Постанова № 25513799, 26.07.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Справа № 2а/0370/2006/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі судового засідання Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Радчука О.І.,

представника відповідача Новосада Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2012 року № 0000102201 та № 0000112201,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Волиньвугілля» (далі - ДП «Волиньвугілля», підприємство, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Нововолинська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2012 року № 0000102201 та № 0000112201.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що Нововолинською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Волиньвугілля» з питань дотримання повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з Приватним підприємством «Велес-ЛВ» (ПП «Велес-ЛВ»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Маст-Опт» (ТзОВ «Маст-Опт»), Приватним підприємством «Захід-Торг» (ПП «Захід-Торг»), Приватним підприємством «Децимус» (ПП «Децимус»), Приватним підприємством «Мрія-Дім» (ПП «Мрія-Дім») за період з 01 січня 2010 року по квітень 2012 року, про що було складено акт від 24 квітня 2012 року № 195/13/22/32369565.

На підставі висновків акта перевірки Нововолинською ОДПІ 15 травня 2012 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000112201, яким ДП «Волиньвугілля» було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 91 234,00 грн., №0000102201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на загальну суму 8 823,25 грн. (з них 6 355,00 грн. за основним платежем та 2 468,25 грн. за штрафними санкціями).

Суть акту, на підставі якого прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, зводиться до визнання відповідачем неправомірності (нікчемності) договорів з контрагентами позивача. Відповідач не врахував, що на підставі укладених договорів підприємствами- постачальниками поставлено товар, а позивачем проведено оплату за даний товар, його оприбутковано на складі. Товари, які закуплялися, є в наявності та при проведенні перевірки відповідачем не перевірялися. Операції з придбання відображені в бухгалтерському та податковому обліках.

Відповідач не виявив обставин, які б свідчили, що зміст договорів, не відповідає дійсним намірам сторін. В свою чергу, доказами фактичної поставки товару є акти прийому-передачі, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, звіти руху матеріалів по дільниці, акти списання, картки складського обліку, вимоги, дорожні листи, що повністю спростовують висновки податкового органу про нікчемність правочинів.

Крім того, податковим законодавством не передбачено відповідальності платника податків за неправомірні дії його контрагента, зокрема, за такі дії як несплата податкових зобов'язань та надання недостовірної інформації про себе.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити повністю.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову позовні вимоги не визнав (а.с.77-81, том 2). В обґрунтування заперечень вказав, що актом перевірки від 24 квітня 2012 року № 195/13/22/32369565 встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 1.31, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (ПК України), підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого ним завищено від'ємне значення податку на прибуток на загальну суму 91 234,00 грн. та занижено ПДВ на загальну суму 6 355,00 грн.

Відповідач звертає увагу, що перевірка проведена на підставі постанови старшого слідчого податкової міліції про її проведення, прийнятої у зв'язку із порушенням слідчим управлінням Державної податкової служби у Львівській області кримінальної справи № 139-0637 відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва та підробки документів підприємств ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ».

Зокрема, досудовим слідством встановлено, що ці особи організували придбання суб'єктів господарювання та їх перереєстрацію на спеціально підібраних осіб, та не маючи справжнього наміру здійснювати діяльність, зазначену в установчих документах, використовували банківські рахунки для конвертації безготівкових коштів у готівку, сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні у сплаті податків. Одним із таких підприємств, що користувалися їх послугами, є ДП «Волиньвугілля». Наведені вище підприємства, які за зареєстрованим місцезнаходженням відсутні, не мають трудових, виробничих ресурсів для провадження господарської діяльності. Засновники та службові особи підприємства, які рахуються за установчими документами на цих підприємствах, повідомили, що господарської діяльності не вели, документи фінансово-господарської діяльності не підписували. За висновками почеркознавчої експертизи підписи від імені директорів у податковій звітності виконані не ними, а іншими особами.

Крім того, актами перевірок інших податкових органів, що використані у ході перевірки позивача, встановлено, що згідно з даними Державної податкової служби України (ДПС України): податкової звітності, автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту, встановлено відсутність основних засобів, транспорту, трудових ресурсів, сировини, матеріалів, устаткування в названих контрагентів позивача, що свідчить про відсутність умов для результатів господарської діяльності та проведення транзитних потоків, спрямованих на надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту платникам податків.

