Постанова № 25504844, 01.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 5023/1551/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Таран Н.М., Сільченко Т.І.

відповідача - Єграшин О.О.

третьої особи - Головко С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків (вх. №1921Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 22.05.12 р. по справі № 5023/1551/12

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національна комісія регулювання електроенергетики України, м. Київ в особі Харківського територіального представництва

про зміну умов договору, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєк Технолоджі", м. Харків в якому просив суд змінити умови договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12, укладеного між АК "Харківобленерго" та ТОВ "Вєк Технолоджі" 19.12.2011 р. на підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року по справі № 5023/6972/11.

В процесі розгляду справи судом до її участі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Національну комісію регулювання електроенергетики України в особі Харківського територіального представництва.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Макаренко О.В.) від 22.05.2012 р. по справі № 5023/1551/12 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач зокрема вказує на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно залишив поза увагою його доводи, та відповідні докази в їх обґрунтування стосовно необхідності внесення змін до договору від 19.12.2011 р. за № 3/19/2011 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Позивач вказує, що судом при винесенні рішення були порушені норми матеріального права, зокрема, ст. 179 ГК України, ст. 13 ЦК України, постанови НКРЕ від 19.10.2005 р. № 934 «Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією», постанови НКРЕ від 13.06.1996 р. № 15 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, постанови НКРЕ від 18.06.2004 р. № 631, постанови НКРЕ від 26.01.2004 р. № 63 «Про затвердження тимчасового порядку визначення розрахункових погодинних обсягів споживання електричної енергії споживачами, які отримують електроенергію від постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про захист персональних даних»від 01.06.2010 р. № 2297-VІ, що призвело до прийняття неправильного рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позицію, викладену в апеляційній скарзі, просять її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На думку відповідача, позивач прострочив встановлений чинним законодавством строк звернення до господарського суду з позовом такого характеру. Зокрема, ст. 181 ГК України встановлює двадцятиденний строк для звернення до суду з позовами такого характеру. Таким чином, позивач пропустив цей строк без поважних причин й тому цей позов має бути залишений без задоволення.

Крім того, відповідач зазначає, що він не зобов'язаний змінювати укладений договір за бажанням Позивача, оскільки вимоги чинного законодавства України залишає питання про згоду підповідача на укладення запропонованої позивачем угоди щодо змін до відповідного договору лише на власний розсуд і вибір самого відповідача. Відповідач вказує, що немає жодної законодавчої або іншої норми, яка б зобов'язувала його внести зміни договору, яких бажає позивач. Тобто, відповідач не може бути примушений укласти угоду щодо змін до відповідного договору.

Також відповідач зазначає, що зміни, про внесення яких просить позивач, суперечать чинному законодавству України, про що неодноразово наголошувала НКРЕ України. Так, схожі положення містились в попередньому договорі про передачу електроенергії, укладеному між позивачем та відповідачем. НКРЕ України у своїх рішеннях та постановах (копії додаються) неодноразово вимагала як від позивача, так і від відповідача, привести свої правовідносини у відповідність до чинного законодавства України. Але позивач не бажав вносити відповідні зміни до договору, за що був неодноразово оштрафований НКРЕ України. Тому відповідачу довелось в судовому порядку домагатись від позивача укладення нового договору, умови якого відповідали б чинному законодавству (примірному договору). Відповідач домігся від позивача укладення нового договору в суді, про що є рішення Харківського апеляційного господарського суду. Після цього НКРЕ України визнало, що відповідач виконав вимоги НКРЕ України й таким чином в судовому порядку усунув порушення вимог чинного законодавства, привівши правовідносини сторін у відповідність до вимог НКРЕ. України та чинного законодавства. Тепер же позивач намагається знов внести до цього нового договору зміни, які не відповідають чинному законодавству, про що й подав цей позов.

Також відповідач надав суду додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу в яких зазначає про намагання позивача шляхом внесення змін до договору отримувати додаткову оплату за роботи, які він зобов'язаний звичайно виконувати за укладеним між сторонами договором.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача вказаний відзив підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову, з посиланням на те, що його вимоги щодо внесення змін до договору суперечать Умовам та правилам здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами (УиППЕ) затвердженими Постановою НКРЕ України № 15 від 13.06.96 р.

