Рішення № 25503863, 30.07.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.07.12 р. Справа № 5006/37/32/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ, ідентифікаційний код 34537760

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки, ідентифікаційний код 31615992

про: стягнення за договором лізингу № F 146 від 09.06.2008р. заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн.; витрат, пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а також інших витрат, які не було оплачено Відповідачем в сумах 307,97 грн.; суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 055922,42 грн., витрат пов'язані з вилученням предмету лізингу у розмірі 17293,52 грн.

за участю уповноважених представників :

від Позивача - Юхименко Г.А. (діє за довіреністю №442/27-12 від 27.12.2011р.).;

від Відповідача - Винниченко Н.В. (за довіреністю б/н від 10.02.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 20.02.2012р. на 06.03.2012р., з 06.03.2012р. на 21.03.2012р., 21.03.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2012р., з подальшим зупиненням 26.03.2012р. Згідно ст. 79 ГПК України провадження у справі поновлено 23.07.2012р. із призначенням до розгляду на 30.07.2012р.

У судовому засіданні 30.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки (далі - Відповідач) про стягнення за договором лізингу № F 146 від 09.06.2008р. заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн., витрат пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а також інших витрат, які не було оплачено Відповідачем в сумах 307,97 грн., суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 055922,42 грн., витрат, пов'язаних з вилученням предмету лізингу у розмірі 17293,52 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. у період з 01.08.2009р. по 01.12.2009р. та неповернення майна після припинення договору.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. з додатками, акт приймання-передачі предмета лізингу, договір поставки № F 146 від 26.06.2008р., видаткову накладну, розрахунок лізингових платежів, рахунки-фактури з розрахунками, розрахунок позовних вимог, договір страхування №20/01-200033376 від 11.07.2011р., акти виконаних робіт, договір про надання послуг від 24.06.2010р. з актами виконаних робіт, листи-претензії з доказами вручення, нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланнями на ст.ст. 11, 525, 526, 530, 536, 549, 550, 553, 554, 629 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг».

В перебігу розгляду справи Господарським судом Донецької області Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.100-124, 129-142, 156-159, 167-176 т.1, а.с.а.с. 44-46 т.2), у тому числі - заперечення на відзив із обґрунтуванням вимог щодо стягуваних процентів в контексті приписів ст.ст.536, 625 Цивільного кодексу України та пояснення відносно порядку розрахунку лізингових платежів.

Відповідачем також були надані документи (а.с.а.с.97-99,143-155 т.1, а.с.а.с. 48-50 т.2) для д

залучення до матеріалів справи, у тому числі:

- клопотання про зупинення провадження у справі, у задоволені яких було відмовлено за результатами розгляду у судових засіданнях 20.02.2012р. (а.с.128 т.1) та 06.03.2012р. (а.с.162 т.1);

- відзив, яким проти позову заперечив, вказуючи на: припинення договірних відносин 30.09.2010р. у зв'язку із отриманням від Позивача листа про розірвання договору, внаслідок чого стягувані витрати, пов'язані із страхуванням, що були понесені Позивачем після припинення договору не підлягають відшкодуванню; необхідності застосування позовної давності до вимог про стягнення процентів, які слід кваліфікувати як пеню; недоведеність зв'язку між стягуваними витратами на відшкодування юридичних послуг та витрат із придбанням предмету лізингу з договором фінансового лізингу №F146 від 09.06.2008р.

- клопотання про призначення судової експертизи для перевірки розрахунків сум позовних вимог;

- клопотання про продовження строків провадження у справі.

У судовому засіданні 30.07.2012р. представник Позивача підтримав свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, достатність матеріалів справи для вирішення спору та заперечуючи про продовження строку розгляду справи і призначення експертизи.