У ході податкової перевірки позивачів не надав доказів фізичного переміщення товару, вказаного у виписаних постачальниками документах (зокрема, транспортування, списання пального тощо), що не дає можливості встановити хто, яким транспортом, за чий рахунок здійснював транспортування даних товарно-матеріальних цінностей. Не надано документів, що підтверджують технічні характеристики та якість товару (сертифікати відповідності, паспорти якості, технічні паспорти тощо).

Документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж вони складені формально, але фізичного переміщення товару не відбулося від продавця до покупця, ці документи не можуть вважатися первинними та слугувати підставою для відображення операції в податковому обліку.

Оскільки податковими перевірками встановлено відсутність можливостей з боку постачальників виконати господарську операцію, позивачем також не надано доказів фізичного переміщення товару, то позивач не підтвердив право на податковий кредит та валові витрати достовірними первинними документами.

Крім того, незрозумілою є позиція ДП «Волиньвугілля»: з одного боку позивач переконує про правомірність відображення податкового кредиту та валових витрат за первинними документами, виписаними ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ», а з другого, - у 2012 році уточнюючими розрахунками самостійно знімає суми податкового кредиту за цими операціями та нараховує собі штраф.

З наведених підстав відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними та у задоволенні позову просить відмовити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримує з підстав, наведених у позовній заяві, та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених у письмовому запереченні проти позову. У задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2003 року виконавчим комітетом Нововолинської міської ради Волинської області було зареєстровано як юридичну особу ДП «Волиньвугілля», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 514371 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 392749 (а.с.45-46, том 2). ДП «Волиньвугілля» здійснює свою діяльність на підставі статуту (а.с.47-62 том 2), згідно з пунктом 3.3 якого підприємство є правонаступником прав та обов'язків підприємства «Волиньвантажтранс», реорганізованого шляхом злиття та приєднання до ДП «Волиньвугілля (а.с.52, том 2), а нині - відокремленого підрозділу позивача (ВП «Волиньвантажтранс»).

З 27 березня по 17 квітня 2012 року працівниками Нововолинської ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Волиньвугілля» з питань дотримання повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ» за період з 01 січня 2010 року по 17 квітня 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 24 квітня 2012 року № 195/13/22/32365965 (а.с.6-17, том 1).

Судом також встановлено, що перевірка позивача проведена на виконання постанови старшого слідчого Слідчого відділу податкової міліції СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Львові у зв'язку із розслідуванням Слідчим управлінням ДПС України у Львівській області кримінальної справи № 1319-0637 стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

Для проведення перевірки Нововолинською ОДПІ на ДП «Волиньвугілля» направлено запити від 29 березня 2012 року № 1035/22-108 (а.с.86, том 2) щодо надання інформації та документального підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ». Листами від 06 квітня 2012 року № 570/7.0/10-13, від 17 квітня 2012 року № 592.1/7.0/10-13 та № 131 (а.с.86-89, том 2) позивач підтвердив факт взаємовідносин із вказаними підприємствами та надав копії договорів, специфікацій до них, накладних, податкових накладних, платіжних доручень, реєстраційних документів постачальників, платіжних вимог, прибуткових ордерів, авізо тощо.

Статтею 83 ПК України визначено, що підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби. З цих підстав Нововолинською ОДПІ, крім документів, які були надані позивачем, використано також матеріали податкових перевірок, проведених іншими податковими органами стосовно підприємств ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ».

Актом перевірки встановлено порушення підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 1.31, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на прибуток на загальну суму 91 234,00 грн., в тому числі за перший квартал 2011 року у сумі 29 747,00 грн., за другий квартал 2011 року у сумі 3 200,00 грн., за третій квартал 2011 року у сумі 8 610,00 грн., за четвертий квартал 2011 року у сумі 49 677,00 грн. Також встановлено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що спричинило заниження ПДВ на загальну суму 6 355,00 грн., в тому числі за грудень 2010 року на 2 141,00 грн., за січень 2011 року на 350,00 грн., за жовтень 2011 року на 3 864,00 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов на підставі того, що ДП «Волиньвугілля» до складу податкового кредиту та валових витрат включив суми із придбання товару за господарськими операціями із ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія- Дім», ПП «Велес-ЛВ», які не спричинили реального настання правових наслідків та носять безтоварний характер, а виписані з метою мінімізації сплати податку на прибуток та ПДВ первинні документи не можуть бути підставою для формування сум податкового кредиту та впливати на від'ємне значення податку на прибуток підприємств через формування валових витрат, що встановлено за даними аналізу наданих позивачем первинних документів, податкової звітності, автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, а також відповідно до висновків викладених у актах перевірок державних податкових інспекцій міста Львова.