В судовому засіданні представник третьої особи відзив підтримав.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, Харківський апеляційний господарський суд постановою від 19.12.2011 р. по справі № 5023/6972/11 зобов'язав позивача укласти з відповідачем договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на умовах наданого відповідачем проекту договору, за виключенням абз. 4 пп. 8 п. 6 цього договору.

Дана постанова суду у встановленому законом порядку набрала законної сили.

17.01.2012 р. позивач листом № 01-35/345 повідомив відповідача про підписання договору на умовах, визначених постановою суду, тобто договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12 від 19.12.2011 р. був у встановленому порядку укладений сторонами.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивач надіслав на адресу відповідача два примірники додаткової угоди від 16.01.2012 р. про внесення змін до договору, які просив підписати, скріпити, печаткою та повернути йому один примірник додаткової угоди.

02.02.2012 р. за вх. № 12/2695 позивач отримав від відповідача лист від 30.01.2012 р. № 171/01 про відмову від підписання додаткової угоди, запропонованої позивачем.

З огляду на вказане, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом по даній справі. Позивач вважає, що запропонований ним відповідачеві для розгляду та підписання проект додаткової угоди від 16.01.2012 р. є обґрунтованим та необхідним для позбавлення позивача від зайвих витрат та забезпечення сторонами найбільш ефективного виконання договірних відносин.

Також позивач зазначає, що його позовні вимоги відповідають положення ст. 179 ГК України, ст. 13 ЦК України, постанови НКРЕ від 19.10.2005 р. № 934 «Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією», постанови НКРЕ від 13.06.1996 р. № 15 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, постанови НКРЕ від 18.06.2004 р. № 631, постанові НКРЕ від 26.01.2004 р. № 63 «Про затвердження тимчасового порядку визначення розрахункових погодинних обсягів споживання електричної енергії споживачами, які отримують електроенергію від постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про захист персональних даних», тощо.

Відповідач проти позову заперечував, зокрема з підстав відсутності його згоди на внесення змін до договору.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що вимоги позивача суперечать положенням ст. 179 ГК України, оскільки згоди на внесення відповідних змін до договору відповідач не надавав, що посилання позивача на понесення ним збитків при виконанні згаданого договору свого підтвердження матеріалами справи не знайшли.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно зазначив про те, що підписаний сторонами договір про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12 від 19.12.2011 р. належить до особливого виду договорів, укладання якого передбачено чинним законодавством, зокрема, ч. 7 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", п. 3.7.2., 1-3.8.5 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії та (локальними) електричними мережами, затверджених Постановою НКРЕ України № 15.06.1996 р., а його зміст визначений примірним договором, затвердженим постановою НКРЕ України № 934 від 19.10.2005 р. "Про схвалення примірного договору передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією".

Відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів. В такому разі сторони мають право змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст лише за взаємною згодою.

В даному випадку відповідач не погоджується на зміну чи доповнення умов примірного договору.

За таких обставин, висновки господарського суду про відмову в задоволенні позову з вказаних підстав є законними та обґрунтованими.

Не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи посилання позивача на необхідність внесення змін до договору, зокрема, з підстав нібито його невідповідності постанові НКРЕ від 19.10.2005 р. № 934 «Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією», постанові НКРЕ від 13.06.1996 р. № 15 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, постанові НКРЕ від 18.06.2004 р. № 631, постанові НКРЕ від 26.01.2004 р. № 63 «Про затвердження тимчасового порядку визначення розрахункових погодинних обсягів споживання електричної енергії споживачами, які отримують електроенергію від постачальників електричної енергії за нерегульованим тарифом», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про захист персональних даних», тощо.

Також необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи є твердження позивача про те, що він нібито зазнає збитків у зв'язку з виконанням умов вищезазначеного договору і тому потребує від відповідача їх компенсації.