В свою чергу, представник Відповідача у судовому засіданні 30.07.2012р. підтримав позицію, приведену у відзиві, на запитання суду повідомив про нездійснення жодних платежів в рахунок сплати заявленої суми та наполягав на задоволені клопотань про продовження строків розгляду справи та призначення експертизи з огляду на складність розрахунків Позивача.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

09.06.2008р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № F 146 (а.с.а.с. 15-23 т.1), згідно умов згідно умов п.п. 1.1., 2.1.1 якого Лізингодавець зобов'язується передати Лізингоодержувачу у володіння та користування на певний строк комбайн зернозбиральний КЗС-11 «Дніпро 350» з жаткою та візком (2 комплекту), 2006 року виробництва, вартістю 2 560 000 грн., строком поставки в 1 місяць з дня оплати авансового платежу постачальнику, спеціально придбане ним у визначеного Лізингоодержувачем постачальника відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти цей предмет лізингу, користуватись ним за цільовим призначенням, сплачувати лізингодавцю плату та в кінці строку дії договору придбати предмет лізингу собі у власність за ціною, визначеною у договорі, строком лізингу 18 місяців.

Розділом 2 договору встановлені наступні умови щодо розміру і порядку здійснення розрахунків:

- валюта здійснення розрахунків - гривня (п.2.1.2.), а валюта обчислення - долар США (п.2.1.3.);

- операційний збір (одноразова плата за адміністрування): 1,2% від ціни предмета лізингу (п. 2.1.4.);

- початковий лізинговий платіж: 10% бази обчислення лізингових платежів (п.2.1.5.);

- щомісячні лізингові платежі, розмір яких зазначено в додатку №1 (а.с.24 т.1) до договору (п.2.1.6);

- вартість викупу предмета лізингу (залишкова вартість): 0,1% бази обчислення лізингових платежів (п.2.1.7);

- розмір лізингових платежів встановлюється на плаваючий відсотковій ставці для валюти обчислення LIBOR 3M із відсотковим періодом, протягом якого ставка не підлягає перегляду, в 3 місяці (п.2.1.8.)

- відшкодування витрат пов'язаних з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, експлуатацією та/або користуванням предметом лізингу та інших витрат, які несе Лізингодавець, як власник предмета (п.2.2.3).

У відповідності до умов п.2.2. договору фінансового лізингу витрати, що не входять до бази обчислення лізингових платежів, які несе Лізингодавець у зв'язку з придбанням та фінансування предмету лізингу, та відшкодовує Лізингоодержувач, включають відрахування до пенсійного фонду та комісію банку при купівлі валюти, а також державну реєстрацію.

Згідно п.2.3.8. договору щомісячні лізингові платежі підлягають сплаті на підставі рахунків-фактур, до п'ятого, десятого, п'ятнадцятого, двадцятого чи двадцять п'ятого числа місяця, починаючи з місяця, наступного після місяця, в якому почався лізинг, залежного від того, яке з цих чисел місяця буде найближчим до числа, з якого почався лізинг.

Лізингоодержувач, як встановлено п. 2.3.12, зобов'язується сплатити Лізингодавцю проценти за неправомірне користування грошовими коштами, у разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу передбаченого п. 2.3, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно, та/або щоквартально, та/або що півроку та при достроковому припиненні договору. Розмір суми процентів розраховується наступним чином:

НП*КП*0,5%*Д, де

НП - несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;

КП - курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ «Каліон Банк Україна» в м. Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;

Д - кількість календарних днів затримки платежу.

У разі зростання курсу валюти обчислення, Лізингодавець має право вимагати компенсації втрат понесених у зв'язку із таким зростанням. Лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати втрати від збільшення валютних курсів у разі затримки платежу згідно рахунку-фактури.

Положеннями розділу 4 договору фінансового лізингу встановлені домовленості сторін щодо страхування предмету лізингу, згідно яких таке страхування здійснюється на весь строк дії договору Лізингоодержувачем і за його рахунок (п.4.1.) з подальшим надання Лізингодавцю копії договору страхування та сплатою страхових платежів згідно такого договору і наданням доказів такої оплати (п.п.4.5., 4.6., 4.7.). У разі невиконання обов'язків, передбачених п.п. 4.5., 4.6., 4.7. договору Лізингодавець має право самостійно здійснити страхування предмету лізингу і в цьому випадку Лізингоодержувач відшкодовує витрати Лізингодавця на страхування в порядку п. 2.3.11 (п.4.8.).

За змістом п.7.2. договору строк лізингу починається з моменту прийняття Лізингоодержувачем предмету лізингу від Постачальника, факт чого засвідчується підписаним між Постачальником та Лізингоодержувачем акту приймання-передачі та/або видаткової накладної, з моменту чого обов'язок Лізингодавця з передачі Лізингоодержувачу у володіння та користування предмету лізингу вважається виконаним (п.7.4.).

Лізингодавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку (п.7.7) зокрема у разі, якщо Лізингоодержувач не виконує свої зобов'язання щодо сплати Лізингових платежів більше 30 календарних днів. Відповідно до п.8.1. договору у такому випадку дія договору припиняється з моменту, коли Лізингоодержувач отримав або міг отримати письмове повідомлення Лізингодавця про відмову від договору, при цьому Лізингоодержувач зобов'язаний негайно сплатити Лізингодавцю, у тому числі, суми Лізингових платежів, право вимагати сплати яких уже виникло і які залишились несплаченими, разом з процентами за несвоєчасне внесення будь-якого платежу згідно п. 2.3.12., а також - суми решти лізингових платежів, які залишилось сплатити.

Лізингодавець направляє Лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення предмета лізингу, за п.8.2, у разі дострокового припинення договору.

У відповідності до п. 3.1 договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу було передано в користування Відповідачу за укладеним Позивачем договором поставки (а.с.а.с.25-27 т.1) за ціною 2560000грн., про що Постачальником та Лізингодержувачем 02.07.2008р були складені і підписані відповідний акт приймання-передачі Предмета лізингу (а.с.28 т.1) та видаткова накладна (а.с.29 т.1).

01.11.2008р. сторонами укладено угоду про внесення змін та доповнень до договору фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. (а.с.а.с.101, 102 т.1), що набула чинності з моменту підписання, за змістом якої:

· пункт 2.3.12. викладено в наступній редакції:

«У разі несвоєчасного внесення будь-якого платежу із платежів, передбачених п. 2.3. Договору, Лізингоодержувач зобов'язується сплатити Лізингодавцю проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі рахунків-фактур, які будуть виставлятися щомісячно, та/або щоквартально, та/або що півроку та при достроковому припиненні договору (за ініціативою Лізингодавця). Розмір суми процентів розраховується наступним чином:

НП*КП*0,5%*Д, де

НП - несплачений вчасно платіж у валюті обчислення;

КП - курс продажу валюти обчислення, встановлений АТ «Каліон Банк Україна» в м. Києві на дату належної або фактичної сплати платежу, в залежності від того, курс на яку дату є більшим;

Д - кількість календарних днів затримки платежу.

У разі зростання курсу валюти обчислення, Лізингодавець має право вимагати компенсації втрат понесених у зв'язку із таким зростанням. Лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати втрати від збільшення валютних курсів у разі затримки платежу згідно рахунку-фактури.

Лізингодавець може, на власний розсуд, зменшити розмір процентів. Таке зменшення, в будь-якому разі, носитиме тимчасовий характер та підлягатиме перегляду Лізингодавцем, на власний розсуд, в сторону збільшення, але не вище ставки, вказаної в цьому пункті. На що Лізингоодержувач цим підтверджує свою згоду.»

· внесені зміни до розміру щомісячних лізингових платежів, із встановленням, зокрема наступних значень відносно 14-17 періодів - по 15,6021%, а відносно останнього 18 періоду - 0,0012%.

Стан виконання Відповідачем грошових зобов'язань перед Позивачем за договором фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. з моменту його укладання і по 17.09.2010р. відображений у представлені банківський виписці (а.с.а.с.106-108 т.1)

Задля забезпечення виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу Позивачем складалися рахунки-фактури:

- відносно сплати платежів за лізингові періоди з 14 по 18 включно з нарахованими процентами і відшкодуванням витрат з розрахунками із визначенням валютного коригування, коливання ставки LIBOR 3M та коригування з урахуванням стану розрахунків за попередній місяць відповідно до пп.V) п.2.3.8 договору (а.с.а.с. 30 - 44 т.1), несплачений залишок за якими (рахунками), виходячи із змісту вказаної вище банківської виписки, становить 2450001,98грн.;

- №827/R/F146 від 04.03.2009р. (а.с.45 т.1) на відшкодування витрат згідно п. 2.2.2. договору (реєстрація) в розмірі 307,97грн., доказів понесення яких (витрат) Позивачем до матеріалів справи не надано;

- №1353/Р/F146 від 23.04.2009р. (а.с.а.с.46, 47 т.1) і №3005/Р/F146 від 29.09.2009р. (а.с.а.с.48,49) на сплату нарахованих у порядку п.2.3.12. договору процентів відносно простроченої в оплаті заборгованості за попередні (відносно заявлених у позові 14-18 період) періоди лізингових платежів, з яких несплачений з урахуванням відомостей наданої банківської виписки залишок становить 67097,5грн.