Письмові заперечення ДП «Волиньвугілля» 07 травня 2012 року № 44/7.2-10/13 на акт перевірки не змінили його висновків, про що позивач повідомлений листом Нововолинської ОДПІ від 15 травня 2012 року № 2394/22-114 (а.с.21-23, том 1).

На підставі висновків акта перевірки від 24 квітня 2012 року № 195/13/22/32365965 (далі - акт перевірки) 15 травня 2012 року Нововолинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112201 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 91 234,00 грн., в тому числі за перший квартал 2011 року у сумі 29 747,00 грн., за другий квартал 2011 року у сумі 3 200,00 грн., за третій квартал 2011 року у сумі 8 610,00 грн., за четвертий квартал 2011 року у сумі 49 677,00 грн.(а.с.18, том 1), та податкове повідомлення-рішення № 0000102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 8 823,25 грн., з них 6 355,00 грн. за основним платежем та 2 468,25 грн. за штрафними санкціями згідно з розрахунком (а.с.19-20, том 1).

Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач не оскаржував в адміністративному порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Таким чином, оскільки відповідач заперечує настання реальних наслідків за договорами поставки, укладеними відокремленим підрозділом позивача (ВП «Волиньвантажтранс») із ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ» через відсутність документального підтвердження поставки товару належними первинними документами та факту передачі товару від продавця до покупця з посиланням на нікчемність правочинів між суб'єктами господарювання, а позивач вказує на те, що мав право віднести до складу податкового кредиту та валових витрат за цими операціями у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей суми витрат, тому перевірці судом підлягають фактичні дані щодо реального здійснення операцій, зокрема, поставки товару їх учасниками з урахуванням обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення таких операцій, складських приміщень, транспортних засобів, технічного персоналу тощо, та набуття податкової вигоди (у вигляді зменшення податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток).

За правилами пунктів 44.1, 44.3 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відтак, правильність висновків Нововолинської ОДПІ щодо виявлених порушень підлягає перевірці судом на підставі тих документів, які були досліджені Нововолинською ОДПІ щодо господарських операцій між ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія- Дім», ПП «Велес-ЛВ», та документів, зібраних судом, в ході розгляду справи.

З метою з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами суд вживав заходи, визначені частинами четвертою, п'ятою статті 11 КАС України: ухвалою від 10 липня 2012 року зобов'язано сторін надати докази на підтвердження доводів адміністративного позову та заперечення проти адміністративного позову, у ході судового розгляду оголошувалася перерва для надання додаткових доказів. Зокрема, позивача було зобов'язано надати докази транспортування за господарськими операціями, стосовно яких актом перевірки встановлено порушення податкового законодавства.

На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2012 року № 0000102201 та № 0000112201 з огляду на таке.

Як встановлено судом, ВП «Волиньвантажтранс» ДП «Волиньвугілля» у період з грудня 2010 року по жовтень 2011 року було укладено ряд договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.

Так згідно з договором купівлі-продажу від 06 грудня 2010 року № 25 (а.с.24, том 1), укладеного між ВП «Волиньвантажтранс» як покупцем та ПП «Захід-торг» як продавцем, передбачалося передачу у власність від продавця до покупця товар (запчастини та матеріали) в асортименті, який разом із ціною вказується у накладній відповідно до замовлення покупця. Оплата за товар проводиться у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, а здача-приймання товару - на складі продавця, при цьому доставка здійснюється транспортом покупця. Продавець зобов'язаний надати покупцю рахунок-фактуру, податкову та видаткову накладні (пункти 1, 2, 3, 4 договору). ПП «Захід-Торг» виписано рахунки на товар - болти, накладки, гайки, шайби, клеми, ізовтулки, підкладки, шаблон ЦУП-2Д, колодку гальмівну тепловозну (а.с.59, 121, 128, том 1), видаткові накладні від 07 грудня 2010 року № 712 (а.с.60, том 1) на суму 8 024,69 грн., в тому числі ПДВ 1 337,45 грн., від 29 грудня 2010 року № 2912 (а.с.129, том 1) на суму 4 824,00 грн., в тому числі ПДВ 804,00 грн., від 14 січня 2011 року № 141 (а.с.122, том 1) на суму 2 100,00 грн., в тому числі ПДВ 350,00 грн., а також податкові накладні від 07 грудня 2010 року № 712 (а.с.61, том 1), від 29 грудня 2010 року № 2912 (а.с.130, том 1), від 14 січня 2011 року № 141 (а.с.123, том 1) на ті ж самі суми (а всього на загальну суму 14 948,69 грн., в тому числі ПДВ 2 491,45 грн.).

