Постанова № 25514227, 30.07.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2012 року 2а-2895/12/1070

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Горбуновій К.С.,

за участю:

представника позивача - Таніч Ю.О.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптікомс"

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптікомс" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000782301/1331, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 74001,00 грн., з яких: 74000,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт" у складі ціни за надані послуги, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, позивач не мав не меті отримання послуг у дійсності, а договір уклав з метою мінімізації податкових зобов'язань. Укладений між позивачем та його контрагентом договір, на думку податкового органу, є нікчемним і таким, що порушує інтереси держави та суспільства, формування податкового кредиту здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки укладений договір мав реальний характер - послуги надано контрагентом в повному обсязі та оплачено позивачем, ці факти підтверджується документально. Позивач стверджував, що він правильно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість, тому просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Податковий орган позов не визнав, надіслав до суду письмові заперечення проти позову. В обґрунтування заперечень податковий орган зазначив, що вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник податкового органу в судове засідання не явився, надіслав до суду клопотання про відкладення судового розгляду. Суд, розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку позивача, в задоволенні клопотання відмовив за безпідставністю та ухвалив про розгляд справи за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши представника позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптікомс" є юридичною особою, що зареєстрована 24.06.2008 Обухівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області з 01.07.2008. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

У квітні 2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт" за весь період взаємовідносин (акт перевірки від 23.04.2012 № 913/220/35152702).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, частини першої статті 216, статей 228, 626, 629, 655, 658 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочинів, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187,1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 74000 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору від 14.09.2010 № 14/09-2010, укладеного між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт", відносно придбання позивачем послуг з пошуку організацій, що знаходяться на території України і займаються продажем комплектуючих виробів для авіаційних приборів (мікросхеми, резистори, конденсатори, джерела живлення, трансформатори, з'єднувачі, електронні компоненти, роз'єми). На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, ніякі послуги контрагентом фактично не надавались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договором, а також в зв'язку з тим, що позивач не надав до перевірки документи, які б підтверджували факт надання послуг.

Крім того, в ході проведення перевірки посадові особи Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області використали дані перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт", одержані Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська (акт перевірки від 01.08.2011 № 1273/231/37212371), згідно з якими встановлено, що за податковою адресою ТОВ "Пегас-Консалт" не знаходиться, не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000782301/1331, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 74001,00 грн., з яких: 74000,00 грн. - за основним платежем; 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд ухвалою від 22.06.2012 витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт отримання послуг та оплату їх вартості.

На вимогу суду позивач надав суду: копію договору від 14.09.2010 № 14/09-2010; акт наданих послуг по даному договору від 29.06.2011 № 07-0629/01; податкову накладну від 29.06.2011 № 24.

На підставі наданих документів та інших зібраних по справі матеріалів судом встановлено, що у вересні 2010 року між позивачем (довіритель) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт" (комерційний агент) укладено агентський договір від 14.09.2010 № 14/09-2010, згідно з яким комерційний агент за агентську винагороду зобов'язувався надавати довірителю послуги з пошуку організацій, що знаходяться на території України і займаються продажем комплектуючих виробів для авіаційних приборів (мікросхеми, резистори, конденсатори, джерела живлення, трансформатори, з'єднувачі, електронні компоненти, роз'єми).

Відповідно до умов договору комерційний агент зобов'язувався сформувати інформаційний банк даних щодо потенційних та наявних постачальників довірителя; проінформувати довірителя про необхідність проведення переговорів з постачальниками; сприяти організації зустрічей і переговорів між представниками довірителя й постачальників щодо поставки комплектуючих виробів; отримати необхідні сертифікати якості, паспорти комплектуючих виробів та необхідні документи, що встановлюють відповідність даних товарів діючим стандартам України; супроводжувати укладання правочинів на поставку комплектуючих виробів позивачу.

Згідно з підпунктом 3.2 Договору позивач зобов'язувався сплатити Комерційному агентові агентську винагороду у розмірі 12 % від загальної вартості поставлених комплектуючих виробів.

Як убачається з акта наданих послуг від 29.06.2011 № 07-0629/01, в ньому відображено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт" надало позивачу такі послуги: встановило контакти з компаніями ТОВ "Платан-Україна", ТОВ "Телерадіозв'язок", ТОВ "Конкорд-Харків", ТОВ ТБ "Еталон-прилад", ТОВ "Елтіс Техно", ТОВ "Рос-Інвест", ТОВ "Компанія високих технологій"; організувало та провело переговори з уповноваженими представниками зазначених підприємств; зафіксувало вигідні ціни на поточний рік.

Однак, позивач не надав суду жодних документів які б визначали завдання комерційного агента відносно предмету дослідження (щодо яких товарів чи їх груп, (комлектуючих) здійснюється дослідження ринку); копії звітів комерційного агента про дослідження ринку товарів (комлектуючих), їх технічні та економічні характеристики; переліку існуючих та потенційних виробників таких товарів; звітів про переговори з конкретними постачальниками товарів (предмет переговорів, результат тощо), обсяг витраченого часу; копій довіреностей, виданих представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт" на ведення переговорів з постачальниками; протоколів узгодження цін на поточний рік тощо. При цьому, представник позивача на запитання суду не зміг навіть усно розкрити та пояснити суть послуг, що надавались Товариством з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт".

Суд під час судового розгляду відмовив в задоволенні клопотання позивача про надання додаткового часу для представлення доказів, оскільки суд сторонам надав достатньо часу (близько півтора місяця) для виконання вимог суду за результатами підготовки справи до судового розгляду та надання витребуваних судом доказів, а позивач, крім того, мав необмежений час для підготовки позову, обґрунтування позовних вимог та формування доказової бази.

Суд також звертає увагу на те, що документи, які підтверджують факт надання послуг також вимагались податковим органом, але не були надані ані під час перевірки, ані під час подання позивачем заперечень на акт перевірки та адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення.

Позивач на вимогу суду також не надав документи, які підтверджують оплату послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт", а також сплату в складі ціни придбаних послуг податку на додану вартість.

Однак, на підтвердження розрахунків та сплати у складі ціни послуг сум податку на додану вартість за вказаною господарською операцією позивач представив суду податкову накладну від 29.06.2011 № 24 на суму 444000,00 грн., у тому числі ПДВ - 74000,00 грн., одержану від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами пов'язується з правовою оцінкою рішення податкового органу, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість внаслідок неправомірного формування платником податків податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Однак, це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Однак, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат при обчисленні податку на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з висновками про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з відсутністю в нього первинних фінансово-господарських документів, які б підтверджували факт придбання послуг.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту здійснення господарської операції з поставки послуг та її документального підтвердження.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт отримання позивачем послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-Консалт" на підставі договору від 14.09.2010 № 14/09-2010 та оплати їх вартості документально не підтверджується. Один лише договір, акт прийому наданих послуг, податкова накладна, надані позивачем суду, є документами, які формально оформлюють предмет послуг, але є недостатніми для підтвердження факту реальності господарської операції.

Таким чином, твердження податкового органу про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 74000 грн. у судовому засіданні позивачем спростовані не були.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187,1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 74000 грн., є правильними, а податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012 № 0000782301/1331, - правомірним.

Таким чином, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 серпня 2012 р.