накладна № 6 від 25.03.2011р., податкова накладна № 7 від 25.03.3011р. на суму 184 284,40 грн.; видаткова накладна № 1 від 20.01.2011р., податкова накладна № 2 від 20.01.2011р. на суму 249 052,00 грн.; видаткова накладна № 2 від 20.01.2011р., податкова накладна № 3 від 20.01.2011р. на суму 193 230,0 грн.; видаткова накладна № 3 від 21.01.2011р., податкова накладна № 4 від 21.01.2011р. на суму 224 146,80 грн.).

Саме цю суму СДПІ ВПП у м. Харкові просить стягнути з ТОВ "Біотопресурси" на користь ДНВП "Об'єднання Комунар", а з останнього в дохід Держави.

З матеріалів справи вбачається, що здійснення господарських операцій підтверджується податковими та видатковими накладними, товар на спірну суму було прийнято на підставі довіреностей про прийняття товарно-матеріальних цінностей та оплачено ДНВП "Об'єднання Комунар" у повному обсязі, що підтверджується копіями довіреностей на отримання ТМЦ та виписками з банківського рахунку ДНВП "Об'єднання Комунар".

Транспортування товару відбувалося у спосіб передбачений додатковою угодою від 19.02.2010 року до договору №2-08 від 12.02.2008 року, оформленою листом ТОВ "Біотопресурси", а саме, доставка продукції проводилася кур'єрською поштою, що можливе з огляду на незначну вагу товару та підтверджується накладними на вантаж за 2010, 2011 роки.

ДНВП "Об'єднання Комунар" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 12.01.1993 року та знаходилося на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з 01.09.2000 року за №9, та є платником податку на додану вартість, відповідно до свідоцтва №30010470 від 05.07.2005 року. Директором підприємства є Сабадош Любомир Юрійович. Юридична адреса -м. Харків, вул. Г. Рудика, 8.

ТОВ "Біотопресурси" є юридичною особою та зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 10.10.2001р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 611084, Довідкою АА № 288615 Головного управління статистики у Луганській області від 24.02.2010р. Крім того, ТОВ "Біотопресурси" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.10.2001 року №07475, а в ДПІ Жовтневого р-ну м. Луганськ 13.01.2011 року, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків від 13.01.2011 року №4257 та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, як вбачається зі Свідоцтва №100321837 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.11.2001 року. Директором підприємства, відповідно до рішення засновників від 16.02.2010 року є Семенков В'ячеслав Сергійович, який приступив до виконання обов'язків директора з 16.02.2010 року відповідно до наказу №1 ТОВ "Біотопресурси" від 16.02.2010 року. Відповідно до установчих документів, юридичною адресою підприємства є наступна адреса: м. Луганськ, вул. Корольова, буд. 33. За вказаною адресою розташована офісна будівля, на третьому поверсі якої кімнату № 326 А відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.12.2010 року та акту приймання-передачі від 01.12.2010 року та на 2-му поверсі кімнату №209 відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 10.03.2010 року та акту приймання-передачі від 10.03.2010 року займає ТОВ "Біотопресурси". ТОВ "Біотопресурси" на підставі договору оренди автомобіля від 01.10.2010 року володіє легковим автомобілем марки DAEWOO LANOS TF69Y, випуску 2005 року. Крім того, відповідно до Витягу з ЄДРПОУ сформованого станом на 22.11.2011 року статус відомостей про юридичну особу: підтверджено; місцезнаходження: 91040, Луганська обл., місто Луганськ, Жовтневий район, вул. Корольова, буд. 33.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Біотопресурси" відповідно до норм чинного законодавства наділено правоздітністю та дієздатністю, у ТОВ "Біотопресурси" є достатня матеріальна база для ведення господарської діяльності, спірні операції мають реальний характер.

Крім того, судом встановлено, що ДНВП "Об'єднання Комунар" було оскаржено податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові від 19.07.2011 року №1798/41-018/14308730 до Харківського окружного адміністративного суду, справа № 2а-10446/11/2070.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі №2а-10446/11/2070 за позовом ДНВП "Об'єднання Комунар" до СДПІ ВПП у м. Харкові, адміністративний позов по епізоду правовідносин ДНВП "Об'єднання Комунар" з ТОВ "Біотопресурси" задоволено, скасовано податкове повідомленя-рішення № 0000560841 від 02.08.2011 року про зменшення від'ємного значення з ПДВ на суму 46343,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000550841 від 02.08.2011 року про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 1000939,65 грн.; податкове повідомлення рішення №0000540841 від 02.08.2011 року на суму донарахованого податку у розмірі 31989,00 грн. основного платежу, 15994,5 грн. штрафних санкцій, встановлено правомірність правовідносин між відповідачами.

Правомірність та реальність спірної угоди встановлена також Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 року по справі № 2а-11392/10/2070.

Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України Кодекс адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, при вирішенні даної справи суд враховує Лист Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, відповідно до якого умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Судам варто мати на увазі, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Згідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.2009 року, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В ході розгляду справи, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

Перевіряючи обґрунтованість викладених в позові доводів суб'єкта владних повноважень, суд бере до уваги, що відповідно до ч.1 ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Вказана норма кореспондується з положеннями частині 3 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Однак, з матеріалів справи, Постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2012 року по справі № 2а-10446/11/2070, Ухвали Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 року по справі № 2а-11392/10/2070, судом встановлено, що спірний правочин відповідає всім вимогам закону, був укладений між правоздатними та дієздатними суб'єктами права, предметом спірного правочину є речі, що не обмежені в цивільному обороті, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірного правочину мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів суб'єктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів, тобто встановлено реальність угоди між відповідачами.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину є помилковим, оскільки таке судження не доведено суб'єктом владних повноважень згідно з ч.1 ст.72 КАС України, базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки від 19.07.2011 року №1798/41-018/14308730 не містить належних та допустимих доказів вчинення платниками податків нікчемного правочину, викладене в акті перевірки та адміністративному позові судження суб'єкта владних повноважень про вчинення нікчемного правочину не містить зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди, правомірність спірної угоди встановлено Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року по справі №2а-10446/11/2070, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.04.2012 року по справі №2а-11392/10/207.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби до Державного Науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотопресурси" про стягнення грошових коштів -відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06.08.2012 року.

Суддя Біленський О.О.