Згідно з договором купівлі-продажу від 31 січня 2011 року № 19 (а.с.29, том 1) між ВП «Волиньвантажтранс» як покупцем та ПП «Децимус» передбачено передачу на складі продавця у власність покупця товару, визначеного у видатковій накладній, за плату в безготівковій формі; доставка проводиться за домовленістю сторін (пункти 1, 2, 3, 4 договору). На товар (РТВ дизеля, манжета, кільце, підшипник, форсунки, рукавиці робочі, електрошпалоподбойка) ПП «Децимус» виписано рахунки (а.с.145, 188, 194, 205, 211, 218, том 1), видаткові накладні від 19 травня 2011 року № 19/5 (а.с.146, том 1) на суму 3 840,00 грн., в тому числі ПДВ 640,00 грн., від 11 березня 2011 року № 23 (а.с.189, том 1) на суму 8 760,00 грн., в тому числі ПДВ 1 460,00 грн., від 24 лютого 2011 року № 242 (а.с.195, том 1) на суму 1 800,00 грн., в тому числі ПДВ 300,00 грн., від 31 січня 2011 року № 3101 (а.с.206, том 1) на суму 2 208,00 грн., в тому числі ПДВ 368,00 грн., від 03 березня 2011 року № 19 (а.с.211, том 1) на суму 6 600,00 грн., в тому числі ПДВ 1 100,00 грн., від 07 лютого 2011 року № 702 (а.с.219, том 1) на суму 3 480,00 грн., в тому числі ПДВ 580,00 грн.; податкові накладні від 19 травня 2011 року № 36 (а.с.147, том1), від 11 березня 2011 року № 24 (а.с.190, том 1), від 24 лютого 2011 року № 242 (а.с.196, том1) на суму 1 800,00 грн., від 31 січня 2011 року № 3101 (а.с.207, том 1), від 03 березня 2011 року № 19 (а.с.212, том 1), від 07 лютого 2011 року № 702 (а.с.220, том 1), всього на загальну суму 26 688,00 грн., в тому числі ПДВ 4 448,00 грн.

Договором купівлі-продажу від 21 жовтня 2011 року № 99 (а.с.36, том 1) між ВП «Волиньвантажтранс» та ПП «Мрія-Дім» передбачено передачу за плату у власність покупця товару, вказаного у накладній, за оплату у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Здача-приймання товару, його доставка проводиться за домовленістю сторін (пункти 1, 2 ,3, 4 договору). ПП «Мрія-Дім» було виписано рахунок (а.с.2, том 2), видаткову та податкову накладні від 21 жовтня 2011 року № 90 на брус сосновий (а.с.3-4, том 2) на суму 23 184,00 грн., в тому числі ПДВ 3 864,00 грн., за найменуванням «брус сосновий» 16,8 куб.м.

Як слідує з договору купівлі-продажу між ВП «Волиньвантажтранс» ДП «Волиньвугілля» та ПП «Велес-ЛВ» від 15 липня 2011 року № 25 (а.с.45, том 1) продавець зобов'язувався передати у власність покупця товар (шпали залізобетонні); ціна та кількість товару зазначаються у видатковій накладній на загальну суму 49 900,00 грн., оплата за товар проводиться у вигляді 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця. Здача-приймання товару здійснюється на складі продавця, а доставка проводиться транспортом покупця (пункти 1, 2, 3, 4 договору). Від ПП «Велес-ЛВ» позивач отримав рахунок (а.с.28, том 2), видаткову та податкову накладні від 19 липня 2011 року № 14 на суму 10 332,00 грн., в тому числі ПДВ 1 722,00 грн. (а.с.29-30, том 2).