Листами від 17.02.2009р. (а.с.78 т.1), отриманим Відповідачем 23.02.2009р. (а.с.79 т.1), від 14.04.2009р. (а.с.80 т.1), отриманим Відповідачем 21.04.2009р., від 23.09.2009р. (а.с.82 т.1), отриманим Відповідачем 06.10.2009р. (а.с.83 т.1), від 17.12.2009р. (а.с.84 т.1), отриманим Відповідачем 30.12.2009р. (а.с.85 т.1), від 17.08.2010р. (а.с.86 т.1), отриманим Відповідачем 02.09.2010р. (а.с.87 т.1), Позивач неодноразово повідомляв про неналежний стан виконання грошових зобов'язань та вимагав сплати заборгованості під загрозою вилучення предмету лізингу.

Листом від 28.09.2010р. (а.с.88 т.1), отриманим Відповідачем 30.09.2010р. (а.с.89 т.1) Позивач повідомив про відмову від договору фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. з моменту отримання цього листа та про необхідність здійснити підготовку предметів лізингу та їх повернення до 05.10.2010р. Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогою про погашення заборгованості та повернення предмету лізингу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.12.2010р. у справі №40/281пд (а.с.а.с.131-133 т.1), доказів скасування чи оскарження якого до матеріалів справи не надано, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки про повернення майна за договором фінансового лізингу № F 146 від 09.06.2008р. задоволені у повному обсягу.

11.07.2011р. Позивач (Страхувальник) уклав договір добровільного страхування №20/01-200033376 (а.с.а.с.52-58 т.1), за яким сплатив (а.с.а.с.61, 63, 65, 67) на користь Страховика за виставленими рахунками-фактурами (а.с.а.с. 60, 62 66 т.1) суму у загальному розмірі 6293,52 грн.

24.06.2010р. Позивач (Замовник) уклав договір про юридичне обслуговування з фізичною особою-підприємцем Басистим В.О. (Виконавець) (а.с.а.с.68, 69 т.1), за яким Позивачу були надані юридичні послуги з представництва інтересів Позивача у судах з розгляду справ, за укладеними договорами фінансового лізингу, у тому числі - ознайомлення із матеріалами справи, підготування процесуальних документів та представництво інтересів Замовника в межах справ №40/281 і 44/25, стороною у яких визначався ТОВ «АПК Донецький» (а.с.а.с.70, 72, 74 т.1). Означені послуги оплачені Позивачем у загальному розмірі 11001,5грн. (а.с.а.с.115-117 т.1).

Нарахувавши на суму несплачених лізингових платежів за періоди з 14 по 18 згідно вказаних вище рахунків фактур, а також на суму ненаданого до матеріалів справи рахунку-фактури №3939/RV/F/146 від 01.01.2010р., і на суму рахунку №827/R/F146 від 04.03.2009р. за період по 30.09.2010р. проценти в порядку п.2.3.12 у загальному розмірі 5055922,42грн. (а.с.50 т.1), Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, ухилившись, при цьому, від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків від 13.02.2012р. (а.с.118 т.1), складеного та надісланого Позивачем (а.с.120 т.1) на виконання вимог суду.