Відповідач оплачує позивачеві передачу електроенергії своїх споживачів мережами позивача. Ця оплата здійснюється відповідно до встановлених тарифів, які включають витрати позивача на виконання всіх умов відповідного договору.

Зокрема, згідно з п. 3.7.3 Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, затверджених постановою НКРЕ України № 15 від 13.06.1996 р., тарифи на передачу електроенергії визначаються таким чином, щоб забезпечити ліцензіату достатні надходження коштів для відшкодування його виправданих витрат та прибутку, а також стимулювати його до скорочення витрат та прибутку і підвищення рентабельності його діяльності.

Судом встановлено, що обов'язки, які позивач намагається покласти на відповідача шляхом внесення відповідних змін до договору, має здійснювати сам позивач, а не інші особи. Позивач не має права отримувати іншої плати за здійснення цих обов'язків, окрім плати, встановленої відповідним тарифом.

Так, відповідні положення Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами передбачають:

п. 3.9.2 Ліцензіат повинен забезпечити зчитування показників розрахункових лічильників, які розміщені на межі розподілення електромереж з іншими ліцензіатами.

п. 3.9.3. Ліцензіат повинен забезпечити зчитування лічильників у споживачів, які розташовані на території його Ліцензованої діяльності, для усіх енергопостачальників, включаючи постачальників електроенергії за нерегульованим тарифом, за принципами неупередженості та конфіденційності. Ліцензіат має компенсувати відповідні витрати за рахунок тарифів.

п. 3.7.2. Ліцензіат має право одержувати від енергопостачальників, електроенергію яких він передає місцевими (локальними) електромережами на відповідному класі напруги, плату за тарифами на передачу електроенергії. Відносини між ліцензіатами регулюються договорами. Порядок розрахунку обсягів передачі електроенергії та тарифи на передачу визначаються нормативно-правовими актами НКРЕ.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що позивач не зазнає жодних збитків від виконання умов договору, укладеного з відповідачем, а навпаки отримує прибуток. Відтак немає ані потреби, ані правової можливості вносити відповідні "компенсаційні" зміни до вищезазначеного договору.

Крім того, згідно з п. 3.7.7. Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затверджених постановою НКРЕ України № 15 від 13.06.96, ліцензіат може отримувати додатковий прибуток шляхом здійснення нових підключень до його електричних мереж споживачів або шляхом виконання інших додаткових робіт і послуг, що пов'язані з ліцензованою діяльністю. Ліцензіат повинен складати калькуляції вартості виконання робіт (надання послуг) відповідно до Методики розрахунку вартості робіт з підключення електроустановок споживачів до електричних мереж ліцензіата та інших додаткових робі і послуг, пов'язаних із ліцензованою діяльністю, затвердженої НКРЕ, та погоджувати ці калькуляції в територіальному представництві НКРЕ.

Проте, НКРЕ не погоджено надання позивачем постачальникам електроенергії за нерегульованим тарифом платних послуг по зчитуванню показів лічильників споживачів, а сам цей намір позивача суперечить чинним нормативним вимогам.

Інші ж питання що стосуються взаємовідносин сторін визначені умовами укладеного між сторонами договору, діючими законодавчими та нормативними документами, тобто, не потребують включення до тексту Договору.

Крім того, зміни, на внесенні яких наполягає позивач, суперечать чинному законодавству України, на чому неодноразово наголошувала НКРЕ України. Схожі положення містились в попередньому договорі про передачу електроенергії, укладеному між позивачем та відповідачем. При цьому, Національна комісія регулювання електроенергетики України у своїх розпорядженнях та постановах (а. с. 65-72) неодноразово вимагала, як від позивача, так і від відповідача, привести свої правовідносини у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін були приведені у відповідність до вимог чинного законодавства саме шляхом укладення між сторонами договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією № 3/19/12 від 19.12.2011 р.

Зазначене також свідчить про правомірність висновків господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, та спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача про необхідність внесення змін до укладеного між сторонами договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

За таких обставин, прийняте по даній справі рішення про відмову в задоволенні позову підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.05.12 р. по справі № 5023/1551/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

суддя Плахов О.В.

суддя Шутенко І.А.