Договорами купівлі-продажу між ВП «Волиньвантажтранс» та ТзОВ «Маст-Опт» від 16 травня 2011 року № 111 та від 24 червня 2011 року № 165 (а.с.50-51, том 1) передбачалося, що продавець передасть покупцю товар на загальну суму ПДВ 18 421,44 грн. Оплата товару проводиться протягом 30 днів з моменту його поставки продавцем, крім того, продавець зобов'язався забезпечити покупця документами, що підтверджують якість товару, рахунками фактурами, податковими та видатковими накладними. Товар передається після підписання товарно-транспортних накладних. Транспортні витрати договором покладено на продавця. Продавець ТзОВ «Маст-Опт» виписав специфікацію (а.с.51, том 1), видаткові накладні від 26 травня 2011 року № 26 (а.с.55, том 1) на підшипники на суму 22 800,00 грн., в тому числі ПДВ 3 800,00 грн., від 29 червня 2011 року № 84 (а.с.57, том 1) на суму 13 628,64 грн., в тому числі ПДВ 2 271,44 грн. та відповідно і податкові накладні від 20 травня 2011 року № 26 (а.с.52-53, том 1) на загальну суму 36 428,64 грн., в тому числі ПДВ 6 071,44 грн.

Факт проведення розрахунків між ДП «Волиньвугілля» та ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ» за продані ТМЦ не заперечується відповідачем, про що зазначено в акті перевірки (а.с.11, 12, 12, 14, 16, том 1) та підтверджується платіжними дорученнями на ПП «Захід-Торг» від 07 грудня 2010 року № 119 (а.с.58, том 1), від 29 грудня 2010 року №152 (а.с.127, том 1), від 14 січня 2011 року № 163 (а.с.120, том1); на ПП «Децимус» - від 18 травня 2011 № 212 (а.с.144, том1), від 11 березня 2011 року № 49 (а.с.187, том1), від 24 лютого 2011 року № 8 (а.с.193, том 1), від 31 січня 2011 року №195 (а.с.204, том 1), від 03 березня 2011 року №103 (а.с.210, том 1), від 04 лютого 2011 року № 99 (а.с.217, том1); на ПП «Мрія-Дім» від 21 жовтня 2011 року № 437 (а.с.1, том 2); на ПП «Велес-ЛВ» від 19 липня 2011 № 355 (а.с.27, том 2). Розрахунки між позивачем як покупцем та ПП «Маст-Опт» було проведено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 36 428,64 грн., про що зазначено в акті перевірки (а.с.14, зворот, том 1).

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів встановлені пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Ціну товару, сплачену підприємствам-постачальникам за вказаними вище операціями, позивач відобразив в бухгалтерському обліку; у податковому обліку ціну без ПДВ відображено як валові витрати підприємства, зокрема, у деклараціях за перший квартал 2011 року 29 747,00 грн. за другий квартали 2011 року 3 200,00 грн., за третій квартал 2011 року - 8 610,00 грн., за четвертий квартал 2011 року 49 677,00 грн.; до складу податкового кредиту за грудень 2010 року віднесено 2 141,00 грн. (за операціями із ПП «Захід-Торг»), за січень 2011 року - 718,00 грн. (за операціями із ПП «Децимус», ПП «Захід-Торг»), за лютий 2011 року - 880,00 грн. (за операціями із ПП «Децимус»), за березень 2011 року - 2 560,00 грн. (за операціями із ДП «Децимус»), за травень 2011 року - 4 440,00 грн. (за операціями із ПП «Маст-Опт», ПП «Децимус», за червень 2011 року - 2 272,00 грн., за липень 2011 року - 1 722,00 грн. (за операціями із ПП «Велес-ЛВ»), за жовтень 2011 року 3 864,00 грн. (за операціями із ПП «Мрія-Дім»).

Разом з тим, з уточнюючих розрахунків до декларацій за січень-березень, травень-липень 2011 року слідує, що позивач суми податкового кредиту (відповідно за січень - 368,00 грн., лютий - 880,00 грн., березень - 2 560,00 грн., травень 4 800,00 грн., червень - 2 272,00 грн., липень 1722,00 грн.) зняв з власної ініціативи та у зв'язку із цим самостійно донарахував собі штраф відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України (а.с143-158, том 2). Причини такого зменшення податкового кредиту представник позивача суду не пояснив. Тобто, з одного боку позивач доказує право на податковий кредит за цими операціями, а з іншого - самостійно виправляє помилки у податкових деклараціях, зменшуючи суму податкового кредиту та відповідно донарахування зобов'язань та штрафу.

До 2011 року правила оподаткування ПДВ, в тому числі формування та віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, визначалися Законом № 168/97-ВР, а з 01 січня 2011 року - ПК України.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1. статті 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З 2011 року такі самі умови були закріплені в ПК України.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено: «Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною». Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Крім того, відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону №334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). За приписами п.5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР).