Згідно наданої довідки Позивача №81 від 16.02.2012р. за підписом керівника і головного бухгалтера (а.с.124 т.1) заявлені до стягнення вимоги в розмірі 7590623,39грн. погашені не були; відсутність будь-яких платежів в перебігу розгляду справи в рахунок заявлених вимог підтвердив і представник Відповідача у судовому засіданні 30.07.2012р.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених позовних вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ч.1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення зобов'язань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідку їх прострочення у вигляді стягуваних процентів за користування грошима, нарахованими за період прострочення оплати.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України «Про фінансовий лізинг» та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір № F 146 від 09.06.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги, що положення ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування до договору лізингу загальних положень про найм (оренду), суд зазначає, що у світлі ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України лізингові платежі мають здійснюватися незалежно від результатів господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно п.2.3 договору не пізніше 5 числа кожного поточного місяця в перебігу лізингових правовідносин, а у разі одностороннього припинення - і відносно решти лізингових платежів, зокрема - за розглядуваний період з серпня по грудень 2009р. включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку - шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов'язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і жодних доказів на підтвердження Відповідачем згідно ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надав, останнім не виконувалися у повному обсягу та своєчасно зобов'язання з оплати лізингових платежів за період серпня по грудень 2009р. включно, що дозволяє стверджувати про наявність порушення грошового зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вважати Відповідача таким, що прострочив у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу. Теж саме стосується і несвоєчасного виконаних грошових зобов'язань за попередні періоди, відносно яких заявлені нараховані, але несплачені у повному обсягу проценти в сумі 67097,5грн. за рахунками №1353/Р/F146 від 23.04.2009р. (а.с.а.с.46, 47 т.1) і №3005/Р/F146 від 29.09.2009р. (а.с.а.с.48,49).

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних за весь період прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що нарахування заявлені до стягнення Позивачем процентів в порядку п.2.3.12. є наслідком несвоєчасного виконання грошових зобов'язань у розумінні ст.611 Цивільного кодексу України, а отже - і мірою відповідальності за вчинене порушення, а не оплатою послуг за правомірне користування наданими коштами, суд вважає за можливе кваліфікувати означені проценти саме за ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України - як самостійний спосіб судового захисту, що в розглядуваному випадку у визначеному законом порядку передбачений умовами укладеного сторонами договору фінансового лізингу.

В цьому контексті заперечення Відповідача щодо кваліфікації означених процентів як пені і застосування до них спеціальних строків позовної давності судом відхиляються як юридично неспроможні, адже:

- по-перше, договір не містить взагалі умов щодо застосування пені;

- по-друге, пеня та проценти за ст.625 Цивільного кодексу України хоча і мають певні тотожні риси в порядку розрахунків (нараховуються за кожен день прострочення у відсотковому значені від суми простроченого платежу), проте мають різну правову природу і підстави застосування (відсутність письмової угоди про пеню виключає можливість її нарахування, тоді як проценти за ст.625 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися незалежно від застережень сторін - останні можуть лише встановлювати інший порівняно з 3% розмір процентів);

- припущення правомірності доводів Відповідача щодо можливості ототожнення стягуваних процентів із пенею мало б наслідком висновок про неможливість одночасного висування вимог про сплату пені в порядку ст.549 Цивільного кодексу України та процентів в порядку ст.625 цього Кодексу, що не відповідає вимогам діючого законодавства в контексті правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові від 30.05.2011р. у справі №42/252.

Разом із тим, інші доводи Відповідача суд вважає слушними, адже:

- припинення договору фінансового лізингу в порядку ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» шляхом односторонньої відмови з 30.09.2010р. (дата отримання Лізингоодержувачем відповідного повідомлення) мало наслідком згідно ст.653 Цивільного кодексу України і припинення зумовлених ним зобов'язань, у тому числі - і передбаченого п. 4.1. договору обов'язку із забезпечення страхування предмету лізингу на весь період лізингових правовідносин. Таким чином, нездійснення такого страхування (незабезпечення його чинності шляхом своєчасного внесення страхових платежів) після 30.09.2010р. для Відповідача не є обов'язковим та не породжує у Позивача права вимагати відшкодування власних витрат з такого страхування поза межами лізингових правовідносин (після припинення договору) в порядку п.4.8. договору - і за змістом ч.1 ст.19 Конституції України і за змістом ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до виконання не обов'язкових для неї в силу закону чи договору дій;

- за змістом п. 2.2.2. договору стягувані в межах цієї справи витрати з реєстрації за рахунком №827/R/F146 від 04.03.2009р. в розмірі 307,97грн. мають компенсаційну природу - Лізингоодержувач компенсує здійснений Лізингодавцем відповідний платіж, що визначає умову стягнення цих коштів - фактичне понесенні Позивачем відповідних витрат. Між тим, останнім всупереч ст.ст.4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів (платіжних документів) понесення відповідних витрат у вказаному розмірі;

