Рішення № 25504611, 03.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/8536-2012 03.08.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»ДоДержавного підприємства «Наш дім»Простягнення 438 455,00 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаГаркавенко С.В. -представник за довіреністю Від відповідача Бабич В.М. -представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Наш дім»(далі-відповідач) про стягнення 438 455,00 грн., з яких 431 299,00 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді, 1 575,36 грн. інфляційних втрат та 5 580,64 грн. 3% річних.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором №9196025 від 25.10.2002 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 431 299,00 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 1 575,36 грн. інфляційних втрат та 5 580,64 грн. 3% річних. Всього ціна позову становить 438 455,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.07.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2012 розгляд справи було відкладено на 03.08.2012.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю.

У судове засіданні представник відповідача з'явився, проти задоволення позову заперечував посилаючись на ту обставину, що підприємство відповідача перебуває у процедурі санації, а всю заборгованість відповідача розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.10.2002 р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №9196025 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого Позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Відповідач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1, Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання -протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком № 1 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Як вбачається з п. 9 наявного в матеріалах справи додатку №2 до договору (Тарифи та порядок розрахунків), споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ №8 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній та акт звірки, який оформлює і повертає постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно п.10 додатка №2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється по приладам обліку відповідно до Звернення-доручення про укладення договору за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Зобов'язання за договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками та звітними відомостями за спожите тепло та теплоносії за період з 01.07.2011 р. по 01.06.2012 р., що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 507 942,84 грн.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, в наслідок чого за період з 01.07.2011 р. по 01.06.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 року складає 431 299,00 грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно п.10 додатка №2 до договору споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу вартість поставленої теплової енергії у гарячій воді у розмірі 76 643,84 грн., внаслідок чого за спірний період у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.06.2012 р. року складає 431 299,00 грн.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача перед позивачем за енергію, спожиту у період з 01.07.2011 р. по 01.06.2012 р. у розмірі 431 299,00 грн. підтверджується матеріалами справи.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає про порушення провадження у справі про банкрутство стосовно Державного підприємства «Наш дім»ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2010 у справі №50/371-б. Відповідач також зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 щодо підприємства відповідача було введено процедуру санації.

У зв'язку з цим відповідач стверджує, що оскільки АК «Київенерго»є конкурсним кредитором, всі питання щодо заборгованості перед ним повинні вирішуватись у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в рамках справи про банкрутство. За таких обставин, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Такі заперечення відповідача суд вважає необґрунтованими та не може прийняти до уваги виходячи із наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі - Закон) поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог позивача є стягнення заборгованості за договором №9196025 від 25.10.2002, яка виникла за період з 01.07.2011 р. по 01.06.2012 р., тобто після порушення провадження у справі про банкрутство ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.06.2010.

За таких обставин, ПАТ «Київенерго»у даній справі є поточним кредитором за позовними вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст.1 Закону -мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч.1 ст. 11 Закону, порушення справи про банкрутство автоматично порушує введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а оскільки поточним може бути тільки такий кредитор, вимоги якого виникли після порушення справи про банкрутство, тому на поточних кредиторів дія мораторію не розповсюджується.

Аналогічний висновок містить п.5.4 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого у вирішенні питання про те, на які вимоги кредиторів поширюється мораторій, слід виходити з такого.

Мораторій поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною 10 статті 17 Закону (частини 6 та 24 статті 1, частина 5 статті 12 Закону).

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів та виплату (стягнення) заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди (частини 6 та 24 статті 1, частина 6 статті 12 Закону).

У п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зазначено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті (п.8.13 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193).

Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви.

При цьому відповідно до п.8.14 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 -припис частини 2 статті 14 Закону поширюється виключно на конкурсних кредиторів, а тому права вимоги поточних кредиторів не припиняються.

За таких обставин, дія мораторію не розповсюджується на поточні вимоги кредиторів, а законом не встановлено заборону для їх стягнення в окремому позовному провадженні.

Стосовно нарахування та стягнення суми інфляційних втрат та процентів річних на суму поточної заборгованості боржника, то відповідно до ст.1 Закону вказані суми входять до складу грошового зобов'язання, оскільки за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а являються наслідками інфляційних процесів держави, у зв'язку з чим підлягають стягненню у позовному провадженні (Постанова ВГСУ від 01.04.2009 у справі №9/357-07, Постанова ВГСУ від 11.03.2009 у справі №23/447, Постанова ВГСУ від 17.01.2006 у справі №11/690).

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення поточної заборгованості, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство, а також вимог про стягнення інфляційних втрат та річних з підстав введення щодо підприємства відповідача процедури санації.

Посилання відповідача на те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, за якими тарифами виставлено вказані суми, а відомості табуляграм не відображають зв'язок сформованих сум з діючими на момент виставлення сум тарифам, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до п.2.1 договору що при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київської міською держадміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Тарифи на теплову енергію за період з 01.07.2011 р. по 01.06.2012 р. встановлено Постановою НКРЕ від 14.12.2010 №1729. Відповідно до вказаної постанови було затверджено ПАТ «Київенерго» тариф на теплову для населення у розмірі 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

З залучених до матеріалів справи табуляграм вбачається, що позивач здійснює нарахування за спожиту відповідачем теплову енергію по затвердженим тарифам без ПДВ за 1 Гкал у розмірі 169,38 грн. -відповідно до умов договору та чинних на момент виставлення рахунку тарифів.

За таких обставин, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 431 299,00 грн. за спожиту теплову енергію на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 431 299,00 грн. за теплову енергію підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 515,36 грн. інфляційних втрат та 5 580,64 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу та у 3% річних у розмірі 1 515,36 грн. та

5 580,64 грн. відповідно.

Отже, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 431 299,00 грн., інфляційних збитків у розмірі 1 575,36 грн. та 3% річних у розмірі 5 580,64 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Наш дім»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, код ЄДРПОУ 30723920) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 431 299 (чотириста тридцять одна тисяча двісті дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5 580 (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят) грн. 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 575 (одна тисяча п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 36 коп. та судовий збір у розмірі 8 769 (вісім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 10 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Куркотова Є.Б.

Рішення підписано 03.08.2012 р.