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). В свою чергу, згідно з пунктами 22.1 та 23.1 статей 22, 23 ПК України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку, а базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Розділ III ПК України «Податок на прибуток підприємств» застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Згідно зі статтею 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витратами, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункти 138.2, 138.4 статті 138 ПК України).

З огляду на викладене витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Зважаючи на доводи адміністративного позову та заперечення проти позову, при розв'язанні даного спору суд перевіряв усі фактичні обставини, що підтверджують (чи спростовують) реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту та суми валових витрат, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції (можливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; наявність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності (наявність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів); можливість здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку тощо), установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) та понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ», ТзОВ «Маст-Опт» зареєстровані як юридичні особи та є платниками ПДВ, перебувають на обліку в органах податкової служби м. Львова (Львівської області). Позивач надав суду документи щодо державної реєстрації зазначених юридичних осіб, реєстрації їх платниками податків, призначення керівників підприємств (а.с.25-28, 31-35, 37-38, 40-44, 46-49, том 1). Разом з тим, відповідач в обґрунтування висновків акта перевірки надав суду акт від 09 листопада 2011 року № 4185/23-209/36078988 позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Велес-ЛВ» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за період з 01 січня 2011 року по 31 липня 2011 року, проведеної ДПІ у Сихівському районі міста Львова (а.с.90-97, том 2); акт від 23 березня 2012 року № 38/22-10/34943530 позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Мрія-Дім» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 рік, проведеної ДПІ у Галицькому районі міста Львова (а.с.98-105, том 2); акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Децимус» з питань достовірності нарахування ПДВ за період з 01 лютого 2011 року по 31 травня 2011 року від 26 серпня 2011 року № 3162/23-209/35816946 проведеної ДПІ у Сихівському районі міста Львова (а.с.106-112, том 2); акт від 15 вересня 2011 року № 841/152/31773946 документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Маст-Опт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з ПДВ за період з 01 березня 2011 року по 30 квітня 2011 року та за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року, проведеної ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області (а.с.113-119, том 2); акт від 12 серпня 2011 року № 605/152/31773946документальної невиїзної перевірки ТзОВ «Маст-Опт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з ПДВ за період з 01 по 31 травня 2011 року, проведеної ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області (а.с.120-124, том 2); акт від 30 березня 2012 року № 27/22-10/36501261позапланової невиїзної перевірки ПП «Захід-Торг» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків та обов'язкових платежів за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, проведеної ДПІ у Личаківському районі міста Львова (а.с.125-135, том 2).

Цими податковими перевірками встановлено, що за вказаним у Єдиному державному реєстрі місцезнаходженням такі суб'єкти господарювання відсутні, їх фактичне місцезнаходження невідоме, окремі посадові особи, які значаться керівниками підприємств, повідомили, що документи фінансово-господарської діяльності не підписували. Зокрема, директор ПП «Велес-ЛВ» ОСОБА_5 працівникам податкової міліції СДПІ ВПП у м. Львові надав пояснення та документальне підтвердження, у яких вказав що керівником підприємства став у червні 2011 року, а з 01 липня 2011 року звільнений з цієї посади. Водночас, від його імені підписано договір від 15 липня 2011 року та видаткові і податкові накладні від 19 липня 2011 року № 14 про відпуск товару за довіреністю позивача ОСОБА_13 (а.с.90, зворот, том 2). Зазначене підприємство також було одним із основних постачальників ПП «Мрія-Дім» - ще одного контрагента позивача (а.с.100, том 2). Так само директор ПП «Децимус» ОСОБА_10 звільнений з посади 10 лютого 2011 року (копії наказів про звільнення надано управлінню (службі) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПС України (а.с.106, зворот, том 2). Однак в наданих позивачем копіях видаткової і податкової накладних від 24 лютого 2011 року № 242 (остання - без печатки постачальника, а.с.196-197, том 1), податкової і видаткової накладних від 03 березня 2011 року № 19 (а.с.212-213, том 1), податкової накладної від 11 березня 2011 року № 24, накладної № 23 (а.с.189-190, том 1), податкової накладної від 19 травня 2011 року № 36 (без печатки продавця), накладної № 1915 (а.с.146-147, том 1) вказано прізвище ОСОБА_10, який не мав на той час повноважень на підписування документів від імені ПП «Велес-ЛВ», а інші накладні виписані хоч і за його прізвищем, однак заперечуються останнім.