- ані процедура вилучення предмету лізингу за Законом України «Про фінансовий лізинг» чи за умовами укладеного договору фінансового лізингу №F146 від 09.06.2008р. не визначають обов'язкової необхідності залучення виконавця з надання юридичних послуг для забезпечення повернення предмету лізингу. За таких обставин, здійсненні на власний розсуд необов'язкові витрати Позивача з оплати юридичних послуг за висновком суду не підпадають під розуміння належних до компенсації витрат у розумінні п.8.7. договору фінансового лізингу.

З урахуванням означених висновків, судом відхиляються вимоги про стягнення: витрат з реєстрації в сумі 307,97 грн. і нарахованих не неї процентів в порядку п. 2.3.12 в розмірі 876,17грн.; витрат, пов'язаних із страхуванням та оплатою юридичних послуг у загальному розмірі 17293,52 грн.

Крім того, як вказувалося вище, стягувані проценти згідно п. 2.3.12 нараховуються на несплачені вчасно платежі, що передбачені п. 2.3. договору фінансового лізингу. Між тим, як вбачається з розрахунку означених процентів (а.с.50 т.1), Позивач їх нараховує і за прострочення оплати рахунку №3939/RV/F/146 від 01.01.2010р., який до матеріалів справи не наданий, що за відсутністю будь-яких інших джерел унеможливлює встановлення правової природи відповідного платежу, і як наслідок - висновку суду про недоведеність Позивачем вимог про нарахування процентів за таким рахунком у загальному розмірі 205,05грн. та відмову у їх стягненні.

Враховуючи приведені вище міркування, суд дійшов висновку про доведеність права Позивача на стягнення з Відповідача несплаченої заборгованості за 14-18 лізингові періоди в розмірі 2450001,98грн.;, процентів, нарахованих в порядку п.2.3.12. договору відносно несвоєчасно сплачених лізингових платежів за попередній період в сумі 67097,5грн.; та процентів, нарахованих в порядку п.2.3.12. на несплачені лізингові платежі за 14-18 період у розмірі 5054841,2грн.

Понесені Позивачем судові витрати згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню Відповідачем пропорційно розміру задоволених вимог.

Відхилення судом клопотання Відповідача про призначення судової експертизи (а.с.а.с.48, 49 т.2) зумовлене необґрунтованістю висновку про необхідність застування спеціальних знань для перевірки розрахунку позовних вимог, адже і умови договору і додані до рахунків-фактур розширені послідовні розрахунки дозволяють здійснити математичну перевірку розміру заявлених вимог.

В свою чергу, відхилення клопотання про продовження строку розгляду справи зумовлене тим, що за змістом ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовження такого строку є правом, а не обов'язком суду, а Відповідач не обґрунтував необхідність такого продовження жодними доводами, пов'язаними із необхідністю надання часу для представлення додаткових доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ (ідентифікаційний код 34537760) до Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки (ідентифікаційний код 31615992) про стягнення за договором лізингу № F 146 від 09.06.2008р. заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн., витрати пов'язані з придбанням та фінансуванням предмета лізингу, а також інші витрати, які не було оплачено Відповідачем в сумах 307,97 грн., суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5 055922,42 грн., витрати пов'язані з вилученням предмету лізингу у розмірі 17293,52 грн. задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки (ідентифікаційний код 31615992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ (ідентифікаційний код 34537760) заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 2 450 001, 98 грн., суму процентів за прострочення грошового зобов'язання, що виставлялися до оплати та залишається не сплаченою по договору у розмірі 67097,50 грн., суму процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховану на заборговані Відповідачем платежі за період від дня, наступного за платіжним днем сплати платежу та станом на дату розірвання договору у розмірі 5054841,2грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АПК Донецький", с. Бірюки (ідентифікаційний код 31615992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГ Еквіппмент Лізинг Україна", м. Київ (ідентифікаційний код 34537760) витрати зі сплати судового збору у сумі 64221,54грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2012р.

Суддя Попков Д.О.