Зі спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців слідує, що відомості про усіх цих юридичних осіб не підтверджені (а.с.159-168, том 2). Позивач не надав обґрунтованих пояснень стосовно проведення моніторингу ринку товарів та послуг та не пояснив, за яким принципом здійснював підбір контрагентів (усі ці контрагенти зареєстровані у місті Львові чи Львівській області), в той час як сам позивач знаходиться у м. Нововолинську. Спільним для цих підприємств є те, що стосовно усіх них актами податкових перевірок встановлено відсутність трудових, виробничих ресурсів, в тому числі основних засобів, матеріальних запасів, сировини, складських і виробничих приміщень, транспортних засобів, устаткування, тобто, відсутність умов для здійснення господарської діяльності, визначеної установчими документами. Ними здійснювалися транзитні потоки, спрямовані на надання податкової вигоди через штучне формування валових витрат та податкового кредиту діючими підприємствами, в тому числі ДП «Волиньвугілля». Зазначене також відображено в постанові слідчого від 05 березня 2012 року в кримінальній справі № 139-0637 відносно ОСОБА_4. та ОСОБА_3 за фактом вчинення фіктивного підприємництва та підробки документів, в тому числі ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ», ТзОВ «Маст-Опт» (а.с.84-85, том 2). Так досудовим слідством встановлено, що не ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою із невстановленими особами у період 2010-2011 років з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності організували придбання ряду суб'єктів господарювання та перереєстрацію їх на спеціально підібраних осіб. Згідно з даними судово-почеркознавчих експертиз встановлено, що в податковій звітності підписи від імені директора ПП «Захід-Торг» ОСОБА_4, ПП «Децимус» - ОСОБА_10, ТзОВ «Маст-Опт» - ОСОБА_11, ПП «Велес-ЛВ» - ОСОБА_5, ПП «Мрія-Дім» - ОСОБА_12 виконані не останніми, а іншими особами. Отже, оскільки особи, які вказані у первинних документах як законні представники постачальників, заперечують свою причетність до господарської діяльності підприємств, наведене дає підстави вважати, що первинні документи від імені цих підприємств виписані невстановленими особами, повноваження яких не підтверджені у встановленому порядку, а самі підприємства позбавлені можливості здійснювати операції, пов'язані з фактичним рухом активів через відсутність необхідних потужностей та ресурсів, що свідчить про безтоварний характер операцій, вказаних в первинних документах - договорах, податкових та видаткових накладних.

Податковими перевірками було зроблено висновки про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за періоди, що перевірялися в ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Захід-Торг», ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ». Докази, які визначені постановою слідчого від 05 березня 2012 року про проведення позапланової перевірки ДП «Волиньвугілля» в частині підтвердженні витрат на складування, навантаження, транспортування товарів, вказаних у накладних, наявність сертифікатів та інших документів, що підтверджують їх якість та походження, а також інші умови поставки товарів, як це було визначено договорами, ні позивач, ні його контрагенти для перевірки податковим органам не надали. Не були вони надані і суду.

Відповідно до статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт", пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно із пунктом 1 зазначених Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346 затверджено типову форму № 1-ТН "Товарно-транспортна накладна" (складається у чотирьох примірниках, з яких 1 - вантажовідправнику, 2 - вантажоодержувачу, 3, 4 - автопідприємству) та визнано обов'язковим застосування вказаної форми всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов'язок вантажоодержувача автоперевізника (функції перевізника і вантажодержувача може виконувати одна особа) зберігати товарно-транспортну накладну.

Разом з тим, позивач не надав доказів фізичного переміщення товару - з якого пункту (складу), якими засобами та за чий рахунок відбувалося транспортування товару (з огляду на віддаленість позивача від його контрагентів), яким чином здійснювалося навантажування, розвантажування товару (при чому такого великогабаритного як шпали залізобетонні, брус сосновий тощо). Тобто, умови фактичної передачі, про які вказано у договорах купівлі-продажу та які описані вище, не підтвердженні будь-якими доказами, що є належними і допустимими в розумінні процесуального закону. Наприклад, пунктом 4 договорів від 16 травня 2011 року № 111 та від 24 червня 2011 року № 165 прямо передбачалося перехід права власності на товар після його поставки ТзОВ «Маст-Опт» на склад покупця та підписання товарно-транспортних накладних (а.с.50-51, том 1).

Водночас, суд зауважує, що в податкові, видаткові накладні оплата за транспортування постачальниками не включалася, позивач також не надав доказів понесення витрат на транспортування. Дорожній лист від 19 липня 2011 року № 3 та від 24 жовтня 2011 року без номера та товарно-транспортні накладі за вказані дати, які надані суду (а.с.73-76, том 2), не підтверджують та не пояснюють, з яких пунктів та куди, за чий рахунок здійснювалося перевезення вантажу. Ці документи мають недоліки в оформленні - обов'язкові реквізити стосовно пункту навантаження та розвантаження не вказані, а тому не можуть бути доказами фізичного переміщення товару. В той же час, товарно-транспортна накладна від 24 жовтня 2011 року № 2 про перевезення на просочування брусу соснового у кількості 13 куб.м. із м. Нововолинська на Державне підприємство «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» не свідчить про перевезення 21 жовтня 2011 року вантажу у кількості 16,8 куб.м. від постачальника ПП «Мрія-Дім» (м. Львів), та й не є економічно доцільним такий вантаж транспортувати з м. Львова у м. Нововолинськ, а тоді знову з м. Нововолинська у м. Рава-Руська Львівської області. Щодо інших поставок, як вказав представник позивача, товарно-транспортні документи відсутні.

З метою обґрунтування товарності господарських операцій позивачем було надано ряд документів, зокрема, копії прибуткових ордерів, карток складського обліку сировини та матеріалів на складах підприємства, вимог на відпуск матеріалів, звітів руху матеріалів по дільниці, актів на списання матеріалів, відомостей видачі спецмила, спецрукавиць, інструменту і МБП, лімітних карток на відпуск матеріалів (а.с.54, 56, 62, 119, 124-126, 131-143, 148-186, 191-192, 197-202, 208-209, 213-216, 221-248, том1; а.с.5-8, 11-25, 31-36, том 2). Проте, на думку суду, ці документи не доводять факту отримання ВП «Волиньвантажтранс» ДП «Волиньвугілля» товарів від його контрагентів. Так прибутковий ордер є внутрішнім документом підприємства, який виписують в одному примірнику і використовують для кількісно-сумарного обліку матеріальних цінностей, що надійшли йому. Інші документи, що перераховані вище, підтверджують використання підприємством матеріальних запасів, наявних на його складах, однак жодним чином не можуть підтверджувати факт передачі товару від конкретного продавця до покупця і, як наслідок, передачу права власності на товар, оскільки не містять жодної інформації про такі обставини. Саме з цих підстав ці документи не взято до уваги Нововолинською ОДПІ під час проведення перевірки, і такі документи не спростовують висновків відповідача. Вони дають суду підстави для висновку про підтвердження цими матеріалами лише використання вже наявних у підприємства товарних запасів, однак не дає змоги встановити від кого конкретно, коли і за яких умов ці товарні запаси були ним отримані.

З урахуванням норм ПК України на податкові органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. При цьому, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Наведене спростовує твердження позивача про відсутність в Нововолинської ОДПІ підстав для визнання договору нікчемним (недійсним), передбачених ЦК України, оскільки для податкового обліку є визначальним сам факт виконання чи невиконання господарської операції, лише зміна активів платника породжує відповідні наслідки. Відсутність судового рішення про визнання недійсним правочину не може розглядатися як перешкода для зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування чи донарахування податкових зобов'язань у тому разі, якщо ним не дотримано вимог податкового законодавства.

Суд погоджується з твердженнями позивача, що чинним законодавством встановлено індивідуальну відповідальність осіб. Безумовно, платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язання зі сплати податку. Разом з тим, такі доводи позивача до встановлених обставин не мають відношення, оскільки Нововолинською ОДПІ встановлено порушення податкового законодавства саме ДП «Волиньвугілля», а тому щодо нього і донараховано грошові зобов'язання у вигляді основного платежу з ПДВ та штрафних санкцій, зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Згідно із частиною першою статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши докази у справі, суд дійшов до переконання, що в ході судового розгляду даної справи Нововолинською ОДПІ доведено порушення позивачем податкового законодавства, зокрема, позивачем безпідставно віднесено до валових витрат витрати та до податкового кредиту ПДВ за виписаними первинними документами, які не підтверджують реальне вчинення господарської операції з ПП «Децимус», ПП «Мрія-Дім», ПП «Велес-ЛВ», ПП «Захід-Торг», ТзОВ «Маст-Опт». Відтак, податкові повідомлення-рішення Нововолинської ОДПІІ від 15 травня 2012 року № 0000102201 та № 0000112201 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі положень Податкового кодексу України, Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Волиньвугілля» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2012 року № 0000102201 та № 0000112201 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 31 липня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В.Каленюк